Три роки під ударами: як вистояла українська енергетика та куди рухається далі
Повномасштабне вторгнення Росії стало безпрецедентним викликом для всієї енергетичної галузі України. Системні обстріли критичної інфраструктури, тимчасова окупація найбільших генеруючих об’єктів, руйнування підстанцій і ліній електропередач – усе це мало на меті позбавити українців світла, тепла й надії. Але енергетична система вистояла.
Тепер, коли три роки війни вже позаду, настав час підбити підсумки, оцінити стійкість сектору й зрозуміти, у яких напрямах буде розвиватися відновлення та модернізація енергетики.
Атаки без упину: чим відповіла енергетика
З початку 2022 року енергетичні об’єкти України зазнали понад 30 масштабних атак. Кожна така хвиля – це десятки та сотні ракет і дронів, спрямованих одночасно на ТЕС, ГЕС, АЕС, газову інфраструктуру, підстанції та лінії електропередач.
За даними Міненерго, Україна втратила щонайменше 10 ГВт генеруючих потужностей, а опалювальний сезон 2024/2025 починався з дефіцитом потужностей у 9 ГВт.
Ще 18 ГВт генерації залишаються на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, окупація Запорізької АЕС, яка до війни покривала до чверті всього електроспоживання країни, стала ударом глобального масштабу.
Водночас постраждали також великі теплоелектростанції, сонячні й вітрові парки, значна частина яких була зосереджена саме на півдні та сході країни.
У пікові моменти споживання енергосистема втрачала до 85% теплової генерації. У 2022-2023 роках по всій країні діяли графіки аварійних та планових відключень. Але, попри очікування масштабних блекаутів, повного колапсу не сталося.
Чому не згасло світло: фактори стійкості
Підписуйтеся на наші соцмережі
Енергосектор продовжив працювати завдяки злагодженим зусиллям держави, бізнесу та партнерів. Поступово вдалось повернути до експлуатації 4 ГВт генерації.
Суттєву роль зіграли:
- ремонт пошкоджених ГЕС та ТЕС;зростання обсягів імпорту електроенергії з ЄС (у 2024 році – понад 4,4 млн МВт⋅год);розвиток розподіленої генерації для підприємств і критичних об’єктів;введення в дію 835 МВт нових газових когенераційних установок.
Також відчутну допомогу надали міжнародні партнери. Прикладом, Фонд підтримки енергетики України залучив понад 1 млрд євро для закупівлі обладнання та відновлення інфраструктури.
Газова генерація: реальний вихід чи компроміс на час війни?
В умовах дефіциту потужностей та високих ризиків атак газова генерація стала ключовим резервом. Когенераційні установки, що працюють на природному газі, демонструють гнучкість, економічну доцільність – собівартість електроенергії до 5 грн/кВт⋅год і ресурс роботи до 60 000 годин. Важливо, що когенерація дозволяє одночасно забезпечувати й тепло, і електроенергію.
До кінця 2025 року планується запуск ще близько 900 МВт таких потужностей. Але ця модель залежить від політики ціноутворення на газ. Очікуваний перегляд тарифів може вплинути на плани бізнесу щодо інвестицій у КГУ.
Йдеться про те, що наприкінці квітня пільгові ціни на газ для виробників електроенергії в теплофікаційному циклі та в конденсаційному циклі (16,5 грн/м³ та 10,95 грн/м³ відповідно) будуть підвищені.
Звісно, навесні нагальної потреби у тепловій енергії вже не буде, але це вплине на економічну доцільність таких проєктів. Саме тому важливо створити прозорі та стабільні правила гри – не лише на час війни, а й у післявоєнний період.
Вікно можливостей: як змінюється енергомікс
Україна поступово переходить до нової структури енергоспоживання. За прогнозами НЕК «Укренерго», повернення до довоєнного рівня споживання займе близько 15 років. Але цей попит буде вже іншим – більш енергоефективним і децентралізованим.
Пріоритети змінюються:
- відмова від вугільної генерації;
- розвиток сонячної та вітрової енергетики (до 11 ГВт СЕС до 2030 року);
- масштабне впровадження систем накопичення енергії;
- підключення малих модульних реакторів замість застарілих АЕС;
- побудова нових інтерконекторів із Європою.
Водночас уже сьогодні активно тестуються нові формати – від корпоративних PPA (Power Purchase Agreement – довгострокові договори купівлі-продажу електричної енергії) до проєктів з водневою генерацією.
Погляд у майбутнє
Три роки війни показали, що навіть у найскладніших умовах українська енергетика здатна не лише виживати, а й шукати нові точки зростання.
Україна будує не просто нову інфраструктуру, а стійку, гнучку, екологічну та децентралізовану модель енергосистеми. Це дає не лише шанс пройти наступну зиму без масових відключень, а й можливість інтегруватися до європейського ринку на рівних.
Для компаній на кшталт «ЕНЕРГО-ПЛЮС» це можливість бути не звичайним підрядником, а активним учасником формування такої моделі. Ми й надалі працюємо над відновленням критичної інфраструктури, вірячи в те, що світло в оселях українців – це не лише про електрику, а й про майбутнє, яке ми будуємо разом.