Навіщо девелоперу співпрацювати з художником

Коли девелопер залучає художника до роботи над проєктом, співпраця може початися задовго до вибору картин для інтер’єру. Вона здатна вплинути на те, як використовуватимуть простір і як він буде пов’язаний із місцевою культурою. У нашому випадку звичайний візит на будівництво став початком задуму галереї, творчих резиденцій і пленерів.

Один краєвид – різні погляди

Одного разу ми з народним художником України Володимиром Козюком їхали до Львова. Перед зустріччю я запропонував заїхати на будівництво PÓTAY – комплексу з котеджами та готелем у Яблуниці в Карпатах. Для мене це була нагода перевірити, як просуваються роботи.

Володимир спочатку займався своїми справами в телефоні. Потім побачив краєвиди за вікном, відклав його й захотів оглянути територію. Походив, пофотографував і запропонував створити тут галерею. Ми з партнером підтримали цю ідею.

Для художника важливими виявилися тиша, відокремленість і панорама гір. Він побачив можливість працювати з натури: обирати світло, повертатися до одного краєвиду в різний час дня й щоразу бачити його інакше.

Цей епізод показав мені, наскільки по-різному ми можемо дивитися на те саме місце. Під час робочого візиту я зосереджувався на будівництві. Володимир звернув увагу на умови для творчості.

Галерею сучасного мистецтва ми плануємо розмістити в готелі. Навколо неї хочемо розвивати програму пленерів і резиденцій, щоб художники могли приїжджати на кілька тижнів, працювати й спілкуватися.

Що відбуватиметься після відкриття

Для девелопера така ідея означає додаткове питання: як галерея житиме після завершення будівництва? Виділити приміщення – лише частина роботи. Потрібно продумати зміну експозицій, співпрацю з художниками та формати зустрічей із відвідувачами.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Володимир описує свій задум так:

«Кожен раз приїжджають люди й бачать у галереї нові роботи, бачать взаємодію, бачать людей, які творять».

У цьому бачу головну цінність задуму: можливість знайомитися з мистецтвом через спілкування з його авторами. Дізнатися, чому художник обрав певний сюжет, як працював над картиною, що помітив у знайомому для інших краєвиді.

Для мене це також змінює горизонт планування. Поряд із питаннями будівництва з’являються питання постійної програми та людей, які її розвиватимуть.

Як працювати з місцевою культурою

Мистецькою основою галереї має стати проєкт Володимира та команди художників «Легенди Карпат». У ньому сучасний живопис поєднується з традиційним текстилем, образами й історіями регіону.

Мені запам’яталася розповідь Володимира про те, як виник цей задум. Одного ранку в Карпатах він став на тканий вручну коцик – килимок – і замислився, як використати його в сучасному творі. Так фрагменти традиційного текстилю стали частиною художніх робіт.

Для портретної серії він звертається до своєї колекції давніх листівок: вивчає костюми, деталі одягу та переносить їх на сучасні полотна.

Цей підхід цікавий мені й у контексті девелопменту. Щоб працювати з місцевою культурою, потрібно її досліджувати: знати походження предметів, розуміти їхнє значення, звертатися до людей, які мають відповідні знання. Співпраця з художником допомагає побачити за орнаментом чи деталлю інтер’єру певну історію.

Творчі практики потребують фахівців

Окремий напрям, який ми зараз обговорюємо, – практики арттерапії. Команда вже спілкується з психотерапевтами щодо можливості їхнього впровадження в комплексі як частини роботи з емоційним відновленням гостей.

Ідея полягає в тому, щоб доповнити відпочинок серед карпатської природи можливістю працювати зі своїми переживаннями через малювання та створення картин. Разом із фахівцями хочемо визначити, які практики й формат занять допоможуть реалізувати цей задум.

Для мене тут важлива сама можливість зосередитися на процесі, приділити час собі та спробувати новий спосіб самовираження. До такого досвіду можна повертатися: з іншим настроєм, новими образами та власними відкриттями. Творчі заняття можуть стати змістовною частиною наступних приїздів.

Що дає така співпраця

Ми з Володимиром знайомі майже двадцять років і співпрацювали в мистецьких та благодійних проєктах. Задум галереї виріс із цієї довіри. Водночас для його втілення потрібна подальша робота: від організації резиденцій до формування виставкової програми.

У перспективі ми хочемо запрошувати й закордонних художників. Кілька тижнів роботи в Карпатах, знайомства з людьми та місцевою культурою дадуть їм власний досвід України. Вони зможуть передавати його далі – у своїх творах, виставках і розмовах.

Для мене участь митця в готельному проєкті цінна саме можливістю такого розвитку. Вона допомагає побачити, чим простір житиме після завершення будівництва. Я хочу, щоб у PÓTAY люди приїжджали за відпочинком, а поверталися додому ще й із новим враженням про Карпати, українське мистецтво та власні можливості.