Ми навчилися запускати проєкти. Але чи навчилися отримувати від них результат?

4 хвилин читання

Сьогодні майже кожна організація має проєкти. Створюються туристичні маршрути, проводяться фестивалі, відкриваються виставки, закуповується обладнання, впроваджуються цифрові рішення, замовляються дослідження. У звітах все це виглядає досить переконливо. Є активність, є витрачені кошти, є фотографії, є презентації. 

Але через деякий час виникає просте питання: що реально змінилося?

Не завжди на нього можна дати відповідь.

Я неодноразово стикався з ситуаціями, коли сама реалізація проєкту фактично стає його головною метою. Відремонтували будівлю — поставили галочку. Створили туристичний маршрут — можна звітувати. Провели дослідження — документ готовий. Встановили нове обладнання — освоїли бюджет.

Читайте також: TEDxUzhhorod об’єднає людей із різних сфер, чиї знання, досвід та особисті історії допомагають по-новому поглянути на звичні речі. На одній сцені зустрінуться підприємці, експерти, представники науки та креативних індустрій, готові поділитися власними поглядами на виклики сучасності.

А що відбувається далі, вже не завжди цікавить тих, хто приймав рішення.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Проблема, на мою думку, полягає в тому, що ми часто оцінюємо діяльність за кількістю виконаних завдань, а не за змінами, які вона принесла.

Наприклад, цифровізація сама по собі не робить організацію ефективнішою. Новий сайт, електронна база або сучасне обладнання можуть бути корисними. Але якщо не змінюється спосіб роботи, якщо люди продовжують виконувати ті самі дії, а новий інструмент просто додається до старих процесів, то результат може бути дуже скромним.

Те саме відбувається з туризмом. Можна створити маршрут, встановити інформаційні стенди, розробити мобільний додаток. Але це ще не означає, що турист почне приїжджати, залишатися довше або витрачати кошти в місцевому бізнесі. Для цього потрібна система, в якій туристичні ресурси, послуги, транспорт, інформація та інтереси бізнесу працюють разом.

І навіть дослідження не завжди стають основою для рішень. Іноді їх замовляють, щоб підтвердити те, що вже вирішили раніше. В результаті документ є, але він практично нічого не змінює.

Це не означає, що проєкти, ремонти, дослідження чи цифрові технології не потрібні. Навпаки, вони необхідні. Але вони повинні бути інструментами, а не кінцевим результатом.

Мені здається, що сьогодні багато організацій мають проблему не з відсутністю діяльності, а з відсутністю зв'язку між діяльністю та результатом. Ми можемо виконати десятки завдань, але не розуміти, як вони впливають одне на одного і що повинно змінитися в кінці.

Можливо, перед запуском чергового проєкту варто ставити не питання «що ми будемо робити?», а трохи інше:

Що повинно змінитися після того, як ми це зробимо?

Чи стане послуга доступнішою? Чи збільшиться кількість користувачів? Чи зміниться поведінка людей? Чи з'явиться нова економічна активність? Чи стане організація працювати краще? І як ми взагалі зрозуміємо, що отримали результат?

Ці питання не завжди зручні. Вони змушують переглядати звичні підходи, відмовлятися від красивих, але не дуже потрібних рішень, а іноді визнавати, що проєкт не мав достатньо обґрунтування ще до початку роботи.

Але саме з цього, мабуть, і починається управління.

Тому що зробити щось — це ще не означає вирішити проблему. І чим більше ресурсів ми витрачаємо на проєкти, тим важливіше розуміти не лише те, що було зроблено, а й те, що змінилося в результаті.