Як компанії втрачають працівників через погану комунікацію... і навіть не розуміють цього
Кейс. Будь-які співпадіння є випадковими. Історія реальна, але всі назви, імена та ситуативні деталі — змінені.
Компанія по розробці контенту. Дуже популярна. Багато грошей на рекламу. Серйозний підхід до побудови команди. Використання сучасних цифрових інструментів. Все серйозно і все чітко.
Але комунікація...
Вероніка влаштувалася на роботу за договором. Робота віддалено, графік вільний. Сучасний підхід, повага і супровід — все, що вона цінує і все, що шукала.
Але... в якиїсь момент комунікація з тімлідом змінюється. Напарниця, з якою вона пов'язана, починає маніпулювати та хитрувати ситуацією, щоб не виконувати роботу. Тімлід та інші толерують. Коли Вероніка намагається пояснити, що ситуація не зовсім ок, але не може і не хоче напряму здати напарницю — попадає під роздачу, ніби це вона створює проблеми. Але — робота не робиться, задач чітких немає, маніпуляції напарниці шкодять і створюють хаос. Будь-які спроби пояснити, що виникла проблема, яка потребує контролю — зводиться до претензій в сторону Вероніки. Її починають вважати проблемою, хоча вона єдина реагувала на ступор процесу і намагалася не допустити колапсу. А менеджери і керівники замість того, щоб розбирати ситуацію реально, гралися в психологів і намагалися розібратися в чому проблема Вероніки.
Врешті маніпуляції колеги і нерозуміння ситуації менеджерів призвели до того, що робота не робилася майже місяць. Всі спроби Вероніки достукатися, визначити графік і чіткість не дали результатів, менеджери не давали чітких задач і піддавалися на маніпуляції колеги. Вероніка нічого не могла зробити — зробила і так більше ніж мала, а з колегою ще працювати треба, тим паче всі на її стороні.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Вероніка та її колега просто дійшли висновку, що менеджери і компанія так цінують своїх працівників і дбають про них, що розуміють, що травень дуже непростий період для їх основної роботи (жінки працювали в компанії як на додатковій роботі) і просто дали розробникам трохи відпочинку, тим паче в обох були кризові ситуації, які потребували уваги, тим паче Вероніка не раз уточнювала і привертала увагу і запитувала і намагалася повернути все в робочий ритм, але її лише психологічно розбирали на частини не психологи.
Врешті Вероніка змирилася з реальністю і просто вирішила, що її компанія дуже крута і людиноорієнтована і навіть з гордістю розповідала, як компанія лояльно ставиться і її цінує, скільки людського та професійного розуміння та етики.... Але тішилася Вероніка даремно, бо як тільки прийшов час зарплати — менеджери раптом вирішили запитувати про роботу і терміново захотіли результат. Хоча, по факту, все, що робилося цього місяця — це вияснення-зустрічі, де менеджери гралися в психологів і вияснювали з Веронікою в чому її проблема і як їй допомогти, доки вона всіма силами намагалася повернути відповідальність та професіоналізм у команду і відкрити очі.
Виявилися, що ніхто нікого не цінує, що не зроблені задачі нікого не влаштовують і все мало зробитися якимось чином. Починають розбірки — за що ж вам, розробники платити, якщо ви нічого не зробили... І тут колега знову включає «з гуся вода». Оплата відбувається, але тепер її треба відпрацювати наступного місяця (подвійна робота) і всі різко стали професійно незадоволені. Всі пояснення Вероніки, що вона намагалася добиратися чіткості задач та що врешті повірила, що її дуже цінують, тому розуміють обставини життя і дали просто час на розгрузку — не приймаються. Колега Вероніки залишається в очах і на рахунку тімліда «хорошою», а Вероніка остаточно стає проблемною... Погляди, розмови, ставлення уже не ті.
Через місяць відбувається презентація компанії — Вероніка та інші люди з команди презентують свої напрямки. Перед презентацією було домовлено підготувати матеріали і показати Вероніці, щоб вона розуміла, що саме має бути у виступі і показати її слайди, але ніхто цього не зробив. Враховуючи попередній досвід, Вероніка все ж виступила і блискуче виконала свою задачу. Її пропонують презентувати компанію і надалі. Але тут знову починаються труднощі — тімлід вимагає матеріали на перевірку і ледь не репетицію. Довіри, незважаючи та план чи огляд не достатньо — це ображає Вероніку, і вона пояснює, що так не працює, що її потрібно більше свободи і своєю роботою вона уже ніби довела, що заслуговує на неї. Але.. менеджера це лише дратує, бо ж Вероніка в його очах просто проблемна людина, яка не хоче коритися, підриває авторитет (не слухає команд) і створює проблеми. Менеджер апелює до колеги з якою дружить близько, вони ходять на каву і спілкуються і всеодно вона для неї контролює-редагує кожне слово і слайд — ця колега її звітує про все. ЦЕ все звучить дивно, бо попередній захід показав, що такого немає, бо якраз ця подружка мала Вероніці підготувати матеріали. І є свідченням лише одного в команді: уже є найкращі друзі — такий собі альянс, який виступає проти Вероніки. Дивні натяки, неприязні погляди, зневажливі порівняння та претензії...
Починається підготовка до нової презентації, Вероніка комунікує з колегою з іншого напрямку, яка відверто «крутить світом» і навіть не приховує це — легко, вітряно, легковажно, неточно, сумнівно. В розмові звучать дивні, непрофесійні фрази та натяки. Після досвіду колежанкою попередньою, (яка звісно ж закинула роботу і далі маніпулювала і не працювала, але Вероніка просто не лізла більше в це — кожен має мороку, яку заслужив) — Вероніка вирішила виставили претензії, повідомила про неетичність, обман, але натомість знову отримала розбір себе. На цей раз тімлід взяла з собою свою найкращу подругу і сказала, щоб вона підтвердила, що вона (тімлід) все робить правильно, а Вероніка «робить бучу».
Звісно, що Вероніка якнайшвидше звільнилася з цієї компанії. І звісно через рік, два, коли її ще не раз приходили від цієї ж компанії пропозиції працевлаштування на різні посади — бо знайти гідних, чітких та професійних людей не так просто. І звісно, що вона навіть не відповідає на ці пропозиції. Бо...
БО — там, де замість вирішувати проблеми та чіткого бачення картини, менеджери і керівники починають одних покривати та іти на зустріч, а інших, за їх спроби внести ясність і порядок «присаджувати і зневажувати», бо вони ніби-то створюють проблеми... хоча вони просто говорять про проблему, не вони створили, але ця проблема заважає працювати усім, і яку керівники не хочуть чи не здатні побачити чи усвідомити... в таких умовах гідні працівники не затримуються.
БО — коли тімлід на зустріч, де має вирішитися якась проблема бере з собою «свідка» — свою подружку, яка за посадою ніяк не має до того справи — лише, щоб та підтвердила, що «дурна не вона, а працівник, який чомусь піднімає шум і оце створює її проблеми» --- все це про погану, незрілу комунікацію, неетичність і ще про багато чого не ок.
БО — де люди не заглядають в корені проблеми, не можуть побачити цілісної картини, не вміють ставити правильні запитання і замість того, щоб діяти з повагою до усіх та етично, будь-якими способами шукають підтвердження, що це хтось дурак, а не я... А це в корені неправильно! В таких випадках не «дурака/винного/неправого» треба шукати, а об'єднатися професійно для вирішення питання, а не просто накрити проблему гарними словами і жестами, видимістю роботи, як гарненьким рушничком. В таких умовах хороші працівники не можуть працювати.
БО — насамперед треба починати з чіткості. З моменту включення в проблему — всі мають чітко працювати за правилами, які мають бути для всіх однаковими і не порушувати нічию гідність чи трудовий договір.
БО — комінукаційники не мають думати насамперед про себе і що вони «завжди праві», а їх поле зацікавленості та дій має бути про комунікацію в команді етичну та професійну. А приводити свою подружку, натякати, що з нею я ходжу на піцу, а з тобою — ні, її я вірю, бо працюю давно, хоч завуальовано підтверджувати, що вона завжди крутить світом і трохи шалтай-балтай, а тебе мало знаю — це не етично, не про гідність і не про етику. Так як і влаштовувати пудлічний розбір конфлікту, непорозуміння чи людини при своїх друзях, які професійно до цього не мали б бути залучені. І потім ще обговорюють людину з своїми друзями-колегами, які є також колегами і людини. Це дуже не ок. З таких компаній тікають як від сарани, бо відчуття такі ж.
Тому, коли наступного разу працівник/ця прийде до вашого тімліда чи менедження, чи керівника з питанням, бо якась проблема не дає йому/їй працювати — цінуйте! Ті кому плювати — лише сидітимуть тихо і скористаються з ситуації як тільки зможуть, а справді цінні, етичні, професійні, зацікавлені працівники прийдуть до вас. І якщо ви їх не почуєте, якщо почнете їх вважати проблемою, а тих хто вміє маніпулювати, солодко говорити, «забивати баки», дружити з ким треба і коли треба — ви втратите хороших працівників, купу грошей і часу, і перспектив. І, що найгірше, якщо не будете нічого змінювати будете котитися вниз, або борсатися в «болоті» хартурщини/конфліктів/війн між праціниками/підлістю та підлабузництва і в кращому разі робота робитиметься посередньо, а в гіршому — аби було і відчепилися. Але тоді знайте, що це повністю ваша провина — що допустити, що популяризувати/цінували — то і маєте.