Заколот проти складності світу
Здавалося б, що спільного між російським вторгненням в Україну і численними провалами проєктів з впровадження автоматизації, впровадження штучного інтелекту в бізнес? На перший погляд – нічого. Але насправді у них, у цих двох речей, є щось спільне, одна спільна база. І ця спільна база – я б її назвав так: заколот. Заколот людей проти складності сучасного світу.
Що я маю на увазі? Сучасний світ усі останні півстоліття дуже швидко ускладнюється. Сучасний світ вимагає від людей не тільки постійно вчитися, а й постійно переглядати якісь погляди, відмовлятися від старих звичок, звикати до чогось нового. І все це викликає природний опір у людей. Ті, хто професійно займається впровадженням змін в організаціях, це добре знають. Головна проблема – це не перебудувати бізнес-процеси, а подолати опір людей. Людський фактор.
СРСР, Росія, США
До чого тут вторгнення Росії в Україну? Я добре пам'ятаю, як закінчувався СРСР, як він розвалювався. Тоді дуже багато людей хотіли, чекали, бажали розпаду СРСР. Вони очікували свободи, очікували зовсім іншого життя, сподівалися на кінець вічного дефіциту і рабського життя. Однак проблема в тому, що демократія, Захід і все інше в очах цих людей зводилися, в общем-то, до можливості купувати будь-які товари, обирати між двадцятьма сортами ковбаси в магазині, а також займатися дрібним бізнесом, щоб держава за ними не бігала і не забороняла все. Це була межа мрій.
А отримали насправді дуже багато всього, починаючи від свободи преси, і закінчуючи відсутністю соціальних гарантій. Точніше, гарантії якраз на Заході є, а от на пострадянському просторі якось про них відразу забули. У підсумку люди отримали відсутність соціальних гарантій і незрозумілі правила життя в зовсім новому світі. Наприклад, правосуддя за західною моделлю, складну політичну систему, а також такі незрозумілі для них речі, як права людини, свобода преси та інше, й інше, й інше.
Додамо сюди технічний прогрес, комп'ютеризацію, яка дуже сильно змінила той світ, у якому звикли жити люди на одній шостій частині суходолу, тобто ті самі (пост)радянські люди. Різні країни, звичайно, все це пережили по-різному. Україна досить спокійно почала рухатися в бік Заходу, хоча, звичайно, і в нашій країні багато хто не прийняв «новий світ». У Білорусі, теж можу судити, знаю з особистого досвіду, люди щось прийняли, щось не прийняли, там більше замкнулися в собі, тому що білоруси люди абсолютно неагресивні і дуже інтровертні. А от росіяни відреагували притаманною їм агресією, природною для них. Для них це просто бажання повернути все назад, повернути як було, звідси ресентимент через розпад СРСР, звідси бажання знищити ненависний Захід, підкорити його. Тому що саме Захід в їхніх очах є двигуном змін, тих змін, які їм не подобаються, до яких вони не звикли. Джерелом Нового світу, який вони не приймають.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Саме тому росіяни обрушилися на першому етапі на Україну як на найближче до них уособлення саме цієї волі до перемін і бажання нового життя, і можливості жити по-новому. Вони побачили, що в Україні це нове життя абияк, але працює на рівні людей, – і обрушилися на нас усією силою своєї ненависті.
До речі, дуже схожі процеси ми спостерігаємо останніми роками і в США. Я говорю про прихід до влади Дональда Трампа. Хто такі прихильники MAGA? (Make America great again.) Американці-прихильники MAGA – це люди з низьким рівнем освіти, з низьким рівнем доходів. (Це вже не моя думка, це показують численні соціальні опитування.) Це ті самі люмпени, або, як в Америці прийнято таке слово, реднеки або хіллібіллі. Які самі живуть досить бідно, погано, але при цьому парадоксальним чином підтримують місцевих олігархів, таких як Трамп. Популістів-олігархів.
В Америці, як і в Росії, ми бачимо відмову від складності, рух у бік спрощення. Всі ці ідеї – повернемо стару добру Америку, виженемо всіх мігрантів, тому що мігранти – це складно, з ними потрібно уживатися разом, будувати крос-культурну взаємодію. Ні, це складно, давайте їх виженемо. Ну і сюди ж, звичайно, наукові експерименти, наукові досліди, які теж викликали відторгнення. Починаючи від заперечення вакцинації, закінчуючи багатьма іншими речами.
Для мене був дуже показовим один приклад, те, що сталося в 2025 році. Нова MAGA-адміністрація проводила ревізію наукових експериментів, точніше, державного фінансування наукових експериментів. І ось вони виявили і з такою показною гордістю показали: ось, дивіться, на що витрачала гроші адміністрація Джо Байдена! Ось фінансований державою проєкт з експериментів з введення трансгендерних мишей. Нібито мишам стать експериментальним чином змінювали, тобто робили мишей трансгендерними. І ось, подивіться, витрачали і даремно на це гроші платників податків, на ці дурниці. Ми це зупинили, позбавили фінансування. Радість: експеримент зупинено.
Правда, дуже швидко з'ясувалося, що вони навіть читати толком не вміють, ці нові керівники Америки. Тому що миші були не трансгендерні, а трансгенні, тобто проводився дуже важливий експеримент: важливий для медицини, для фармакології, для створення нових ліків, лікування раку. Це виведення ліній трансгенних мишей – мишей з певними строго заданими генетичними характеристиками. Але для них це занадто складно. Трансгенні, трансгендерні – куди тут розбиратися? Навіщо? Світ для них занадто складний, вони його хочуть зробити простішим.
Ось так ми й опинилися між двох вогнів. З одного боку росіяни, які хочуть повернути назад СРСР і простий звичний світ, де їхній кирзовий чобіт стоїть на шиї у всіх. З іншого боку американці, яким теж не подобається, наскільки ускладнився навколишній світ, які знову хочуть, як у добрі старі часи, щоб Америка над усім керувала. Ну, я думаю, не дивно, що в усьому світі з цим не згодні, м'яко кажучи.
На рівні конкретного бізнесу
Ну і повертаючись на рівень нижче, навіть на кілька рівнів нижче, те саме ми бачимо в бізнесі. Я особисто це не раз і не два бачив, коли займався цифровізацією бізнесу, автоматизацією бізнесу, впровадженням систем штучного інтелекту в бізнес. Люди противляться змінам. Люди не хочуть змін на своєму робочому місці.
Точніше, завжди є якась група людей, які їх хочуть. Але парадокс у тому, що ті люди, які хочуть змін, вони їх і впроваджують – але тільки для себе. Вивчають AI-інструменти, щоб підняти власну продуктивність, виконувати власну роботу з меншими витратами сил і часу. А то і зовсім – запустити власний проєкт. Але коли зміни починаються в бізнес-процесах компанії – вони противляться їм нарівні з усіма іншими.
Однак тут нам нікуди не подітися від прогресу. AI для сучасного працівника – це нова базова грамотність. Як 20 років тому такою базовою грамотністю стало володіння комп'ютером. Тоді без «знання ПК» просто не приймали на роботу. Зараз те саме відбувається з AI, тільки в багато разів швидше (весь наш світ жахливо прискорився). Ще кілька років – і не буде окремих «фахівців з AI». Будуть фахівці, що використовують його у своїй роботі – і безробітні.
Але й це не головне. Треба розуміти, що штучний інтелект змінює не стільки професії, скільки структуру цінності всередині професії. І це теж один із факторів складності нашого світу.
Відповідно, для бізнесів ключовим викликом найближчих років стане не просто навчити співробітників користуватися AI-сервісами, а перебудувати саму модель компетенцій. А також привчити людей до того, що їм доведеться працювати в одному «колективі» з AI-агентами.
Раніше ми значною мірою оцінювали працівника за обсягом знань, досвідом виконання певних операцій і швидкістю підготовки результату. Сьогодні все більшого значення набувають інші якості: здатність правильно сформулювати завдання, критично оцінити отриманий результат, побачити ризики, прийняти рішення в умовах невизначеності і взяти за нього відповідальність. Це означає, що інтегровані в бізнес нейромережі не скасовують потребу в сильних фахівцях. Відбувається інше: вони різко збільшують розрив між людиною, яка просто виконує завдання, і людиною, яка розуміє, яке завдання взагалі потрібно поставити і навіщо.
Так, наш світ став дуже складним. Тож компаніям зараз
варто переглядати профілі посад, системи оцінки, навчання і розвитку персоналу.
Менше фокусуватися на відтворенні знань і більше – на мисленні, управлінській
зрілості, адаптивності, взаємодії і відповідальності за результат. Тут є
великий плюс для нас. Українці вже на практиці довели свою найвищу
адаптивність. Тож для України ця трансформація дійсно може стати не історією
про скорочення кадрів (куди тут скорочувати?!), а можливістю компенсувати їхній
дефіцит і значно підвищити продуктивність бізнес-команд.
Денис Стаджі