Від газу до накопичувачів: у яку енергетику готова інвестувати Європа
Під час війни енергетична політика змушена враховувати обставини, які неможливо ігнорувати: пошкоджена генерація, атаки на інфраструктуру, необхідність забезпечити опалення та електропостачання вимагають рішень, що працюють зараз, а не лише у стратегічній перспективі.
У таких умовах природний газ залишається важливим ресурсом для проходження опалювальних сезонів та забезпечення енергетичної безпеки. Тому, наприклад, банки підтримують закупівлю природного газу наряду з розвитком когенерації, сонячної енергетики, систем накопичення електроенергії та модернізацією теплопостачання. Так, у 2025 році Європейський інвестиційний банк надав Нафтогазу 300 млн євро на закупівлю газу із зобов'язанням в подальшому інвестувати еквівалентну суму в проєкти декарбонізації та відновлюваної енергетики. Нещодавно ми говорили про це з Крістіною Мікуловою у подкасті «Прокачай свою енергетику».
Це цікавий приклад того, як змінюється підхід до інвестицій в українську енергетику під час війни і як міжнародні фінансові інституції адаптують свою політику до надзвичайних обставин, але не відмовляється й від довгострокових цілей. І для українського бізнесу тут є важливий висновок: навіть якщо сьогодні інвестиція спрямована на вирішення нагальної проблеми енергопостачання, варто розуміти, як вона вписується в майбутню енергетичну модель підприємства або країни.
Майбутнє української енергетики не варто розглядати як вибір між великою генерацією та децентралізацією, газом і відновлюваними джерелами, енергетичною безпекою та кліматичними цілями. Насправді питання полягає в тому, як поєднати різні технології в енергосистемі, яка буде одночасно надійною, економічно ефективною та здатною адаптуватися до нових викликів.
Децентралізація не означає відмову від великої енергетики
Після масованих атак на українську енергосистему розвиток розподіленої генерації став одним із головних напрямів енергетичної політики. І логіка тут зрозуміла: якщо електропостачання великої території залежить від обмеженої кількості генеруючих об'єктів, пошкодження одного з них може створити проблеми для значної кількості споживачів. Розподілена генерація дозволяє зменшувати таку залежність, розміщувати потужності ближче до споживання та підвищувати гнучкість системи.
Та я б застерегла від спрощеного висновку, що майбутнє належить виключно невеликим електростанціям. Великі генеруючі об'єкти, магістральні мережі та централізовані системи залишаються важливими складовими енергетики і розподілена генерація не замінить їх повністю, але може суттєво доповнити.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Із погляду інвестицій важливо те, що міжнародні партнери підтримують не якусь одну технологію, а різні рішення для забезпечення енергетичних потреб. Наприклад, у розмові ми обговорювали програми, у межах яких передбачені мільйони євро кредитного фінансування через українські банки та додатковий грантовий компонент на невеликі когенераційні установки, децентралізоване теплопостачання, сонячні панелі з акумуляторами, теплові насоси та теплові акумулятори.
Накопичувачі та когенерація: технологія має відповідати бізнес-моделі
Ми багато говоримо про нові генеруючі потужності, але для бізнесу встановлення обладнання є лише частиною інвестиційного рішення.
Когенераційна установка може одночасно виробляти електричну та теплову енергію, і для підприємства, яке має стабільну потребу в обох ресурсах, це може бути економічно доцільним рішенням. Але до придбання обладнання потрібно розрахувати фактичні графіки споживання, доступність і вартість палива, можливості використання тепла, витрати на обслуговування та строки окупності.
Схожа ситуація із системами зберігання енергії (УЗЕ). Накопичувач може використовуватися для резервного живлення, оптимізації власного споживання або участі в окремих сегментах ринку електроенергії. Але кожна з цих моделей передбачає різні технічні характеристики, фінансові розрахунки та регуляторні вимоги. Крім того, для таких проєктів суттєве значення матимуть питання приєднання до електричних мереж, договірної структури та необхідних дозволів. Тому рішення інвестувати в ту чи іншу технологію не повинно ґрунтуватися лише на її популярності або доступності фінансування.
Ми бачимо, що український бізнес дедалі активніше цікавиться системами зберігання енергії та власною генерацією. Але ключове питання залишається незмінним: яку конкретну проблему має вирішити обладнання і як це вплине на економіку підприємства?
І тільки після цього варто обирати технологію та шукати оптимальну модель фінансування.
Енергоефективність як повноцінний інвестиційний напрям
Ще один напрям, який часто залишається поза увагою в дискусіях про нову генерацію, — енергоефективність. Скорочення споживання може давати підприємствам і громадам не менш відчутний економічний ефект, ніж встановлення нових потужностей.
У розмові ми згадували приклад Ковеля, де проєкти енергоефективності охоплюють декілька громадських будівель і передбачають можливість скорочення витрат на енергію до 50%. Цей приклад може бути цікавий іншим громадам потенційною економією і демонструє переваги комплексного підходу, коли інвестиції плануються не для одного об'єкта, а для групи будівель із системним аналізом споживання.
Для бізнесу логіка схожа: перш ніж інвестувати в додаткову генерацію, варто оцінити, чи можна зменшити наявне споживання, оптимізувати навантаження або змінити технологічні процеси. У деяких випадках комбінація енергоефективних заходів, власної генерації та накопичувача може бути більш обґрунтованою, ніж інвестиція лише у збільшення встановленої потужності.
Які висновки варто зробити українським інвесторам
Для мене як юриста головний висновок із поточного підходу європейських фінансових інституцій полягає в тому, що енергетичні інвестиції дедалі складніше оцінювати ізольовано. Недостатньо побачити перспективну технологію та очікувати на швидку окупність, не менш важливо врахувати розвиток енергосистеми, зміни в регулюванні, майбутні ринкові можливості, вимоги до декарбонізації та доступність інфраструктури.
Наприклад, інвестиція в сонячну електростанцію може виглядати привабливою на етапі попередніх розрахунків, але її економіка суттєво залежатиме від умов приєднання, моделі реалізації електроенергії, фактичних обмежень роботи та можливості поєднання з накопичувачем. Аналогічно з когенерацією: її доцільність визначається не тільки вартістю обладнання, але і потребами конкретного споживача, доступністю енергоресурсів.
Також не слід забувати про належну підготовку самого проєкту: земля, дозвільна документація, техніко-економічне обґрунтування, екологічні стандарти та здатність реалізувати заплановане.
Наше завдання — не просто скористатися доступними коштами, а інвестувати в рішення, які залишатимуться економічно доцільними і після завершення війни.