Лічильник цокає. Скільки коштує державі арештоване майно, з яким нічого не відбувається

Кожен хоч раз сидів у таксі, що намертво застрягло в заторі. Машина стоїть. Лічильник ні.

Арештоване майно в Україні зараз їде саме так. 15 вересня профільний антикорупційний комітет Верховної Ради ухвалив рішення за підсумками чотирьох засідань із керівництвом АРМА. Одна думка звучить у ньому двічі: майно, яке довго лежить без управителя, коштує бюджету грошей на зберігання і створює ризик, що держава ще й компенсуватиме його псування. Лічильник увімкнений.

Бюджет оплачує склад

Почнемо з простого. Щоб передати арештований актив управителю, його спершу треба оцінити. Без звіту про оцінку не можна оголосити конкурс, а без конкурсу немає управителя. Тож поки оцінки немає, майно просто лежить, і держава платить за його зберігання.

Найшвидше таке питання вирішує рамкова угода. Агентство один раз проводить закупівлю, відбирає кілька оцінювачів і далі замовляє в них оцінку кожного нового активу без окремих тендерів. Актив надійшов, оцінювача вже обрано, можна працювати.

Нові правила відбору управителів набрали чинності 30 січня. Закупівлю для такої рамкової угоди АРМА оголосила лише 6 квітня, майже через два з половиною місяці. Пропозиції приймали до 7 травня, хоча правила воєнного часу дозволяли вкластися в сім днів. Далі гірше. Комітет пише про численні порушення в документації: Антимонопольний комітет задовольнив дві скарги учасників, а 4 червня торги автоматично скасувала система Prozorro. Станом на середину вересня закупівлю так і не оголосили повторно.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Що ж агентство зробило натомість? Почало замовляти оцінку кожного активу окремо. Тобто окрема закупівля на кожен об'єкт, з усіма її строками. Комітет прямо попереджає, що за такого підходу АРМА фізично не встигне оголошувати конкурси на управителів у строки, які вимагає закон. Кожен тиждень очікування означає ще тиждень оплати зберігання.

Своє рішення агентство пояснило позицією АМКУ: мовляв, закупівлю не можна провести без вичерпного переліку активів, які доведеться оцінювати в майбутньому, а скласти такий перелік неможливо. Комітет перевірив і знайшов дві неув'язки. Перша: АРМА сама оприлюднила дашборд, де перелічено 33 активи, які планує передати в управління цього року. Отже, планувати можна. Друга важливіша. У рішенні АМКУ від 14 травня орган оскарження якраз погодився з агентством, що наперед визначити всі активи неможливо, і цю частину скарги відхилив. Претензії стосувалися іншого: у проєкті угоди не було технічних і якісних вимог до послуги. Це звичайна помилка в документації, яку виправляють і оголошують закупівлю знову. Але цього не зробили.

Майно дешевшає, а звернень немає

За висновками самої АРМА, 12 235 активами неможливо ефективно управляти і зберегти їхню вартість. Закон для такої ситуації має чіткий інструмент: агентство готує прокурору обґрунтоване звернення про зміну способу управління. Станом на 16 липня таких звернень було 24. Двадцять чотири на понад дванадцять тисяч. Та й ті, за даними Комітету, залишилися без належного реагування. Ще 6 704 активи у березні буквально зависли в повітрі (так званий «процесуальний розрив» — коли арешт накладено, але документи для передачі агентству так і не дійшли), і що з ними відтоді, Комітету станом на серпень так і не повідомили.

Або Боржава. 494 земельні ділянки, канатна дорога, станції гірськолижного витягу, попередня вартість понад мільярд гривень. Нотаріальні згоди власників на продаж агентство має. Але оцінку досі не замовлено, а повторний аукціон не оголошено.

Покупець, який зробив усе правильно

Найболючіша історія в рішенні Комітету стосується людини, яка просто чесно купила майно. У вересні 2025 року вона виграла аукціон АРМА на вантажний тягач із напівпричепом і зареєструвала право власності. Забрати покупку досі не може: прокуратура так і не передала майно агентству. Тепер покупець через суд вимагає від держави відшкодування, яке, за його оцінкою, значно перевищує ціну тягача. Комітет пояснює причину просто: агентство приймало активи за актами лише після продажу, а це суперечить закону. Інакше кажучи, продавало те, чого фізично ще не отримало.

Навіть там, де управитель є, лічильник не завжди зупиняється. Борг управителів за 11 договорами сягнув 137,55 млн грн. Це більше, ніж держава отримала за всіма договорами управління за весь другий квартал.

Хто за кермом

Здавалося б, усе можна списати на війну чи запізнілі постанови уряду. Але згідно з висновками Комітету: зовнішніх обставин, які заважали б вчасно замовити оцінку активів, не встановлено, а зволікання, найімовірніше, є наслідком недоліків планування. За дев'ять місяців оголошено 11 відборів управителів складних активів, хоча технічно це стало можливим лише наприкінці квітня. Договір підписано один. Для простих активів технічної можливості відбору немає досі. І це, погодьтесь, вже не затор. Це водій, який не тисне на газ.

Як вимикають «лічильник» у Європі

Директива ЄС 2024/1260 будує логіку з іншого кінця. Витрати на утримання і спосіб зберегти вартість треба оцінювати вже під час арешту, а не через роки. Майно, яке швидко псується, коштує в утриманні більше, ніж варте, або потребує спеціальної експертизи, має бути можливо продати ще до вироку, зберігши виторг до рішення суду. Частину витрат на утримання дозволено перекладати на власника майна. Український закон рухається в той самий бік. Не рухається виконання.