DAC7 для України: що змінюється для цифрових платформ і чому бізнесу варто готуватися вже зараз

Україна входить у новий етап податкової прозорості цифрової економіки. Верховна Рада підтримала за основу законопроєкт №15111-д, який імплементує міжнародний автоматичний обмін інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи, на базі Модельних правил ОЕСР і європейської DAC7. Офіційна парламентська хронологія прямо показує: доопрацьований текст 15111-д був прийнятий за основу і готується на друге читання. Це означає, що напрям уже визначений, і ринку варто сприймати його не як абстрактну дискусію, а як майбутню практичну реальність.

Для України це не ізольована ініціатива. На рівні ЄС DAC7 діє з 1 січня 2023 року, а перший обмін інформацією за 2023 календарний рік відбувся наприкінці лютого 2024 року. Тобто, ми говоримо не про теоретичну конструкцію, а про модель, яка вже працює в європейській практиці.

Що саме змінює нова модель

У центрі нових правил — проста ідея: цифрові платформи, через які користувачі заробляють гроші, поступово стають не лише технологічними майданчиками, а й джерелом податкових даних. Саме оператор платформи повинен збирати, перевіряти і передавати податковим органам інформацію про продавців або виконавців, які монетизують діяльність через платформу. У європейській логіці DAC7 це охоплює зокрема оренду нерухомості, персональні послуги, продаж товарів і оренду транспорту. Ключовий принцип — якщо платформа є точкою, де виникає дохід, вона стає точкою податкової видимості.

Для українського ринку це означає фундаментальний зсув: держава переходить від моделі, де платник “сам декларує, якщо вважає за потрібне” до моделі, де цифрова платформа стає частиною податкової інфраструктури. І це стосується не лише умовного маркетплейсу чи сервісу оренди. Це частина ширшої трансформації, у якій цифрова економіка перестає бути слабко видимою для податкової системи.

Чому це важливо для бізнесу вже зараз

Найбільша помилка, яку зараз може зробити ринок, — подумати, що до 2027 року ще є багато часу. Насправді основний обсяг роботи лежить не в поданні одного звіту, а в тому, щоб перебудувати внутрішні процеси.

Для платформ і сервісів це означає щонайменше 4 великі блоки підготовки:

Перший — ідентифікація користувача та його податкового статусу.

Якщо платформа має передавати інформацію про доходи, вона повинна розуміти, хто саме отримує ці доходи: фізична особа, ФОП, компанія, податковий резидент якої країни, який має TIN або інший ідентифікатор. Без цього платформа ризикує не мати валідних даних тоді, коли звітність стане обов’язковою.

Другий — архітектура виплат і звіряння даних.

Недостатньо просто “платити користувачам”. Потрібно, щоб система могла зіставити: хто отримав виплату, за що, коли, через який канал і в якій сумі. Для багатьох платформ це зумовить потребу в оновленні логіки виплат, перегляді договірної бази, регламентів залучення користувачів (онбордингу) та процесів бек-офісу. 

Третій — юридичний контур і користувацькі документи.

Умови користування, повідомлення про конфіденційність, договори з продавцями та механізми отримання згоди — усе це доведеться переглядати. Якщо платформа збирає і передає дані, вона повинна мати чітку і законну рамку, у межах якої це відбувається.

Четвертий — управління даними (data governance). 

Податкова прозорість — це не лише про регулятора, а й про відповідальність самої платформи за якість даних. Якщо бізнес сьогодні не має чіткого розуміння, де зберігаються дані продавців, як вони актуалізуються, хто їх верифікує і як формується історія виплат, завтра це стане не лише операційною, а й регуляторною проблемою.

Як правильно готуватися: практичний чекліст

Бізнесу варто почати не з юристів і не з публічної тривоги, а з внутрішнього аудиту моделі.

Перший крок — відповісти на базове питання: чи є ми платформою в тому сенсі, в якому це бачить DAC7-логіка? Тобто, чи зводимо ми між собою продавця/виконавця і покупця, чи організуємо процес монетизації, чи проводимо або адмініструємо виплати.

Другий крок — провести аудит бази продавців. Чи знаєте ви:

• хто саме у вас заробляє,

Підписуйтеся на наші соцмережі

• у яких юрисдикціях ці люди або компанії,

• як ви фіксуєте їхню податкову ідентичність,

• чи збираєте TIN,

• чи розумієте, які саме виплати проходять через ваш контур.

Третій крок — проаналізувати інструментарій та архітектуру виплат. У багатьох компаній і платформ є ілюзія, що “виплати працюють”, поки вони технічно доходять до користувача. Але з точки зору майбутньої звітності важливо інше: чи є в цих виплатах аудиторський слід, чи можна відновити повну картину транзакції, чи можна довести її бізнес-логіку і коректно пов’язати платіж із конкретним користувачем і конкретним доходом.

Четвертий крок — розробити нормативно-правову базу та принципи роботи з даними. Це означає:

• оновити документи,

• переписати частину умов користування,

• перевірити принципи конфіденційності ,

• налаштувати процедури зберігання та оновлення даних.

П’ятий крок — визначити відповідального всередині компанії. У більшості бізнесів такі зміни “розмазуються” між фінансовим, юридичним, продуктовим та операційним відділами. . У результаті немає власника проблеми. А це саме той тип трансформації, де відповідальність має бути централізована.

У чому бізнес-перевага, а не лише регуляторний тиск

Багато хто сприйме нові правила лише як нове навантаження. Але в цьому переході є і позитивний бік. Компанії, які раніше перебудують свої процеси, отримають кілька структурних переваг.

По-перше, це мінімізує шок від впровадження комплаєнс-процедур у майбутньому, коли правила запрацюють у повному обсязі. Ті, хто почне збирати дані і будувати механізми виплат завчасно, не опиняться в режимі аврального ремонту.

По-друге, такі компанії будуть сильнішими для банків, партнерів і інвесторів. У цифровій економіці дедалі ціннішою стає не лише швидкість зростання, а й якість фінансової та операційної структури. Платформа, яка може показати логіку доходів і виплат, — це бізнес, що більш привабливий для банків та інвесторів. По-третє, це знижує майбутню вартість комплаєнсу. Чим довше компанія працює без структури даних, тим дорожче потім її добудовувати заднім числом.

І нарешті, це підвищує готовність до масштабування. Бо прозора і структурована архітектура даних і виплат — це не лише про податкову, а про здатність бізнесу рости без фінансового хаосу.

Але є одна критична прогалина: крипта і цифрові активи

І тут ми підходимо до теми, без якої будь-який матеріал про майбутнє фінансової прозорості в Україні буде неповним. Україна посилює рамку звітності для доходів через цифрові платформи. Але паралельно досі не запустила базову правову рамку для віртуальних активів.

Офіційна картка Закону України “Про віртуальні активи” №2074-IX прямо вказує його стан: “не набрав чинності”. Там же прямо зазначено, що закон набуде чинності спеціальним чином — з дня набрання чинності окремим законом щодо змін до Податкового кодексу про оподаткування операцій з віртуальними активами. Іншими словами, базовий профільний закон для ринку цифрових активів в Україні ухвалений давно, але досі формально не працює.

Це підтверджує і НБУ. У рішенні, оприлюдненому у квітні 2026 року, Національний банк прямо зазначає: віртуальні активи не є законним засобом платежу, правове поле для операцій з ними в Україні ще лише створюється, а Закон “Про віртуальні активи” ще не набрав чинності.

Саме тут і виникає головний структурний ризик.

Частина цифрової економіки — зокрема Web3-проєкти, криптосервіси, фахівці, що отримують дохід від іноземних замовників, платформи з розрахунками у стейблкоїнах — уже живе у фінансовій реальності, де цифрові активи є не екзотикою, а операційним інструментом. Але податкова і банківська інфраструктура все ще не має повноцінного й робочого легального контуру для цих доходів.

У результаті може виникнути парадокс: одна частина цифрової економіки стане набагато видимішою для податкової через DAC7-подібну логіку, а інша і далі житиме в напівсірій зоні не через небажання платити податки, а через відсутність повного правового маршруту.

Що буде далі

Найгірше, що можна зробити сьогодні, — думати, що історія закінчується на DAC7- подібній імплементації.

У ЄС після DAC7 уже рухаються далі — до DAC8, яка розширює автоматичний обмін на операції з криптоактивами . На рівні ОЕСР окремо розвиваються правила для звітності щодо криптоактивів. Це означає, що ринок входить не в разову зміну, а в довгу хвилю фінансової прозорості, де:

• більше даних,

• посилення транскордонної прозорості,

• зростання вимог до управління внутрішніми процесами платформ,

• і дедалі менше місця для фінансово неструктурованих моделей.Тому для України питання стоїть ширше, ніж просто імплементувати DAC7-логіку.

Потрібно синхронізувати:

• правила для цифрових платформ,

• податкову архітектуру,

• банківське сприйняття цифрових доходів,

• і запуск повноцінного режиму для віртуальних активів.

***
Нові правила для цифрових платформ — це правильний напрямок. Ринку справді потрібна більша прозорість. Платформам — чіткіші правила. Державі — краща видимість доходів.

Але зрілий підхід починається там, де ми визнаємо: цифрова економіка вже вийшла за межі старих моделей, і тому одного лише копіювання DAC7-архітектури недостатньо.

Українському бізнесу варто готуватися вже зараз:

• вибудовувати логіку збору та обробки даних про продавців, 

• перебудовувати виплатну архітектуру,

• наводити лад у документах,

• і дивитися на цю реформу не як на ще один штрафний ризик, а як на шанс перейти на більш дорослу фінансову модель.

А державі — паралельно закривати другу частину задачі: не лише робити цифрові доходи видимими, а й дати повноцінний легальний маршрут для тієї частини ринку, яка вже працює через віртуальні активи.

Бо інакше ми отримаємо більшу прозорість лише там, де її найлегше досягти, і знову не дамо нормального рішення там, де воно потрібне найбільше.