Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.
preview
Світлана Овсієнко
Світлана Овсієнко Копірайтер SPEKA
Підписатися на нас
0
6 хвилин читання

Економіка України під час війни: 5 кроків протидії кризі

Порожні орендовані приміщення в центрах міст, зникнення окремих медикаментів з аптек і постійне зростання цінників — це лише поверхневі симптоми глибоких деструктивних процесів. Справжній економічний шок розгортається непомітно і має затримку в півроку чи рік, формуючи фундаментальні ризики для фінансової стабільності держави. У відео на своєму YouTube-каналі економіст Віктор Галасюк зазначає, що агресор цілеспрямовано атакує два ключові стовпи вітчизняної системи — зовнішню підтримку партнерів та внутрішній виробничо-споживчий потенціал.

Прихована економічна криза: як ворог б'є по ВВП

Українська економічна спроможність наразі критично залежить від двох рівноцінних чинників: внутрішньої ефективності ринку та зовнішнього фінансування від союзників, першочергово країн Європейського Союзу та Німеччини. Ворог застосовує двовекторну стратегію знекровлення. З одного боку, здійснюється тиск на Європу з метою залякування та скорочення військово-фінансової допомоги. Це підтверджується зростанням популярності ультраправих политичних сил у ФРН та Франції, які декларують наміри відновити проєкти на зразок «Північного потоку».

З іншого боку, агресор завдає ударів по всіх компонентах класичної формули ВВП України: внутрішньому споживанню кінцевих товарів і послуг, державних видатках, інвестиціях і чистому експорту.

Падіння споживання: скорочення населення та грошей

Підписуйтеся на наші соцмережі

Близько 70% української економіки формується за рахунок споживчих видатків домогосподарств. Проте цей драйвер стискається, мов «шагренева шкіра», через два ключові чинники:

  • Демографічний спад: За оцінками Інституту демографії НАН України, населення на підконтрольній території скоротилося приблизно до 28 мільйонів осіб (існують і негативніші оцінки, менші ще на 1–3 мільйони). Порівняно з піковими 2005–2007 роками (47 мільйонів), ринок втратив близько 40% споживачів.
  • Падіння валютних надходжень: До повномасштабного вторгнення перекази українських заробітчан з-за кордону сягали $15–16 млрд на рік. Для порівняння, щорічні запозичення від МВФ становили близько $1,5 млрд. Сьогодні обсяг переказів критично зменшився: виїжджаючи за кордон та об'єднуючись із родинами, громадяни припиняють перераховувати кошти в Україну, позбавляючи внутрішній ринок ліквідності.

Приховані загрози для економіки України 

Ризики для курсу гривні: шок експорту та бюджету

Паралельно з руйнуванням споживання ворог нищить експортну інфраструктуру та порти. З $40 млрд загального товарного експорту України близько $22–23 млрд припадає на агропродукцію, яка досі залишається переважно сировинною. Водночас системних руйнувань зазнає металургійна галузь — один із головних генераторів валютної виручки.

Скорочення виробництва та логістичні блоки створюють затриманий економічний шок. Його наслідки ще не проявилися повною мірою на валютному курсі чи в показниках інфляції, проте вони вже програмовані. Скорочення бази оподаткування змушує уряд урізати критичні видатки або шукати нові запозичення. Водночас спроби Нацбанку стримати інфляцію виключно монетарними методами, зокрема підвищенням облікової ставки, мають обмежену ефективність і несуть додаткові ризики для бізнесу.

Економіка України під час війни: 5 кроків порятунку

Щоб відвернути девальваційний та інфляційний хаос, держава повинна діяти негайно, застосовуючи асиметричні інструменти для відновлення капіталу та виробництва:

  • 1
    Запуск Фонду компенсації втрачених активів: Необхідно протягом місяця запровадити повноцінне страхування воєнних ризиків. Концепція, розроблена Міністерством економіки та підтримана Федерацією роботодавців України (ФРУ), дасть бізнесу гарантію компенсації знищених заводів, стимулюючи їхню релокацію та відбудову всередині країни.
  • 2
    Податкові стимули для промисловості: Ухвалення у другому читанні законопроєкту Дмитра Киселевського щодо часткового звільнення інвесторів від податків. Якщо інвестор вкладає €20 млн у будівництво заводу, він звільняється від податків на суму до €10 млн (50% від інвестицій), що вдвічі підвищує віддачу на капітал. Для прифронтових регіонів цей рівень компенсації доцільно підняти до 100%.
  • 3
    Мита на експорт сировини: Запровадження 10% мита на експорт сировинних товарів за прикладом аналогічного кроку щодо сої та ріпаку. Така стимулююча поправка за один рік дозволила збільшити обсяги внутрішньої переробки цих культур більш ніж у два рази.
  • 4
    Амністія капіталу за моделлю Аргентини: На тлі можливого скорочення західної допомоги через зміну политичних трендів у Європі, Україні потрібен власний капітал. Легалізація виведених в офшори коштів (за прикладом реформ Хав'єра Мілея) дозволить повернути десятки мільярдів доларів. Головна умова — інвестування цих коштів у державні облігації розвитку та корпоративні цінні папери українського реального сектору.
  • 5
    Радикальна капіталізація Експортно-кредитного агентства (ЕКА): Статутний капітал ЕКА має перевищувати поточні 5–10 млрд грн. Ця інституція є критично важливою для мінімізації ризиків експортерів та нарощування валютної виручки в країні.

Відбудова виробництва: курс на внутрішні ресурси

Зараз українська економіка проходить через найтяжчий випробувальний етап, коли зовнішні підпори слабшають, а внутрішні ресурси виснажуються руйнуваннями. Проте наявний шок є не вироком, а викликом, який вимагає відмови від застарілих догм.

Реалізація запропонованих п'яти інструментів дозволить не лише купірувати приховані ризики девальвації та інфляції, а й створить фундамент для перезапуску промисловості. Тільки перехід від сировинної моделі до глибокої переробки та стимулювання внутрішнього інвестора дозволить українській економіці відродитися й забезпечити довгострокову стійкість держави.

0
Icon 1
Коментарі
О какой экономики речь? Есле бы эвропа с другими злыднями деньги не давала , то нам бы уже давно был бы пи...!

Підписуйтеся на наші соцмережі