Нові критерії бронювання можуть штовхнути бізнес у тінь

4 хвилин читання

Кабінет Міністрів запропонував зміни до постанови №76 щодо критеріїв бронювання працівників. Частину нововведень давно потрібно було впорядкувати – зокрема для боротьби зі зловживаннями та фродом. Але окремі запропоновані зміни можуть створити для українського бізнесу значно більше проблем, ніж переваг.

Я підтримую норму, за якою сумісник, який уже заброньований на основному місці роботи, більше не може бути квотою для бронювання іншого працівника на іншому підприємстві. Це логічно і справедливо. Система дійсно потребувала очищення від схем.

Але інша ініціатива – підвищення мінімального рівня зарплати для бронювання з 21 600 грн до 26 000 грн – це вже серйозне навантаження на бізнес.

Читайте також: В Україні стає дедалі більше жінок, які несподівано знаходять себе в реєстрі «Оберіг». Виявляється, що вони нібито стоять на військовому обліку, хоча раніше про це навіть не чули. У деяких випадках в системі навіть може з’явитися статус «у розшуку». Чому так відбувається, розповів у блозі на Speka нардеп Олександр Федієнко. 

Особливо для того бізнесу, який працює не на державних контрактах і не на оборонку, а з реальним споживачем: малого, регіонального бізнесу, виробництва з низькою маржинальністю, сервісних компаній.

Для підприємств оборонного сектору ситуація інша. Там є державні кошти та 100% квота бронювання. А от звичайний бізнес опиняється перед значно складнішим вибором.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Якщо зарплата становить 26 тисяч гривень “брудними”, то фактичне навантаження на роботодавця – приблизно 31–33 тисячі гривень на одного працівника з урахуванням податків та зборів. Для компанії з 20 працівниками це вже понад 600 тисяч гривень щомісячних витрат.

Для багатьох підприємств у регіонах це критична цифра.

Так, для бюджету така модель виглядає привабливо: більше ПДФО, ЄСВ, військового збору. Можливо, уряд також розраховує на часткову детінізацію зарплат.

Але ризик отримати протилежний ефект – дуже високий.

Щоб утримати “броньованих” працівників, бізнес може почати скорочувати інших, переводити частину зайнятості в тінь або ще активніше автоматизувати процеси. Офіційна зайнятість стане дорожчою, а значить менш доступною.

Окрема проблема – ризик появи ще більшого тіньового ринку “місць бронювання”. Дефіцит квот, високий страх мобілізації та дорога офіційна зарплата створюють для цього всі передумови.

Українська економіка дуже чутлива до податкового навантаження, адміністративного тиску та нестабільності правил гри. Бізнес уже адаптував свої моделі під чинні критерії бронювання, а тепер змушений буде заново перебудовувати процеси.

І тут головне питання – чи прорахував уряд усі ризики.

Чи аналізувалися наслідки для малого та регіонального бізнесу? Чи є оцінка ризиків тінізації? Чи рахували в уряді, як зміна критеріїв вплине на стійкість підприємств, які не працюють на державні контракти?

У воюючій державі економіка та армія не можуть існувати окремо одна від одної. Але важливо пам’ятати: армію утримують не податки самі по собі. Армію утримують люди та бізнес, які ще мають можливість і мотивацію ці податки генерувати.

І якщо навантаження починають накопичуватися та взаємно підсилювати одне одного, країна ризикує отримати каскадний ефект, коли система поступово втрачає здатність повертатися до стабільного стану.

Саме тому сьогодні критично важливо не лише шукати додаткові надходження до бюджету, а й не зламати економічну основу, яка ці надходження створює.