Експансія чи виживання? Як український сервіс у Варшаві адаптується до реалій глобального ринку

За останні роки географія українського бізнесу змінилася назавжди. Війна змусила підприємців не просто шукати безпечні гавані, а буквально на ходу перебудовувати логістику, процеси та власне мислення. Однією з найпомітніших точок на карті цієї нової бізнес-міграції стала Польща. Але чи так легко там адаптуватися, як здається з боку?

Нещодавно в межах свого проєкту я зустрівся у Варшаві з Олексієм Костилєвим — співзасновником міжнародної мережі доставки японської кухні Ninja Sushi (а також брендів Ninja Pizza та Ninja Wok). Наша розмова відбулася в локації бренду в польській столиці й вилилася в детальний аналіз того, як український фудтех-бізнес почувається за кордоном, які збитки принесла війна вдома та чому європейський ринок вимагає зовсім інших правил гри.

Підприємець чи «холдер»: у чому різниця і скільки коштують помилки

Олексій одразу розставляє крапки над «і» у питанні власної ідентифікації. Молодий батько, блогер, актор чи бізнесмен? «Я — підприємець», — каже він.

І тут же пояснює фундаментальну різницю: він не просто «холдер», який володіє активами та спостерігає за ними збоку. Підприємець — це той, хто безперервно ухвалює рішення й безпосередньо керує процесами.

Цей статус вимагає готовності до поразок. Клієнти бачать лише фінальний результат — естетичне пакування, швидку доставку та смачний продукт. Проте Костилєв відверто зізнається, що варшавський кейс не був миттєвим тріумфом. До відкриття в Польщі підходили планомірно, вивчали деталі, і все одно шлях виявився тернистим.

«Шишок ми понабивали», — резюмує Олексій.

Європейський ринок не вибачає ілюзій. Те, що на папері здається простим, на практиці обертається жорсткими управлінськими викликами, де будь-який прорахунок коштує надто дорого.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Реалії українського ринку: просідання на 50% і нова «стабільність»

Початок повномасштабного російського вторгнення завдав колосального удару по вітчизняному ресторанному сектору. Значна частина цільової аудиторії — молоді платоспроможні люди та сім'ї з дітьми — виїхала за кордон. Олексій Костилєв відкрито називає цифри, які чимало рестораторів воліють замовчувати: з початком великої війни показники бізнесу Ninja Sushi в Україні просіли на 50%.

Згодом ситуація дещо вирівнялася, проте називати це повноцінним відновленням чи класичною стабільністю зарано. Постійні обстріли, загрози блекаутів та дефіцит кадрів тримають команду в щоденній напрузі.

«Найбільш стабільне в житті підприємця — це нестабільність», — ділиться інсайтом Олексій.

Для розуміння рівня стресу, в якому працює український менеджмент: на етапі монтажу нашого інтерв'ю стало відомо, що на один із київських партнерських проєктів Олексія — ресторан «Мур-мур» (запущений спільно з Олександром Слобоженком) — було скоєно напад із підпалом. Поки ми обговорювали стратегії в мирній Варшаві, в Києві бізнес буквально горів. Це і є та реальність, де воєнні загрози переплітаються з кримінальними викликами.

Ресторан як рулетка: чому класичний формат програє доставці

Більшість рестораторів-початківців сприймають відкриття закладу як романтичну інвестицію. Проте Костилєв прямо називає класичний ресторанний бізнес рулеткою: прорахувати успіх офлайн-точки на 100% неможливо, адже на нього впливають десятки змінних — від локального трафіку до настрою шеф-кухаря. Саме тому своєю головною опорою бренд зробив іншу модель, де діє чітка математична формула.

Суть цієї формули — ставка на технологічний сегмент delivery-first (доставка як основа бізнесу) з преміальною якістю продукту. На старті в Ninja Sushi не просто копіювали наявні сервіси, а планомірно вивчали кожен мікропроцес: від швидкості обробки замовлення до розробки пакування, яке зберігає естетичний вигляд ролів під час транспортування. В умовах кризи, коли люди рідше відвідують фізичні заклади, саме гнучка й автоматизована модель доставки дозволяє бізнесу залишатися на плаву.

Варшава: ті самі проблеми, але в іншому масштабі

Головний інсайт щодо європейської експансії полягає в тому, що географічний кордон не усуває операційних проблем. Ситуація на ринку праці у Варшаві разюче схожа на українську.

Українські компанії, які відкрили філії в Польщі, стикаються з тими ж викликами: брак кваліфікованого персоналу, утримання кур'єрів та боротьба за лояльність клієнта. Експансія — це не втеча від труднощів, а перенесення навичок кризового менеджменту на новий ринок, де вартість помилки значно вища, а європейський споживач є набагато консервативнішим за українського.

Кіберспортивний гарт: як геймінг тренує бізнес-мислення

Окремий пласт життя Олексія, який безпосередньо впливає на його стиль управління — це геймінг та кіберспорт. Багато хто з подивом дізнається, що його ранок часто починається з Dota 2. Для Костилєва це не спосіб «вбити час», а своєрідний ментальний тренажер.

Кіберспортивний досвід дає підприємцю дві фундаментальні навички:

Замість висновку: формула адаптації

Досвід Олексія Костилєва доводить: утримати міжнародну франшизу під час глобальної кризи можливо лише завдяки граничній гнучкості та вмінню миттєво ухвалювати рішення. Український бізнес за кордоном більше не може виїжджати виключно на патріотичному хайпі чи статусі «релокованого». Щоб вижити та рости у Варшаві, Лондоні чи Берліні, потрібно ставати системнішими та швидшими за місцевих гравців.

Світ змінився, і правила гри стали жорсткішими. Проте саме готовність до постійних змін та вміння тримати удар робить українських підприємців конкурентоспроможними на глобальній арені.

Більше деталей про залаштунки ресторанного бізнесу, партнерство та виклики масштабування дивіться у повній розмові: Інтерв'ю з Олексієм Костилєвим про формулу успіху Ninja Sushi та вихід на європейський ринок.