Чотириденний робочий тиждень — чому це не спрацює в Україні
Уже кілька років світом поширюється новий тренд — скорочення робочого тижня до чотирьох днів. Іноді це не зовсім чотири дні, а скорочений робочий день у п’ятиденку або додаткові дні до відпустки. Сенс у тому, що за меншу кількість робочого часу працівники отримують ту саму зарплату, що і за повну зайнятість, і мали б демонструвати таку саму, або ще й більшу, продуктивність.
Глобальний тренд чи тотальний експеримент?
За даними з відкритих джерел, багато країн намагаються спробувати оновлений підхід до робочого часу.
Десять років тому Ісландія почала експерименти зі скорочення робочого тижня. Спроби винайти оптимальну модель тривали кілька років (з 2015 по 2019 рік).Врешті у 2022-му понад половина працівників обрала 4-денний робочий тиждень. Вважається, що це підвищило добробут і продуктивність персоналу, тому й стало прикладом для наслідування іншими країнами.
Першою країною, яка законодавчо затвердила можливість працювати 4 дні на тиждень, була Бельгія. Сталося це у 2022 році на хвилі оновлення після пандемії. Тоді це не скорочувало кількість робочих годин (їх так і лишилося 40), але з’явилася можливість працювати 4 дні на тиждень.
У 2023 році до них доєдналася Іспанія — у Валенсії стартував пробний проєкт на 350 тис. працівників. Експеримент виявився вдалим, тому переріс у трирічну пробну програму по всій країні для подальшого заохочення роботодавців.
Німеччина неодноразово практикувала залучення певної кількості компанії до 4-денного робочого тижня. Відомо про проєкт у 2023-2024 роках за участі 41 компанії. Цього року їх уже 50.
Велика Британія теж почала перші експерименти з кількістю робочого часу у 2022 році. Тоді це було 60 компаній і 3 тис. працівників. Зважаючи на те, що натепер більш ніж 200 британських компаній мають намір долучитися до проєкту, експеримент виявився вдалим.
2025 рік лише продовжує поглиблювати та поширювати цей тренд.
Наприклад, Японія запроваджує 4-денний робочий тиждень у межах ініціативи у Токіо. Це більше про запобігання передчасних смертей від надмірної втоми у країні, що вирізняється своїм трудоголізмом.
Широка кампанія розпочинається у Польщі. У липні стартувала пілотна програма, що передбачає чотириденні 35-годинні робочі тижні (вісім годин на день). Для успішної реалізації уряд виділить 10 млн злотих з Фонду праці на підтримку бізнесів, що перейдуть на оновлений робочий тиждень. Кожен роботодавець, який бере участь у пілотній програмі, зможе подати заявку на фінансування до 1 млн злотих на кожен проєкт. Деякі міста вже запровадили подібні рішення:
- Лешно стало першим містом у Польщі, яке скоротило робочий тиждень у своєму муніципальному офісі у липні 2024 року. Зміни не вплинули негативно на послуги для мешканців, і офіс залишається відкритим п'ять днів на тиждень.
- Офіс у Влоцлавеку також працює 35-годинний робочий тиждень з вересня 2024 року. Працівники отримували один вихідний на тиждень, і офіс продовжує працювати у звичайному режимі, частково завдяки ротаціям.
- У березні 2025 року офіс у Свебодзіце розпочав шестимісячну пілотну програму чотириденного робочого тижня.
Бачимо, що пілотні міста невеликі за розміром і дозволяють достеменно вивчити перебіг експерименту та вчасно вжити заходи, якщо щось піде не так.
Загалом уже 23 країни мають такі програми. Окрім європейських країн, це Канада, Бразилія, Південно-Африканська Республіка, США, Австралія та ОАЕ. Велика кількість медіаресурсів висвічує всі переваги та недоліки цього процесу.
Перші згадки про 4-денку припадають на 2019-й, тренд усталився 2022 року. Джульєтта Шор пояснює, що пандемія вимила ресурси у працівників і пришвидшила професійне вигорання. Як результат — почалися масові звільнення робітників саме з їхньої ініціативи. Люди йшли з роботи, аби хоч трохи перепочити. Коли кількість працівників, що звільнилися за власним бажання, досягла 4 млн на місяць, роботодавці почали реагувати і вживати певних заходів з утримання та залучення. Найбільш поширеним став скорочений робочий день.
Оскільки за пандемії стало зрозуміло, що люди можуть працювати з різних робочих місць, то робочою визнали гіпотезу, що вони зможуть і трансформувати власний робочий день, зробивши його більш продуктивним.
Це вигідно не тільки працівникам та компанії, а й суспільству загалом: окрім уповільнення вигорання, це збереження продуктивності через те, що працівники менше стресують, а отже, не провокують конфлікти у підрозділах, почуваються більш задоволеними, а це зменшує плинність кадрів.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Ще один плюс — чотириденний тиждень може стати позитивною перевагою компанії як роботодавця, тому що сприймається як додаткове піклування. Зменшення робочого часу може також сприяти скороченню кількості лікарняних та підвищенню задоволеності клієнтів, на яких «не відіграються» втомлені працівники.
Крім того, багато робітників не сприймають додатковий вихідний як дарунок долі. Працюючи меншу кількість годин, вони стають продуктивнішими, тому ніхто не програє. Але це потребує реорганізації певних процесів у компанії, аби зробити цю продуктивність можливою — скорочення кількості та часу на збори, зменшення бюрократичних погоджень та інших додаткових опцій, усунення задвоєнь та пауз у бізнес-процесах.
Хто ці щасливці?
Які компанії можуть собі дозволити безболісний перехід на 4-денний робочий тиждень?
Зауважимо, що запровадження скороченого робочого тижня радше залежить від корпоративної культури та організації бізнес-процесів, ніж від галузі. Однак технологічні, маркетингові та креативні компанії, сфера послуг тощо попереду інших. До проєктів переходу на чотириденний тиждень долучаються державні інституції, банки і навіть ресторани. Здавалося б, у бізнесах, де не можна поставити на паузу базовий бізнес-процес, наприклад, виробництво, медицина чи аграрний бізнес, доведеться наймати додаткових працівників, щоб додати оті години на тиждень. Де ж вигода для компанії, у чому профіт? За результатами експерименту, економія на лікарняних та плинності кадрів окуповує залучення додаткових працівників.
Чи можна нам долучатися до світового тренду?
Ще у 2021 році опитування роботодавців дало неочікувано позитивний результат: в Україні понад 70% роботодавців готові перейти на 4-денний робочий тиждень у межах експерименту. Такі дані опитування роботодавців сайту Jooble. Очікувалося, що це буде запроваджуватися поступово і не буде доступне широким верствам. Йшлося більше про очікування, ніж про реальні кроки.
Більш докладне обговорення цієї теми починається в українських медіа з 2022 року — дуже обережно, через призму прибутковості.
Деякі українські компанії тоді почали запроваджувати чотириденку або її елементи у своїх бізнесах.
Першою ластівкою можна вважати українську рекрутингову агенцію Don’t Panic: у 2022 році про неї писали, що вона понад пів року працює за графіком 4 робочих днів на тиждень. За цей час продуктивність команди не змінилася. Відтоді компанія постійно отримує запити від охочих на неї працювати, хоча вона не шукає персонал.
Тренд потроху розширюється, всупереч поточним викликам ринку праці.
Компанія YouScan втретє запроваджує 4-денний робочий тиждень на літо: кажуть, що 4-денний графік не погіршив продуктивність. Так, усі плани з продажів улітку виконуються стабільно, а ще команда завжди згадує 4-денку серед улюблених бенефітів і стверджує, що це позитивно впливає на ментальне здоровʼя, дозволяє краще відновлюватись і більше бувати на свіжому повітрі у теплий сезон.
На 4-денний робочий тиждень перейшла дніпровська компанія You are launched. Там цей формат практикують уже вдруге. Представники компанії зауважили, що такий графік покращив ментальний стан команди, при цьому продуктивність не впала.
Зазвичай до тренду долучаються айтівці або компанії зі сфери послуг, не надто великі і без зайвої бюрократизації. Чи зможе цей тренд посилитися найближчим часом?
Якщо зважати на думки посадовців, в Україні чотириденний робочий тиждень на законодавчому рівні не передбачений. КЗпП (Кодекс законів про працю) регламентує 40 годин на тиждень, а в умовах воєнного стану на окремих об’єктах критичної інфраструктури тривалість робочого тижня збільшена до 60 годин.
Тому запровадження скороченого робочого тижня у воєнний час, коли важлива кожна гривня, не здається доречним. Враховуючи дефіцит фахівців майже у кожній галузі, який посилюється щороку (демографічний тренд плюс мобілізація), доречність взагалі видається примарною.
Хоча, приймаючи до уваги поточний фізіологічний та психологічний стан українців, майже тотальну виснаженість, можливо, варто долучатися до цього тренду бодай частково та в індивідуальному порядку. Наприклад, у роботодавців є можливість встановлювати неповний робочий час, оплачувати за результати роботи без погодинного урахування витраченого часу тощо. Саме про це говорив у своєму інтерв’ю голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев: «В Україні можуть запровадити 4-денний робочий тиждень, але лише за взаємною згодою працівника й роботодавця без обов’язкового впровадження, особливо у воєнний час. Це має бути добровільне рішення працівника і роботодавця, які можуть домовитися про зручний режим роботи». Хоча знайдуться й такі, хто вважатиме таке послаблення «зрадою».
Враховуючи поточний тренд на повернення працівників в офіси, навіть без укриттів та інших безпекових компонентів, навряд чи українські роботодавці охоче долучатимуться до переходу на 4-денку. Невдоволені продуктивністю віддалених працівників та не в змозі адекватно контролювати їхню продуктивність, роботодавці розглядають гібридний формат та п’ятиденку як мінімальне зло. Спроби зменшити кількість робочих годин для багатьох працівників — як червона ганчірка для бика. Небагато хто з власників бізнесу готовий до оптимізації у примарній надії на покращення потім.
Звісно, буде певна кількість роботодавців, переважно великих міжнародних компаній, які започаткують розширення цього тренду (як це було багато років тому, наприклад, з соцпакетами та добровільним медичним страхуванням), але до глобальних масштабів українські роботодавці наразі точно не готові.
А що працівники?
Якщо говорити про бажання самих працівників, то нещодавнє опитування у Linkedin дає такий результат.
І це не просто побажання отримати додатковий вихідний за рахунок роботодавця. Повернемось до актуалізації загального тренду про чотириденний тиждень: це сталося після пандемії, коли люди емоційно та фізично були виснажені.
Загальний стан працівників по всьому світу був такий:
Це люди після тяжкої хвороби, довгого часу невизначеності та тривоги, вимушеної ізоляції тощо.
Українське дослідження стану українців виглядає так:
Звісно, воєнні дії, тривога, невизначеність та недосипання погіршують негативний стан, переводячи його у хронічну втому. Але не тільки це впливає на стан працівників. Одним із професійних винуватців втоми є надмірне навантаження на роботі:
Про позитивне
Можливо, запровадження чотириденного робочого тижня мало б рушити вперед два глобальні позитивні процеси.
По-перше, перегляд та оптимізацію бізнес-процесів у компанії як перший підготовчий крок. Так історично склалося, що більшість роботодавців робить це системно лише під натиском обставин, наприклад, під час епідемії ковіду. Саме тоді виявилося, що ті підрозділи, про які думали, що вони не зможуть ніколи працювати віддалено, чудово працюють дистанційно. Як і люди, від яких найменше на це очікували. І, навпаки, до речі.
А зараз теж є потреба зменшити бюрократизацію і, можливо, додати прав та обов’язків певним категоріям працівників, аби зробити взаємодію більш гнучкою та продуктивною.
По-друге, саме впровадження чотириденного тижня. Спочатку як тимчасовий проєкт. З урахуванням того, що позитивним результатом іноді буде не підвищення продуктивності, а утримання її на поточному рівні. А за деякими іншими критеріями і навпаки: зменшення кількості лікарняних, звільнень та просто конфліктів у підрозділах та між ними, помилок у роботі та проблем у комунікації з клієнтами, зменшення плинності кадрів, презентеїзму та інших негативних чинників.
І наостанок…
Будемо відверті, велике навантаження не приводить до зростання продуктивності. У стратегічній перспективі точно. Навпаки, воно веде до пришвидшеного виснаження. Тож якщо люди не встигають перепочити після роботи, вони будуть робити перерви під час робочого дня — виходити частіше на чай-каву, на перекури, просто зависати... Скорочення робочого часу таки відбудеться, але незаплановане та токсичне, бо провокує конфлікти саме через незапланованість та втрату продуктивності.
Отже, завпровадження чотириденного робочого тижня (заплановане, пропрацьоване, з погодженими маркерами успішності) має право на життя та успішну реалізацію. Але боротьба з упередженнями у головах керівників зі ставленням до робочого часу як до базового параметру продуктивності — як це було за часів індустріальної революції — триватиме певний час.
Цікаво, чи є він ще у нас? Як гадаєте?