Три роки під ударами: як вистояла українська енергетика та куди рухається далі

Повномасштабне вторгнення Росії стало безпрецедентним викликом для всієї енергетичної галузі України. Системні обстріли критичної інфраструктури, тимчасова окупація найбільших генеруючих об’єктів, руйнування підстанцій і ліній електропередач – усе це мало на меті позбавити українців світла, тепла й надії. Але енергетична система вистояла.

Тепер, коли три роки війни вже позаду, настав час підбити підсумки, оцінити стійкість сектору й зрозуміти, у яких напрямах буде розвиватися відновлення та модернізація енергетики.

Атаки без упину: чим відповіла енергетика

З початку 2022 року енергетичні об’єкти України зазнали понад 30 масштабних атак. Кожна така хвиля – це десятки та сотні ракет і дронів, спрямованих одночасно на ТЕС, ГЕС, АЕС, газову інфраструктуру, підстанції та лінії електропередач. 

За даними Міненерго, Україна втратила щонайменше 10 ГВт генеруючих потужностей, а опалювальний сезон 2024/2025 починався з дефіцитом потужностей у 9 ГВт. 

Ще 18 ГВт генерації залишаються на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, окупація Запорізької АЕС, яка до війни покривала до чверті всього електроспоживання країни, стала ударом глобального масштабу. 

Водночас постраждали також великі теплоелектростанції, сонячні й вітрові парки, значна частина яких була зосереджена саме на півдні та сході країни.

У пікові моменти споживання енергосистема втрачала до 85% теплової генерації. У 2022-2023 роках по всій країні діяли графіки аварійних та планових відключень. Але, попри очікування масштабних блекаутів, повного колапсу не сталося.

Чому не згасло світло: фактори стійкості

Підписуйтеся на наші соцмережі

Енергосектор продовжив працювати завдяки злагодженим зусиллям держави, бізнесу та партнерів. Поступово вдалось повернути до експлуатації 4 ГВт генерації. 

Суттєву роль зіграли:

Також відчутну допомогу надали міжнародні партнери. Прикладом,  Фонд підтримки енергетики України залучив понад 1 млрд євро для закупівлі обладнання та відновлення інфраструктури.

Газова генерація: реальний вихід чи компроміс на час війни?

В умовах дефіциту потужностей та високих ризиків атак газова генерація стала ключовим резервом. Когенераційні установки, що працюють на природному газі, демонструють гнучкість, економічну доцільність – собівартість електроенергії до 5 грн/кВт⋅год і ресурс роботи до 60 000 годин. Важливо, що когенерація дозволяє одночасно забезпечувати й тепло, і електроенергію.

До кінця 2025 року планується запуск ще близько 900 МВт таких потужностей. Але ця модель залежить від політики ціноутворення на газ. Очікуваний перегляд тарифів може вплинути на плани бізнесу щодо інвестицій у КГУ. 

Йдеться про те, що наприкінці квітня пільгові ціни на газ для виробників електроенергії в теплофікаційному циклі та в конденсаційному циклі (16,5 грн/м³ та 10,95 грн/м³ відповідно) будуть підвищені. 

Звісно, навесні нагальної потреби у тепловій енергії вже не буде, але це вплине на економічну доцільність таких проєктів. Саме тому важливо створити прозорі та стабільні правила гри – не лише на час війни, а й у післявоєнний період.

Вікно можливостей: як змінюється енергомікс

Україна поступово переходить до нової структури енергоспоживання. За прогнозами НЕК «Укренерго», повернення до довоєнного рівня споживання займе близько 15 років. Але цей попит буде вже іншим – більш енергоефективним і децентралізованим.

Пріоритети змінюються:

Водночас уже сьогодні активно тестуються нові формати – від корпоративних PPA (Power Purchase Agreement – довгострокові договори купівлі-продажу електричної енергії) до проєктів з водневою генерацією.

Погляд у майбутнє

Три роки війни показали, що навіть у найскладніших умовах українська енергетика здатна не лише виживати, а й шукати нові точки зростання.

Україна будує не просто нову інфраструктуру, а стійку, гнучку, екологічну та децентралізовану модель енергосистеми. Це дає не лише шанс пройти наступну зиму без масових відключень, а й можливість інтегруватися до європейського ринку на рівних.

Для компаній на кшталт «ЕНЕРГО-ПЛЮС» це можливість бути не звичайним підрядником, а активним учасником формування такої моделі. Ми й надалі працюємо над відновленням критичної інфраструктури, вірячи в те, що світло в оселях українців – це не лише про електрику, а й про майбутнє, яке ми будуємо разом.