Експортне мито на агроекспорт: як новий закон змінив ринок

Роками українська аграрна модель орієнтувалася на постачання дешевої сировини на зовнішні ринки, залишаючи левову частку доданої вартості за кордоном. Проте ухвалена понад рік тому, 16 липня 2025 року, законодавча ініціатива про запровадження 10-відсоткового мита на експорт насіння сої та ріпаку кардинально змінила правила гри. Попри жорсткий спротив сировинного лобі та скепсис критиків, перші підсумки маркетингового року 2025–2026, які детально розібрав економіст Віктор Галасюк на своєму YouTube-каналі, зафіксували рекордні показники переробки та суттєвий економічний мультиплікатор.

Ринковий стрибок ріпаку: як спрацювало мито на експорт

Запроваджений механізм, що набув чинності 4 вересня 2025 року, поставив трейдерів перед вибором: сплачувати 10% мита за вивезення сировини або спрямовувати її на українські потужності. За даними асоціації «Укроліяпром», внутрішня переробка ріпаку зросла з 15% до рекордних 42% від загального врожаю, досягнувши понад 1,3 млн тонн.

Переорієнтація сировинних потоків на вітчизняні заводи миттєво посилила експортний потенціал продукції з високою доданою вартістю:

Цей структурний зсув відбувся на тлі зменшення валового збору ріпаку до 3,2 млн тонн (на 10% менше порівняно з попереднім сезоном). При цьому експорт сировинного насіння скоротився майже вдвічі — з 3,1 млн до 1,8 млн тонн. Це підтверджує, що стрибок переробки став прямим результатом регуляторних стимулів держави, а не банального надлишку сировини.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Парадокс сої: як змінилася переробка агросировини

У соєвому сегменті частка внутрішньої переробки також досягла історичного максимуму, піднявшись із 39% до 54,2%. Проте глибокий аналіз абсолютних цифр демонструє важливу ринкову специфіку.

У сезоні 2025–2026 валовий збір сої скоротився з 6,6 млн до 4,8 млн тонн. У фізичних обсягах 39% від 6,6 млн тонн і 54,2% від 4,8 млн тонн становлять практично однакову величину (близько 2,6 млн тонн). Таким чином, обсяг переробки сої в абсолютних цифрах залишився на попередньому рівні, проте частка глибокої переробки всередині країни суттєво зросла.

Завдяки сприятливій кон'юнктурі сукупна валютна виручка від експорту соєвої олії та шроту зросла на 12,3%, перевищивши $1,02 млрд ($1 млрд 20 млн). Додатково дані «Укроліяпрому» зафіксували весняне зростання виручки від соєвої олії на 19,3%, а від шроту — на 21%.

Експортне мито: мільярди в бюджет та конфлікт із ЄС

Законодавча модель розроблена так, щоб стимулювати саме промислову переробку та захистити аграріїв. Дія 10% мита не поширюється на агровиробників, які експортують власноруч вирощений врожай, та на сільськогосподарські кооперативи. З 2030 року передбачено поступове зниження ставки на 1 процентний пункт щороку до позначки 5%.

Фіскальні та адміністративні результати дії механізму:

Попри лякання скептиків щодо масової відмови від посівів, сумарна площа під цими культурами зросла з 3,25 млн до 3,37 млн гектарів: площі під ріпаком під урожай наступного сезону розширилися на 15,7%, а під соєю скоротилися лише на 3,9%.

Економічна інженерія: чому аграрний експорт змінює країну

Оцінюючи результати першого сезону, слід враховувати комплекс факторів: погодні умови, світові ціни, воєнні ризики та логістику. Проте саме експортне мито стало тим геймчейнджером, який довів ефективність економічної інженерії.

Замість експорту низькомаржинальної сировини країна створює каскадний мультиплікативний ефект:

Зміна структури економіки з сировинної на виробничу є єдиним прагматичним шляхом для України. Це дає змогу нарощувати додану вартість на кожній тоні врожаю та скорочувати 10–12-разовий економічний розрив із країною-агресором.