Ринок впорався, «зелені» технології допомогли

Ще два місяці тому здавалося, що світ чекає нова енергетична катастрофа, і головною її жертвою стане Європа. Незграбна війна, яку США та Ізраїль розпочали проти Ірану, вдарила (от сюрприз!) по поставках нафти і зрідженого газу з Перської затоки, переважно – до Європи та Південно-Східної Азії. Але катастрофи не сталося – спрацювали ринкові механізми. І Україна з цієї історії може отримати дуже корисні уроки.

За останні місяці світ захлеснула хвиля лякаючих прогнозів щодо цін на нафту, які дуже нагадують паніку 2022 року, що почалася відразу після нападу РФ на Україну. Суть цих похмурих передбачень завжди одна й та сама: поставки нафти і зрідженого газу ось-ось припиняться, виникне жахливий дефіцит, і ціни злетять до таких заоблачних висот, що людям просто доведеться перестати купувати паливо. Зокрема, виснаження запасів нафти і зростання цін пророкував відомий економіст, лауреат Нобелівської премії Пол Кругман.

Однак у реальності факти показали інше: такі страшилки – це не стільки реальні прогнози (хоча ціни на паливо справді зросли), скільки інструмент тиску. Це свого роду лобізм, спрямований проти будь-яких заходів, які заважають нафтовій індустрії заробляти надприбутки. В основі цих апокаліптичних теорій лежить переконання, що якщо нафта перестане текти в ключові точки планети, світ паралізує гостра нестача ресурсів. Нібито єдиний спосіб впоратися з цим – підняти ціни до шаленого рівня, щоб «знищити» попит.

Але життя набагато складніше й цікавіше цих спрощених схем. І дуже показовий тут саме приклад закриття Ормузької протоки та його наслідки для Азії. Подивимося на Південну Корею, ту саму розвинену економіку, яка дуже залежна від поставок нафти. І ось корейські цифри щодо обсягів імпорту нафти дуже показові. Поставки із Саудівської Аравії справді різко впали. Аналогічний провал зафіксовано щодо поставок із Кувейту та Іраку. Тим не менш, загальні обсяги імпорту сирої нафти до Південної Кореї знизилися вкрай незначно. «Кінця світу» не сталося.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Секрет у тому, що ринки мають неймовірну гнучкість і винахідливість. Як тільки одне джерело перекрилося, Південна Корея просто почала купувати набагато більше нафти в інших постачальників. Нестача ресурсів із Перської затоки була практично повністю перекрита за рахунок Канади та Малайзії. На графіках це виглядає дуже наочно: величезний провал у червоних стовпчиках, що символізують саудівську нафту, компенсується зростанням в інших секторах. Кореї, безумовно, довелося заплатити більше, щоб перенаправити ці потоки, але, зробивши це, вона майже повністю нейтралізувала шок від закриття протоки.

Іншими словами, світовий ринок нафти набагато стійкіший, ніж прийнято було вважати. Ціни не злетіли до небес з однієї простої причини: реального дефіциту, який би змусив людей масово відмовлятися від поїздок на автомобілях або опалення будинків, так і не виникло. Травма для економіки виявилася відчутною, але терпимою.

До речі, аналогічним чином майже завершився криза на ринку добрив. Ціна на сечовину впала до $443 за тонну, знизившись на 5,7% порівняно з попереднім днем. За останній місяць ціна на сечовину впала на 35,3%, а порівняно з аналогічним періодом минулого року – на 1,7%. Тобто криза на ринку азотних добрив (теж наслідок війни в Перській затоці) подолана. Хороший приклад того, як ринок за відсутності непереборних перешкод швидко ліквідує дисбаланси.

Третина світового обсягу азотних добрив вироблялася країнами Перської затоки, досі заблокованими в Ормузькій протоці. Але інші країни світу відносно швидко (за два-три місяці) змогли наростити у себе виробництво добрив і збити ціни. Таким чином, реальні дані спростовують теорію про неминучу катастрофу і показують, що людство вміє адаптуватися до труднощів набагато швидше й ефективніше, ніж передбачають автори гучних заголовків.

Ну і про Європу. Як показали оцінки Goldman Sachs, новий виток зростання цін на енергоносії завдасть європейському промисловому сектору вдвічі меншу шкоду порівняно з кризою дворічної давності. За оцінками аналітиків, нинішнє здорожчання нафти і газу призведе до зниження обсягів промислового виробництва в єврозоні орієнтовно на 2% до кінця 2027 року. Хоча спочатку показники покажуть негативну динаміку, експерти очікують повернення до стабільного зростання вже у 2027 році. Загалом цей ціновий шок буде меншим за обсягами і коротшим за тривалістю, ніж результат подій 2022-2023 років, коли енергетична криза спричинила скорочення виробництва на 4%.

Попередня криза була зумовлена різким скороченням поставок газу і завдала точкового, але нищівного удару по вузькому колу найбільш енергоємних підприємств. Водночас нинішнє загострення пов'язане передусім із пропозицією нафти. Тому економічний тиск розподіляється ширше й рівномірніше по всьому промисловому спектру, не паралізуючи окремі галузі. Крім того, відмова від російського газу вже відбулася, тож Москва не зможе своїми діями розхитати ринок, як це було у 2021 році.

Сьогоднішнє зростання вартості енергоресурсів має глобальний масштаб: азійські ринки відчувають аналогічний, а подекуди й сильніший вплив. Відповідно, європейські заводи опинилися в більш рівних умовах із ключовими конкурентами і виглядають значно менш вразливими до втрати ринкових часток.

Додамо сюди розвиток «зелених» технологій в енергетиці, який всі ці роки тривав в Європі. Побутові та муніципальні споживачі в ЄС значною мірою вже забезпечуються енергією з відновлюваних джерел, а тому не конкурують із промисловістю за поставки викопних нафти і газу.

Це урок і для України. Росіяни майже досягли своїх цілей, атакуючи енергетику нашої країни. Майже… але не зовсім. Тому що Україна встигла забезпечити хоч якесь заміщення поставок енергії за рахунок відновлюваних джерел. Вітряки і сонячні панелі – вже всюди, тепер масово встановлюють акумуляторні накопичувачі енергії (BESS). До бензину додають етиловий спирт – а він у величезних кількостях виробляється в самій Україні.

Зростає виробництво біогазу (біометану). Розпочато виробництво біодизелю. Швидкий прогрес твердого палива – котли на дровах, трісци та пелетах значно потіснили газове опалення. Поширюється технологія smart grid – «розумних» енергетичних мереж, які дозволяють різко знизити втрати енергії.

Вся ця заміна не відбувається одномоментно. Це – шлях. Але в кінці цього шляху – енергетична незалежність України. А ринок справді багато що здатний відрегулювати.
Денис Стаджі