Головна Оперативка

Вчені помітили, що Венера тріскається під хмарами прямо зараз: що це означає

31 липня 2026 18:13 3 хвилин читання

Венеру довго вважали мертвою планетою. Нові симуляції швейцарського університету ETH Zurich показали, що гігантські тріщини на її поверхні не застигли мільйони років тому. Вона тріскається просто зараз, пише Earth.

Вчені помітили, що Венера тріскається під хмарами прямо зараз: що це означає зображення 1

Венера жива: розломи на планеті ростуть на 10 см щороку — дослідження. Фото: NASA

Як тріскається Венера

Йдеться про величезну систему рифтових долин. Разом вони тягнуться на понад 40 тис. кілометрів і займають близько 8% поверхні планети. Найбільші тріщини мають стіни заввишки до 4,8 кілометра.
Раніше вчені рахували все у пласких, спрощених моделях. Команда науковців побудувала повноцінну тривимірну модель. У ній віртуальна кора Венери справді розтягується і тріскається так, як реальний камінь при 460°C.
А далі дослідники зробили те, чого ніхто до них не пробував: "вимкнули" рух розлому і подивилися, як він виглядатиме через десятки мільйонів років.
Поки тріщина активна, її краї здіймаються вгору високими хребтами. Щойно рух припиняється, ці боки починають осідати під власною вагою.
На Землі їх би розмили дощ і вітер, але на Венері ні дощу, ні вітру немає. За 15 млн років широкий на 113 кілометрів хребет провисає удвічі.
Тобто ширина країв працює як годинник. Широкі і високі — тріщина молода або щойно зупинилась. Вузькі — все давно закінчилось.
Далі команда взяла старі карти зонда NASA «Магеллан» і подивилася на три найбільші розломи: Ганіс, Далі та Девана. Всі три мають широкі, високі краї. У Ганіса вони близько 161 кілометра, у Девани — понад 177. За розрахунками, ці тріщини повзуть зі швидкістю від 2,5 до 10 сантиметрів на рік.
Це можна порівняти з найактивнішими розломами на Землі. Раніше ми писали, що Венера виявилася схожою на нашу планету більше, ніж вважали вчені, нова робота посилює цей висновок.
Що штовхає планету зсередини? Ймовірно, гарячі потоки розплавлених порід, які піднімаються з глибин мантії і тиснуть на кору знизу.