Базовий дохід, ШІ та історія огороджень: нова хвиля перерозподілу

Штучний інтелект дедалі частіше описують як технологію, що може перерозподілити ринок праці. Однак у матеріалі The Conversation дослідник гуманітарних наук Бінгемтонського університету Вілл Гловінскі пропонує інший ракурс: проблема не лише в автоматизації, а в новій формі економічного огородження — привласненні спільного ресурсу, яким стали знання та навички людства.

Сучасна дискусія про AI-dividend і базовий дохід у цьому контексті постає не як інструмент соціальної допомоги, а як вимога компенсації за використання колективно створеної вартості. Протягом останнього десятиліття поширюється сценарій, за яким розвиток ШІ, роботів і безпілотного транспорту призведе до масових звільнень. Багатство власників технологічних компаній зростатиме, тоді як більшість працівників втратить ринкову цінність своїх навичок. Щоб запобігти соціальній нестабільності, держава має запровадити регулярні грошові виплати без умов — базовий дохід.

Цю позицію озвучували кандидат у президенти США 2020 року Ендрю Янг, профспілковий лідер Енді Стерн, а також технологічні мільярдери, серед яких CEO OpenAI Сем Альтман і очільник Tesla та SpaceX Ілон Маск. Паралельно місцеві уряди — від Стоктона (Каліфорнія) до Атланти — тестують програми грошових виплат малозабезпеченим. У Великій Британії інвестиційний міністр Джейсон Стоквуд визнавав, що ідея активно обговорюється.

Соціальні науковці додають емпіричні аргументи: експерименти з базовим доходом фіксували меншу кількість госпіталізацій та покращення батьківських практик.

«Експертне пограбування» як нова форма огородження

Масові звільнення через ШІ поки що не матеріалізувалися, хоча на ринку праці для працівників початкового рівня вже помітні тріщини. Натомість формується інша проблема.

У лютому 2026 року троє економістів MIT, двоє з яких — нобелівські лауреати, опублікували роботу, де прямо заявили про явище «expertise theft». Моделі ШІ вільно збирають контент із вебсайтів, соціальних мереж, YouTube, газет, Wikipedia та блогів, статистично його комбінують і продають доступ до результатів.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Йдеться не лише про автоматизацію, а про масштабне привласнення знань — ідей, стилів, теорем, жартів, рецептів — які покоління людей створювали як основу своєї економічної діяльності. Оксфордський економіст і фахівець з машинного навчання Максиміліан Касі проводить історичну паралель: це нагадує огородження спільних земель в Англії напередодні індустріальної революції.

Втрата спільного ресурсу: 6,8 млн акрів

З 1604 по 1914 рік англійські землевласники, використовуючи контроль над парламентом, привласнили 6,8 млн акрів (275 186 км²) земель, які раніше перебували у спільному користуванні. У середині XVIII століття процес різко пришвидшився.

Селяни втратили право обробляти відкриті поля, збирати дрова, випасати худобу та видобувати торф. Ресурс, який підтримував їхню економічну автономію, був буквально обнесений парканом.

Економісти Леандер Хелдрінг, Джеймс А. Робінсон і Себастьян Фоллмер встановили, що огородження сприяли зростанню врожайності на 45%. Однак це водночас зменшило економічну незалежність простих людей.

Томас Спенс і перший проєкт універсального дивіденду

У 1770-х роках магістрати Ньюкасла намагалися огородити міські спільні землі й залишити орендний дохід собі. Місцеві мешканці чинили опір і домоглися права ділити ренту порівну.

Цей конфлікт надихнув шкільного вчителя Томаса Спенса розробити першу модель базового доходу. Він запропонував передати нерухомість кожної парафії у колективну власність її мешканців. Ферми здавалися б в оренду найвищому платнику, зберігаючи конкуренцію, а рентні надходження спрямовувалися б на фінансування шкіл, лікарень, судів і доріг. Залишок розподілявся б між усіма жителями кожні три місяці — незалежно від віку, статі чи професії. В одній із версій саме жінки мали управляти парафією.

У 1798 році Спенс оцінював річний дивіденд майже у 10 фунтів. У цінах лютого 2026 року це приблизно 1 126 фунтів або $1 496. Версія 1816 року передбачала 4 фунти — близько 342 фунтів або $456 сьогодні. Для порівняння: сільськогосподарський робітник міг заробляти близько 28 фунтів на рік за повної зайнятості.

Спенс наполягав: ці кошти не є благодійністю. Вони є компенсацією за втрату «природних прав» на землю.

Від Аляски до AI-дивіденду

Найближчий практичний аналог логіки Спенса тривалий час існував у США — на Алясці. Із 1982 року штат щорічно виплачує кожному мешканцю кілька тисяч доларів із доходів, отриманих від видобутку нафти на землях, що перебувають у державній власності. Механізм простий: природний ресурс розглядається як спільне надбання, а прибуток від його використання — як джерело дивіденду для всіх.

Ця модель не пов’язана з автоматизацією чи безробіттям. Вона базується на принципі компенсації за використання ресурсу, який належить громаді. Саме тому дослідник наголошує: історично базовий дохід виникав як реакція на позбавлення людей доступу до спільного активу.

У сучасному контексті дедалі частіше звучать пропозиції регулярного «AI-дивіденду», універсального базового капіталу — разової виплати — або навіть часткової публічної власності на системи штучного інтелекту. Такі ініціативи відображають усвідомлення того, що новим спільним ресурсом стали знання й навички, які моделі ШІ масово агрегують і комерціалізують.

Якщо огородження земель у XVIII столітті зробило селян залежними від землевласників, то нинішнє привласнення масивів даних і людського досвіду може створити подібну залежність у сфері інтелектуальної праці. У цьому сенсі дискусія про AI-дивіденд — це не лише дебат про соціальну політику, а реакція на відчуття нової хвилі економічного позбавлення.

Базовий дохід як питання боргу

Історія базового доходу показує: його виникнення пов’язане не з доброчинністю, а з відчуттям системної втрати. Коли спільний ресурс стає приватним активом, з’являється вимога дивіденду.

Сучасна дискусія про універсальні виплати дедалі більше перетворюється з інструменту соціальної політики на питання економічного балансу. Базовий дохід у цьому контексті — не просто спосіб підтримки, а механізм перерозподілу вартості, створеної колективно та привласненої приватно.