Ментальне здоров’я чоловіків у компаніях: як CEO може зламати бар’єри мовчання. Долаючи гендерні стереотипи

Разом з психологами з платформи Betobee підготували матеріал, який має стати одним з невеличких кроків для дестигматизації терапії серед чоловіків. Ми віримо, що спільними зусиллями зможемо здолати упередження. 

Чому чоловіки частіше замовчують проблеми з ментальним здоров’ям, навіть маючи доступ до підтримки на роботі? Чому чоловіки частіше замовчують проблеми з ментальним здоров’ям, навіть маючи доступ до підтримки на роботі?

Це часто пов’язано з усталеною моделлю рольової поведінки чоловіків, де просити про допомогу означає показати слабкість втратити контроль, визнати, що “не впорався”. Таким чином саме звернення до підтримки може викликати сором, ця установка “я маю сам впоратися/чоловік не має бути емоційним” сильніша за логіку. Особливо в умовах тривалого стресу, як зараз, де замовчування може стати способом зберегти відчуття контролю, навіть якщо всередині погано.Це часто пов’язано з усталеною моделлю рольової поведінки чоловіків, де просити про допомогу означає показати слабкість втратити контроль, визнати, що “не впорався”. Таким чином саме звернення до підтримки може викликати сором, ця установка “я маю сам впоратися/чоловік не має бути емоційним” сильніша за логіку. Особливо в умовах тривалого стресу, як зараз, де замовчування може стати способом зберегти відчуття контролю, навіть якщо всередині погано.

Які гендерні стереотипи найбільше заважають чоловікам звертатися по допомогу?

Стереотипи, що можуть заважати звертатися по допомогу, це про образ «сильного» чоловіка, який має бути витривалим, рішучим, незламним, який не має “вішати носа” або “скиглити”. Ці стереотипи супроводжують ще з дитинства через соціальні сценарії, жарти, медіа, а зараз цей тиск ще більше посилився, бо якщо чоловік в цілому, як прийнято у суспільстві, не може бути слабким, то під час війни тим паче. І тоді звернутися до психолога сприймається не як турбота про себе, а як втрата цієї ролі “опори”, «сильного чоловіка». Через це чоловіки можуть і не визначати свій стан як такий, що потребує допомоги. Це можуть бути втома, виснаження, «нічого не відчуваю», підвищена дратівливість, тривога, бажання соціальної ізоляції, не вдається впоратися з напругою, проблеми зі сном та ще багато інших станів.Стереотипи, що можуть заважати звертатися по допомогу, це про образ «сильного» чоловіка, який має бути витривалим, рішучим, незламним, який не має “вішати носа” або “скиглити”. Ці стереотипи супроводжують ще з дитинства через соціальні сценарії, жарти, медіа, а зараз цей тиск ще більше посилився, бо якщо чоловік в цілому, як прийнято у суспільстві, не може бути слабким, то під час війни тим паче. І тоді звернутися до психолога сприймається не як турбота про себе, а як втрата цієї ролі “опори”, «сильного чоловіка». Через це чоловіки можуть і не визначати свій стан як такий, що потребує допомоги. Це можуть бути втома, виснаження, «нічого не відчуваю», підвищена дратівливість, тривога, бажання соціальної ізоляції, не вдається впоратися з напругою, проблеми зі сном та ще багато інших станів.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Як CEO або топменеджер може власним прикладом зламати ці бар’єри мовчання?

В прямому сенсі заламати бар'єр мовчання тим, що заговорити. Почати говорити на теми емоційних переживань, нормалізовувати власну вразливість. Коли керівник ділиться досвідом  “так, у мене був період тривожності, вигорання і я звертався по підтримку” — це ніби дозвіл іншим у цій компанії теж подбати про себе без страху осуду.

Важливо щоб це було про відповідальне ставлення до себе, круто, коли лідери формують ідею, що ментальна гігієна це також частина лідерства.

Чи доречно керівнику-чоловіку відкрито говорити про власні емоційні труднощі перед командою?

Доречно, якщо керівник таким чином не замінює собі психолога:) А ділиться, щоб розділити те що відбувається у компанії і таким чином задає тон відкритост. Тобто це окей проговорювати на кшталт «мені буває складно», «я не завжди в ресурсі»,  «звернення по підтримку — це нормально». Що може і принести полегшення, і дати сигнал: у цій команді можна бути справжнім, чесним, а не безкінечно сильним.

Як побудувати в компанії культуру, де чоловіки не бояться бути вразливими?

Культура безпеки формується не правилами єдиними. Це про простір де емоції, сумніви, втома не висміюються і не караються, а співробітнику дійсно можуть запропонувати підтримку. Коли співробітник знатиме, що фраза “я зараз не окей” не веде до вигнання і йому є куди з цим звернутися. Звісно це не відбувається швидко, тому варто створювати точки доторку: розмови про ресурси де колеги можуть ділитися, що допомагає їм триматися,  вебінари на теми втоми і вигорання, воркшопи на теми стресу, психоедукація.

Які сигнали свідчать, що чоловіку в команді потрібна підтримка, навіть якщо він про це не говорить?

Варто бути на сторожі до цих ознак відносно будь-якого працівника: зміни у поведінці, такі як емоційна відстороненість, підвищена дратівливість, зниження концентрації, уникання командної взаємодії чи навпаки гіперактивність. Іноді це надмірна демонстративна витривалість, типу “мені нічого не треба”, «я сам впораюся», що може бути захистом від визнання, що щось болить. 

В таких випадках можна запропонувати психологічний скринінг, щоб людина сама помітила свій стан. Якщо є така опція — нагадати, що можна звернутися до психолога. Іноді все починається з простого питання «Як ти?».

Betobee -  корпоративний психолог для зміцнення добробуту і підвищення продуктивності працівників