Провали Клопотенка та Феліксова: українські підприємці поділились історіями невдач у межах Fuckup Nights Vol. II
У київському coworking & growth studio Kooperativ відбувся другий вечір Fuckup Nights — події, де підприємці діляться своїми провалами у бізнесі, проєктах та особистій практиці. Цього разу історії розповідали Євген Клопотенко, Інна Чут, Дмитро Феліксов та Андрій Бубела.
Що таке Fuckup Nights?
У розмовній мові слово «fuckup» означає «невдача» або «помилка». Концепція Fuckup Night спрямована на відкрите спілкування про професійні невдачі. Перша подія відбулась у Мексиці у 2012 році і поширилася по всьому світу. За легендою, ідея народилася, коли п'ятеро друзів замислились, чому всі говорять лише про очевидні історії успіху, а не про очевидні невдачі.
Невдача — це не ганебний досвід, навпаки, він іноді може бути ключем до успіху.
«Усі розповідають про успішні проєкти, перші мільйони, злагоджені команди. А ти сидиш і думаєш, чому у всіх все несеться, а в тебе все валиться з рук? Водночас коли ти ділишся провалами з друзями й чуєш їхні історії, то усвідомлюєш, що у тебе так, як в усіх, і стає легше. Зрозумівши це, ми вирішили, що такі вечори відвертих історій мають виходити на широку аудиторію, бо це те, що дає розуміння — не всі факапи ведуть до успіху, але всі успіхи точно мали факап», — ділиться Христина Серьожечкіна, CEO Kooperativ.
Визнання помилок та відкрите обговорення цього досі немислиме для багатьох засновників компаній. Але саме культура, сприятлива для помилок, є важливою для успіху та здатності до інновацій.
На Fuckup Nights у спікерів є лише 10 хвилин, щоб поділитися своїм досвідом на аудиторію. У 2025 році до франшизи Fuckup Nights приєднався coworking Kooperativ, який тепер стає регулярним майданчиком для тих, хто хоче ділитися своїми історіями — події відбуватимуться тут що третій четвер місяця.
Після першого вечора у червні, який зібрав повну залу, команда Kooperativ провела захід удруге.
Підписуйтеся на наші соцмережі
«Моя мама забула сказати, що я кучерявий»
«Біля мого дитсадка була перукарня, і мама ще з першого класу водила мене туди — завжди стригли під напівбокс. Так я і ходив до 28 років. Якщо волосся якось не так лягало, починало кучерявитися, я думав, що час стригтися.
Коли я відкрив свій перший бізнес, то вклався туди повністю. Грошей не залишилось, не було за що постригтись. Тоді я зустрічався з дівчиною. Якось стою, дивлюся на неї, а вона дивиться на мене і каже: «Вау». Я кажу: «Що вау? Я ж як бомжара.» А вона: «Ні, Євген. Ти кучерявий».
Дзвоню мамі: «Мам, я що, кучерявий?» А вона: «Ну… так.» — «А чому ти мені ніколи не казала?» — «Та не знаю.»
Мені було 28, коли я дізнався, що у мене кучеряве волосся. Відтоді я навчився не надто довіряти словам інших людей. Не тому, що вони брешуть, а тому, що іноді просто… забувають», — розповів Євген Клопотенко, шеф-кухар, дослідник української кухні, співвласник гастрохолдингу «Інакші», засновник брендів «100 років», 100 Shop, MAKITRA.
«Зворотний зв’язок дорожчий за аналітику»
«Факап, пов’язаний з книгарнею Readeat. Книгарня розташована у двоповерховому приміщенні, і ще на етапі ремонту ми стикнулися з технічними труднощами із доступності простору для маломобільних груп: конструкція сходів на другий поверх не дозволяла встановити жодного стандартного підйомника. Ми розуміли, що питання доступності важливе, але на той момент відтермінували рішення.
Переломний момент настав, коли «Терен» знімав подкаст про інклюзію й відкрито вказав, що наша книгарня — одна з тих, куди люди на візках фізично не можуть потрапити на другий поверх. Це стало тригером: ми зрозуміли, що ігнорувати проблему більше не можна.
У відповідь впровадили комплекс змін: встановили дзвінок для виклику персоналу, закупили мобільні пандуси, розробили інструкцію для персоналу щодо роботи з маломобільними відвідувачами. Цей кейс показав: зворотний зв’язок від спільноти важливіший за будь-яку бізнес-аналітику», — розповів Дмитро Феліксов, засновник Readeat, співзасновник Concert.ua та Origin Stage.
«Факап — це не тоді, коли падаєш, а коли думаєш, що вже вмієш літати»
«Ми, Laba, найбільша освітня онлайн-платформа в Україні. У якийсь момент нам здалося, що час виходити на інші ринки. Ми базово проаналізували: потрібна велика країна, де люди хочуть навчатися. Здалося, що Туреччина — найкращий варіант. Тоді й почалися перші факапи.
У перший же рік — інфляція. Далі – політична криза — знову зміна стратегії та нові продукти. Потім ще одна криза, вибори, новий президент. Ми зрозуміли: можливо, це знак, що треба йти з ринку й почали готуватися до закриття.
Коли почали збирати документи, дізналися, що у Туреччині закрити бізнес просто так неможливо — ти мусиш сплатити повну суму збитків за останній рік діяльності. У результаті цей бізнес досі формально працює і там досі щомісяця якісь проблеми. Він досі не приносить нам прибутку, зате є нашим найбільшим факапом», — ділиться Інна Чут, Co-founder of SKVOT, CEO of Laba Group Ukraine.
«Один забутий double-check — і ми підвели міністерство»
«Я CEO компанії TSVITE TEREN. До нас звернулося Міністерство закордонних справ із проханням розробити для них нагороди для ініціативи «Почесний амбасадор України, — пригадує Андрій Бубела, CEO of Tsvite Teren, ex-CEO Ruslan Baginskiy, founder of Space Net та co-founder of POLITEP. — У плані було 15 порцелянових нагород. Процес роботи з порцеляною надзвичайно складний — ніколи не знаєш, як вона поводитиметься в печі. Факап стався, коли ми поставили прикраси на випал — відкриваємо піч, а там все просто зруйновано вщент.
До дедлайну — менш ніж 40 годин. Ми вирішили не здаватися й рятувати ситуацію. Пробуємо клеїти — не тримається. Телефонуємо до знайомих стоматологів, починаємо латати ці вироби пломбами — не працює.
Остання ідея: звернутися до майстрів студії манікюру. Приїжджаємо в студію, уся команда майстринь збирається, беруться до роботи: витягають гель-лаки, топи, інструменти. І — магія: усі тріщини зникають. Повністю! На додаток вони покривають прикраси в ідеальний колір — один в один до ідеалу.
Основне, що я зрозумів, — неможливого не існує. У найскладніших ситуаціях завжди є вихід — головне, не здаватися. І, звісно, пам’ятайте про даблчек. Перевіряти треба все, навіть ті процеси, які здаються безпечними, автоматизованими й де «нічого не може піти не так». Саме ці точки найчастіше і підкидають неприємні сюрпризи. Тому перевіряйте. Завжди».