Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Інформаційна втома: чому мозку потрібні не лише новини та професійні тексти

Вікторія Лисенко
Вікторія Лисенко Топ автор Медіа-менеджерка RNK-Ranok
Підписатися на нас
1
12 хвилин читання

Робочий день закінчився, але інформаційний потік не зупиняється. У месенджерах залишаються непрочитані повідомлення, у стрічці — новини, які не встигли переглянути, пошта нагадує про завдання, а алгоритми вже пропонують наступне відео. Навіть відпочиваючи, ми часто продовжуємо споживати інформацію: слухаємо подкасти, читаємо аналітику, переглядаємо професійні дописи, стежимо за новими тенденціями.

Для людей, чия робота пов'язана з комунікаціями, технологіями, менеджментом або постійним ухваленням рішень, це особливо помітно. Бути в курсі подій, розуміти контекст і швидко опрацьовувати нову інформацію стало частиною професійної компетентності. Але є питання: чи завжди більша кількість інформації означає краще розуміння світу? І що відбувається, коли навіть вільний час перетворюється на продовження робочого процесу?

Можливо, одна з відповідей — повернути у своє життя художню літературу. Не як ще один інструмент саморозвитку, не заради підвищення продуктивності, а як альтернативний спосіб взаємодії з інформацією. Книжка не вимагає негайної реакції, не надсилає сповіщень і не пропонує перейти до наступного матеріалу через тридцять секунд. Вона запрошує залишитися в одній історії трохи довше.

Інформаційне перевантаження давно стало предметом досліджень у сфері менеджменту, психології та цифрових комунікацій. Огляд наукової літератури, опублікований у 2024 році в International Journal of Information Management Data Insights, показав, що його причини не обмежуються кількістю повідомлень. На здатність людини опрацьовувати інформацію впливають її складність і якість, кількість джерел, часовий тиск, характеристики завдань, організація робочих процесів і самі цифрові інструменти.

Наслідками можуть бути когнітивне навантаження, погіршення якості рішень, зниження продуктивності та психологічний дискомфорт. Тобто проблема не в тому, що людина отримує багато інформації як такої, а в тому, що їй доводиться постійно відбирати важливе, перевіряти, порівнювати, запам'ятовувати й вирішувати, на що реагувати насамперед.

Цифрове середовище додатково заохочує перемикання між завданнями. Ми читаємо робочий лист, паралельно відповідаємо в чаті, відкриваємо посилання, перевіряємо новини й повертаємося до документа. Такий режим може створювати відчуття постійної зайнятості, але не обов'язково допомагає глибше розібратися в темі.

Дослідження цифрової багатозадачності не дають підстав стверджувати, що технології неодмінно руйнують нашу здатність концентруватися. Наприклад, огляд експериментальних робіт, опублікований у 2026 році в Canadian Journal of Experimental Psychology, проаналізував 92 статті, що охопили 108 досліджень і понад 11 800 учасників. Автори виявили, що більшість експериментів вимірювали короткострокові наслідки додаткових подразників і перемикання уваги. Досліджень, які дозволяли б робити впевнені висновки про довготривалі зміни уваги, було значно менше.

Це важливе уточнення: не варто звинувачувати смартфони в усіх проблемах із концентрацією. Проте постійне перемикання між джерелами інформації справді створює додаткове навантаження. І тому має значення не лише те, скільки інформації ми споживаємо, а й те, чи залишаємо собі час на інший режим уваги.

Професійні тексти, новини й аналітика зазвичай мають конкретну мету: повідомити факт, пояснити процес, допомогти ухвалити рішення. Ми читаємо їх вибірково, шукаємо головне, оцінюємо корисність і часто одразу переходимо до наступного завдання.

Художня література працює інакше. Щоб зрозуміти сюжет, потрібно пам'ятати попередні події, стежити за взаємозв'язками між персонажами, помічати зміни в їхній поведінці. Не завжди можна відразу визначити, хто має рацію, чим завершиться конфлікт або чому герой ухвалив саме таке рішення. Читачеві доводиться залишатися в історії та поступово складати її цілісну картину.

Огляд 43 наукових робіт про читання для задоволення, опублікований у 2025 році в журналі Perspectives in Public Health, описує кілька механізмів, через які художня література може бути пов'язана з добробутом дорослих. Серед них — можливість віддалитися від щоденних стресорів, інтелектуальна стимуляція, краще розуміння себе, розвиток емпатії та спільне осмислення прочитаного. Автори також звертають увагу на роль середовища й читацьких спільнот.

Це не означає, що роман автоматично знижує рівень стресу або що читання замінює інші способи відпочинку. Але воно може дати досвід, якого часто бракує в повсякденному цифровому потоці: можливість зосередитися на одній історії, не поспішаючи переходити до наступної.

І тут важлива ще одна обставина. Художня книжка не обов'язково має бути складною, серйозною чи інтелектуально вимогливою. Іноді найкраще перемикання — це детектив, романтична комедія або фантастична історія. Цінність такого читання не вимірюється кількістю нових знань, які можна використати на роботі.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Інформаційна втома: чому мозку потрібні не лише новини та професійні тексти зображення 1

Вибір книжки залежить від того, якого саме досвіду бракує після насиченого інформацією дня. Комусь хочеться опинитися в іншому світі, комусь — відволіктися на романтичну інтригу, а комусь — прочитати історію про складні людські рішення. Ось 5 книжкових новинок від READBERRY, які пропонують різні способи такого перемикання.

Коли реальність здається надто передбачуваною, фантастична література дозволяє подивитися на знайомий світ під іншим кутом. У романі Аліни Ларіонової читач опиняється в Києві на межі XIX і XX століть — місті старовинної архітектури, технічних новацій, міських легенд і таємниць.

У центрі сюжету — Атрей, ветеран, чиє життя змінює зустріч із загадковим незнайомцем. Поступово герой відкриває інший бік міста, де поруч із людьми існують духи та незвичайні істоти, а звичні закони світу виявляються не такими вже й непорушними.

Авторка поєднує історичний антураж із магічним реалізмом та елементами стимпанку. Київ тут — не просто декорація, а повноцінний учасник подій зі своєю пам'яттю, міфологією та атмосферою. За фантастичними пригодами розгортаються теми втрати, надії та людяності. Це можливість на певний час залишити звичний контекст і зануритися в альтернативну реальність, побудовану за власними правилами.

Після дня, наповненого складними рішеннями, не завжди хочеться читати про ще одну проблему, яку потрібно аналізувати. Іноді потрібні гумор, флірт і сюжет, у якому можна просто стежити за розвитком стосунків.

Гетті вже п'ятнадцять років знайома з Фредді — старшим братом своєї найкращої подруги. Але зимова вечірка змінює звичну динаміку їхніх взаємин. Давня симпатія, яку можна було пояснювати дружбою або просто не помічати, виходить на перший план. Тепер героям доведеться з'ясувати, чи готові вони ризикнути усталеними стосунками заради чогось більшого.

«Домашня вечірка» побудована навколо знайомого романтичного мотиву: людина, яку ти давно знаєш, раптом відкривається з іншого боку. У сюжеті є гумор, флірт і ситуації, у яких персонажі не завжди контролюють власні емоції. Така книжка не претендує на складну психологічну драму — її завдання інше: запропонувати читачеві легший емоційний досвід. Вікове маркування — 18+.

У професійному житті ми часто прагнемо прогнозованості: оцінюємо ризики, плануємо сценарії, намагаємося передбачити наслідки рішень. У людських стосунках така логіка працює далеко не завжди.

У романі французької авторки Еро Клари Айріс давно закохана у свого друга дитинства Шарля. Після його повернення зі стажування у США ситуація ускладнюється: разом із ним з'являється Джуд, давня знайома. Айріс не хоче залишатися осторонь і разом зі старшим братом Шарля Алексом вигадує план: вони вдаватимуть пару, щоб викликати ревнощі.

Однак удавані стосунки поступово набувають власної емоційної логіки. Спроба вплинути на чужі рішення змушує героїв розбиратися у власних бажаннях. «Ефект снігової кулі» — роман про складність дружби, ревнощі, любовні трикутники й те, як одна невелика подія може запустити цілий ланцюг змін.

Інформація, яку ми отримуємо щодня, часто стосується зовнішніх подій: ринку, технологій, політики, бізнесу. Але не менш важливо розуміти людей, із якими ми працюємо, дружимо й живемо. Художні історії дають змогу спостерігати за стосунками, у яких немає універсально правильних рішень.

У романі Бет Ріклз головні героїні — сестри-близнючки Елоїз і Кара. Вони виросли в одній родині, мають спільні спогади, але по-різному сприймають Різдво та сімейні традиції. Особисті зміни й сумніви змушують їх по-новому подивитися на власні взаємини.

За святковою атмосферою ховається історія про близькість, яка не обов'язково означає повну схожість. Про те, як зберігати зв'язок із рідними, навіть якщо ваші погляди, бажання й життєві маршрути відрізняються. Це нагода подивитися на знайому тему родинних стосунків через досвід інших людей.

Робота часто вимагає зосередженості на результаті: поставлених цілях, дедлайнах, показниках і відповідальності. Тому історії про людей, які прагнуть досягти своєї мети, але водночас змушені переосмислювати пріоритети, можуть відгукуватися особливо сильно.

У серії німецької авторки Айли Дейд «Зимові мрії» дві книжки — «Наче сніг падаємо» та «Наче вогонь палаємо» — розповідають про спорт, особисті амбіції, стосунки й непрості рішення.

У першому романі Пейслі, фігуристка з олімпійською мрією, знайомиться зі сноубордистом Кноксом. Обоє мають непростий досвід, який впливає на їхні рішення та здатність довіряти іншим. За романтичною лінією розгортається історія про ціну успіху, внутрішню стійкість і пошук балансу між особистим життям та великою метою.

У другій частині Арія повертається додому, щоб допомогти хворій матері, і знову зустрічає Ваєтта, з яким її пов'язує складне минуле. Поки він прагне побудувати кар'єру в NHL, героям доводиться вирішувати, чи можна відновити довіру після того, як її було зруйновано.

Обидві історії поєднують спортивну романтику з темами самореалізації, відповідальності та другого шансу. Вони нагадують, що рух уперед не завжди означає відмову від минулого: іноді потрібно спочатку зрозуміти його, щоб визначитися з майбутнім.

Інформаційна гігієна — це не лише налаштування сповіщень, обмеження часу в соціальних мережах чи відмова від зайвих розсилок. Це також усвідомлений вибір того, чим ми наповнюємо час поза роботою. Якщо весь день проходить у режимі отримання, оцінювання та обробки інформації, варто залишити місце для занять, які не вимагають негайного результату.

Художня література не мусить конкурувати з професійними книжками, новинами чи аналітикою. Вона виконує іншу функцію. Допомагає побачити ситуацію з іншої перспективи, пережити чужий досвід, зануритися в сюжет і просто провести час із цікавою історією.

Можливо, саме це сьогодні стає одним із найцінніших читацьких досвідів: не намагатися винести з кожної сторінки практичний урок, не шукати відповідь на робоче питання й не перетворювати дозвілля на ще один проєкт із вимірюваними результатами.

Іноді достатньо відкласти телефон, відкрити книжку й дозволити собі дочитати розділ не тому, що це корисно для кар'єри, а тому, що хочеться дізнатися, що буде далі.

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
1
Icon 1
Коментарі
Тіна Скора 16.11.2026, 05:47
Вікторіє, це життєва і влучна тема. У постійному потоці чатів, новин та робочих завдань справді забуваєш, як це: читати просто для задоволення, без думки: "а як це використати, щоб підвищити робочу ефективність"? Дякую за круту добірку книжок, які допомагають нормально перемкнути мозок. Спільното, питання до вас: як ви самі рятуєтеся від інформаційної втоми ввечері? Вдається відкласти телефон заради художньої книжки чи руки все одно тягнуться до стрічки новин?)))

Підписуйтеся на наші соцмережі