Як українцю відкрити ресторан в Італії: скільки коштує запуск, де підприємці втрачають гроші та чому досвід важливіший за амбіції

11 хвилин читання

Відкрити ресторан за кордоном — це не лише знайти приміщення, зробити ремонт і скласти меню. Це вихід на новий ринок із власними правилами, законодавством, культурою споживання та конкуренцією. Те, що працює в Україні, не обов’язково матиме такий самий результат в Італії.

У 2015 році я відкрив свій перший ресторан Anastasia поблизу Неаполя. На той момент у мене було велике бажання розвиватися в ресторанному бізнесі, але практичного досвіду відкриття власного закладу бракувало. Перший вечір роботи швидко показав, що ентузіазму недостатньо: велика кількість гостей, непідготовлена до такого навантаження кухня та хаос у залі стали першими серйозними уроками.

Згодом цей досвід став основою для наступних бізнес-рішень. Під час відкриття ресторану в Римі обсяг інвестицій уже перевищив €500 тис., а в перший місяць роботи команда налічувала понад 20 працівників.

На власному досвіді я переконався: ресторанний бізнес за кордоном потребує не лише капіталу, а й розуміння місцевого ринку, правильної команди та системного управління. Розглянемо, на що варто звернути увагу українським підприємцям, які планують відкрити ресторан в Італії.

Читайте також: Штучний інтелект може допомогти розібратися в складній темі або виконати завдання замість студента. Яким має бути цифрове навчання, щоб розвивати вміння перевіряти інформацію, обґрунтовувати рішення й діяти самостійно?

1. Локація: чому гарне місце ще не гарантує прибутку

Одна з перших помилок підприємців — обирати приміщення за принципом: гарна адреса, багато туристів, отже, буде багато клієнтів.

Насправді кількість людей на вулиці ще не означає, що вони стануть вашими гостями. Перед орендою приміщення потрібно дослідити район, оцінити купівельну спроможність місцевих жителів, туристичний потік, конкурентів та особливості споживчої поведінки.

Важливо розуміти, хто саме буде відвідувати заклад: місцеві жителі, офісні працівники, туристи чи представники певної спільноти. Від цього залежатимуть концепція, меню, середній чек, графік роботи та маркетинг.

Також потрібно враховувати сезонність. У туристичних містах Італії потік гостей може суттєво змінюватися залежно від пори року. Бізнес-модель має витримувати не лише високий сезон, а й періоди спаду.

Тому я б радив не поспішати з вибором приміщення. Краще витратити більше часу на аналіз потенційної локації, ніж згодом намагатися компенсувати невдале рішення маркетингом.

2. Бюрократія та законодавство: що потрібно знати до відкриття

Для іноземного підприємця місцеве законодавство може стати одним із найскладніших етапів запуску бізнесу.

В Італії ресторанна діяльність має низку юридичних і професійних вимог. Зокрема, для початку роботи закладу зазвичай необхідно пройти процедуру повідомлення SCIA до відповідного муніципального органу. Також підприємець повинен відповідати встановленим професійним вимогам, дотримуватися санітарних норм і правил безпеки.

Окрема увага — документам на приміщення. Не кожне комерційне приміщення автоматично придатне для ресторану. Потрібно перевірити його цільове використання, технічний стан, вентиляцію, кухонне обладнання та відповідність санітарним і будівельним вимогам.

Я б не радив намагатися розібратися з усіма юридичними питаннями самостійно. На початковому етапі важливо залучити місцевого комерчіаліста (commercialista), який супроводжуватиме фінансові та податкові питання, а також фахівців, які мають досвід відкриття закладів громадського харчування.

Економія на професійній консультації може обернутися значно більшими витратами під час запуску.

3. Ремонт і підготовка приміщення: стаття витрат, яку не варто недооцінювати

На прикладі відкриття ресторану в Римі можу сказати, що однією з найбільших статей витрат став саме ремонт приміщення. На нього пішла значна частина ресурсів, а сам процес тривав довше, ніж хотілося б.

Це важливий момент для тих, хто планує відкривати ресторан за кордоном: не варто розраховувати бюджет лише за вартістю оренди та обладнання.

Під час підготовки приміщення можуть виникнути додаткові роботи, пов’язані з технічним станом будівлі, вентиляцією, електрикою, водопостачанням, кухонними зонами та приведенням простору до вимог місцевого законодавства.

Крім того, затримка ремонту автоматично впливає на фінансову модель. Підприємець уже може нести витрати на оренду, але ще не отримувати доходу від роботи ресторану.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тому перед підписанням договору оренди потрібно не просто оглянути приміщення, а провести його технічну оцінку та заздалегідь прорахувати можливі витрати на адаптацію.

4. Стартовий капітал: чому не можна рахувати лише витрати на відкриття

Відкриття ресторану потребує значно більшого бюджету, ніж здається на початку.

На прикладі римського ресторану мої інвестиції перевищили €500 тис. Це сума, яка охоплює масштабну підготовку закладу до роботи, зокрема ремонт та облаштування приміщення.

Проте важливо розуміти: сам факт відкриття ще не означає, що бізнес почне одразу приносити очікуваний прибуток.

Під час планування бюджету потрібно враховувати:

- орендну плату та заставу;

- ремонт і підготовку приміщення;
- кухонне обладнання, меблі та інвентар;
- юридичний і бухгалтерський супровід;
- закупівлю продуктів і напоїв;
- заробітні плати та обов’язкові платежі за працівників;
-  комунальні послуги;
- маркетинг і просування;
- резерв на перші місяці роботи.

Окремо потрібно розрахувати точку беззбитковості: скільки гостей ресторан має обслуговувати щодня, яким повинен бути середній чек і яку частину виручки становитимуть постійні витрати.

Я вважаю, що підприємцю не варто робити передчасних висновків щодо окупності нового ресторану. Для об’єктивного аналізу потрібен достатній період роботи, реальні показники доходів і витрат. У випадку з новим закладом у Римі говорити про конкретний термін окупності поки зарано.

5. Перша помилка, яка навчила мене цінувати досвід

Коли я відкривав Anastasia поблизу Неаполя у 2015 році, найбільшою проблемою була відсутність досвіду.

Ми мали велике бажання відкрити ресторан, зібрали команду, запросили гостей і розраховували на успішний старт. Але вже перший вечір показав, що ми недостатньо підготувалися до реального навантаження.

«Проблеми почалися фактично з першого вечора. Ти думаєш, що зараз відкриєш ресторан — і все буде добре. Але приходить велика кількість людей, усі начебто працюють, проте досвіду бракує. Починається хаос і на кухні, і в залі», — згадую я.

Одним із наших прорахунків стало рішення відразу запускати повноцінне меню. Ми не зробили спеціального фіксованого меню чи фуршету для відкриття, а запропонували гостям повний асортимент страв. Кухня виявилася не готовою до такого обсягу замовлень.

Цей досвід навчив мене важливої речі: відкриття ресторану — це не просто святкова подія, а повноцінний робочий процес, до якого має бути готова кожна ланка команди.

Сьогодні я б значно більше уваги приділив тестуванню процесів до офіційного запуску, навчанню персоналу, розподілу обов’язків та підготовці кухні до пікових навантажень.

Не варто перевіряти готовність ресторану вже на першому вечорі, коли зал заповнений гостями.

6. Команда: чому кількість працівників не дорівнює якості роботи

Ресторанний бізнес неможливо побудувати лише на хорошому меню та вдалому розташуванні. Велику роль відіграє команда.

Під час відкриття ресторану в Римі в перший місяць працювало понад 20 працівників. Але сама кількість людей не гарантує злагодженої роботи.

Потрібно правильно розподілити обов’язки між керівником, адміністратором, кухнею та залом. Кожен працівник має розуміти свою відповідальність і стандарти роботи закладу.

Особливо це важливо в міжнародному колективі, де можуть відрізнятися мова, робочі звички та підходи до комунікації.

Під час підбору персоналу я б радив звертати увагу не лише на професійні навички, а й на відповідальність, дисципліну та здатність працювати в команді.

Власник не повинен бути людиною, без якої зупиняється кожен процес. Завдання керівника — створити систему, у якій ресторан може стабільно працювати без його постійного втручання в кожну дрібницю.

7. Концепція та маркетинг: чому не можна просто перенести українську модель в Італію

Ще одна поширена помилка — переносити готову бізнес-модель з однієї країни в іншу без адаптації.

В Італії сильна гастрономічна культура. Люди мають сформовані звички, знають локальні продукти, цінують традиції та часто дуже вибірково ставляться до закладів, у яких харчуються.

Тому недостатньо запропонувати якісну кухню. Потрібно зрозуміти, чим саме ресторан буде цікавий місцевому гостю.

Якщо йдеться про українську кухню, важливо не просто відтворити знайомі страви, а правильно презентувати їх новій аудиторії: пояснити походження продуктів, особливості приготування та культуру споживання.

Водночас не потрібно відмовлятися від власної ідентичності заради спроб сподобатися всім.

Маркетинг також має враховувати місцеві особливості. Потрібно розуміти, через які канали потенційні гості шукають ресторани, наскільки важливі рекомендації, відгуки, соціальні мережі, локальні медіа та партнерства.

Якісний ресторан не повинен покладатися лише на те, що гості самі його знайдуть. Потрібно послідовно працювати над впізнаваністю та репутацією закладу.

8. Як зовнішні обставини впливають на розвиток ресторанного бізнесу

Підприємницькі плани не завжди залежать лише від рішень власника. Іноді на розвиток бізнесу впливають фактори, до яких неможливо повністю підготуватися.

У моєму випадку такими викликами стали пандемія COVID-19 та повномасштабна війна в Україні. Вони вплинули на можливості розвитку та реалізацію планів розширення.

«Якби не ковід і війна, думаю, сьогодні в мене було б не два заклади, а значно більше», — зазначаю я.

Це ще один момент, який варто враховувати під час планування бізнесу за кордоном. Навіть добре підготовлений проєкт може зіткнутися з непередбачуваними обставинами. Тому фінансова стійкість, резерви та здатність адаптуватися — не додаткові переваги, а необхідні умови для довгострокової роботи.

Висновок: ресторан починається не з першого гостя

За роки роботи в Італії я зрозумів, що ресторанний бізнес не можна побудувати лише на ентузіазмі чи наявності стартового капіталу.

Мій перший досвід у 2015 році показав, наскільки важливими є професійна команда, підготовлені процеси та розуміння реального навантаження. Відкриття ресторану в Римі з інвестиціями понад €500 тис. стало вже іншим масштабом підприємницького проєкту, який потребує системного підходу до кожної деталі.

Тому українцям, які планують відкривати ресторан за кордоном, я б порадив не поспішати. Спочатку потрібно дослідити ринок, знайти надійних місцевих фахівців, прорахувати фінансову модель, підготувати команду та лише після цього переходити до запуску.

Хороша кухня може привести першого гостя. Але саме досвід, управління, фінансова дисципліна та розуміння місцевого ринку визначають, чи стане цей гість постійним.

І найголовніше — не варто боятися починати, але потрібно бути готовим постійно вчитися. У ресторанному бізнесі досвід часто коштує дорого, проте саме він допомагає не повторювати помилки на наступному етапі розвитку.