Венера могла сама знищити свій супутник: вчені змоделювали неймовірний сценарій

У Венери немає природного супутника, хоча за розмірами та будовою вона багато в чому схожа на Землю. Нове дослідження пропонує несподіване пояснення: місяць у Венери міг бути, але планета зрештою поглинула його, повідомляє Science Daily.

Комп'ютерне моделювання показало, що надзвичайно повільне обертання Венери могло змусити супутник не віддалятися від планети, як наш Місяць, а поступово наближатися до неї.

У певний момент він мав би врізатися в поверхню.

Венера могла втратити свій місяць без космічної катастрофи

Досі вчені розглядали кілька основних варіантів, чому у Венери немає супутника.

Один із них припускав, що колись у планети був місяць, але потужне зіткнення з іншим космічним тілом його знищило.

Інша версія — супутник Венери ніколи не формувався.

Нове дослідження астрофізика Каліфорнійського університету в Ріверсайді Стівена Кейна пропонує третій сценарій.

Венері могла просто не вистачити швидкості обертання, щоб утримати супутник на стабільній орбіті.

Чому Місяць віддаляється від Землі 

Місяць поступово віддаляється від нашої планети. Вчені можуть вимірювати цей рух із високою точністю завдяки лазерним відбивачам, які залишили на поверхні Місяця під час місій Apollo.

Щороку супутник віддаляється приблизно на 4 сантиметри.

Причина пов'язана з обертанням Землі. Наша планета робить один оберт приблизно за 24 години. Частина енергії обертання через гравітаційну взаємодію передається Місяцю, поступово відсуваючи його на вищу орбіту.

З Венерою ситуація зовсім інша.

Венера обертається надзвичайно повільно

Один оберт Венери навколо власної осі триває приблизно 243 земні доби.

Саме ця особливість, за результатами моделювання, може кардинально змінювати поведінку супутника.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Замість того щоб поступово віддалятися, Місяць навколо Венери міг би втрачати орбітальну енергію та повільно рухатися до планети.

Зрештою орбіта стала б настільки близькою, що супутник зіткнувся б із Венерою.

І чим більшим був би супутник, тим швидше міг би настати фінал.

Вчені змоделювали падіння супутника на Венеру

Щоб перевірити цю ідею, Кейл створив комп'ютерні моделі гравітаційної взаємодії між планетою та супутником.

Спочатку дослідник перевірив модель на системі Земля — Місяць. Симуляція мала відтворити відому еволюцію нашої системи.

Після цього вчені змінили параметри та застосували модель до Венери.

У різних сценаріях вони тестували супутники, маса яких становила від половини до десяти мас нашого Місяця.

У більшості симуляцій результат виявився однаковим — супутник поступово наближався до Венери та зрештою врізався в неї.

Причому масивніші супутники падали швидше.

Сам дослідник назвав результат несподіваним, оскільки очікував отримати значно різноманітніші сценарії.

Це не доводить, що у Венери справді був місяць

Є важливе уточнення. Моделювання показує, що сталося б із супутником, якби Венера колись його мала. Воно не доводить, що такий супутник справді існував.

Дослідники поки не мають прямого доказу стародавнього місяця Венери.

Знайти його сліди також непросто.

Венера могла стерти сліди давнього зіткнення

Поверхня Венери сильно відрізняється від земної. Близько 80% її поверхні має приблизно однаковий геологічний вік.

Це може свідчити про масштабну перебудову поверхні близько мільярда років тому.

Через таке глобальне оновлення поверхні можливі сліди дуже давнього зіткнення могли просто не зберегтися.

Тому відповідь, можливо, доведеться шукати не на поверхні, а глибоко всередині планети.

На Землі вчені знаходять незвичайні структури у глибинах планети, які можуть бути пов'язані з давнім зіткненням, після якого сформувався Місяць.

Подібні дослідження Венери в майбутньому могли б дати більше інформації про її минуле.

Падіння місяця могло змінити всю Венеру

Якщо супутник справді колись врізався у Венеру, наслідки могли бути масштабними.

Таке зіткнення принесло б на планету величезну кількість енергії та кутового моменту.

Це могло вплинути на:

Для вчених це особливо цікаво через питання про минуле Венери.

Сьогодні це надзвичайно гарячий світ із щільною атмосферою та температурою поверхні близько 465 °C. Але є припущення, що в далекому минулому умови на планеті могли бути значно іншими.

Тому будь-які події, здатні змінити еволюцію Венери, допомагають зрозуміти, як вона перетворилася на планету, яку ми бачимо сьогодні.

Відкриття важливе і для пошуку планет біля інших зірок

Історія Венери може мати значення далеко за межами Сонячної системи.

Коли астрономи шукають планети, схожі на Землю, вони звертають увагу не лише на саму планету. Важливим фактором може бути і наявність супутника.

Наш Місяць впливає на припливи та відпливи й пов'язаний із довгостроковою еволюцією Землі. Однак науковці досі не знають, наскільки великий супутник необхідний для виникнення або збереження життя.

Нове дослідження додає ще одне питання: чи здатна планета не просто сформувати Місяць, а й зберегти його протягом мільярдів років.

Для дуже повільних планет відповідь може бути негативною.

У такому разі супутник може не залишатися поруч із планетою вічно, а поступово втрачати висоту орбіти та зрештою впасти на свій власний світ.