Чому хороші професіонали дуже часто сумніваються в собі?

Психолог платформи Betobee та HR експерт рекрутингової агенції  «HRПоряд.UA» розповідають чому навіть хороші спеціалісти переживають синдром новачка і розповідають, що з цим робити. 

Чому синдром самозванця частіше проявляється саме у сильних фахівців? 

Є таке когнітивне викривлення, яке зветься Ефект Данінга-Грюгера. Воно про те, що людина з низькою компетентністю, думає, що вона знає все, а людина, що має високий рівень компетентності, думає, що вона знає замало. Помиляються обидва. Коли ти вивчаєш щось глибоко, детально, ти здатен зрозуміти, як ще багато ти не знаєш. Тому, зазвичай, люди які здатні усвідомлювати і рефлексувати не спішать себе записувати до все знайок, вони сумніваються і продовжують працювати над собою. Звідси і народжуються їх компетентність — з незадоволення собою, зі страху помилок, з постійними вимогами до себе, з вічними пошуками виходу. 

«Вся проблема світу  в тому, що  дурні і фанатики завжди впевнені в собі, а люди розумніші  повні  сумніву» — Бертран Рассел

Погана новина, що менш компетентні люди, зазвичай, більш впевнені і тому активніші і в соцмережах і в роботі. Їх голос чути краще, тому вони зазвичай успішніші. 

Хороша новина, що синдром самозванця можна корегувати — це лише судження, думка, до якої ви звикли. І вона може виглядати як правда але правдою не бути. 

І так, мене більше лякають люди, які не мають сумнівів! 

Чи пов’язана висока відповідальність із підвищеною тривожністю?

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тривожність -  це коли мозок намагається вирішити проблеми яких ще не існує. Не кожна тривожна людина — відповідальна, але кожна відповідальна буде сканувати майбутнє на предмет того, що може піти не так. Щоб можна було проконтролювати та запобігти. 

Здорова відповідальність повʼязана з напруженням і легкою тривогою, завдяки якій людина мобілізується. Чи можна передбачити все? Ні, не можна але чим краще людина знає те, чим займається, чим більший має досвід тим чіткіше бачить вразливі місця і передбачає  найгірші сценарії. А ось тривожні думки, переживання, які і  приводить до підвищення тривоги. Бо тривожність це реакція нашого організму на ситуації і на те, що ми про них думаємо.  «А раптом це не спрацює…а раптом підведуть постачальники…а що якщо завтра все піде шкереберть?» Так що все на світі отрута і все ліки — це залежить від дозування. Як рекомендація — такій відповідальній людині: вчитися розділяти свої переживання на корисні та не корисні. Корисні — на які я можу повпливати, не корисні — на які я повпливати не можу. 

 Чому керівники та експерти з великим досвідом більше бояться помилки? 

Бо зазвичай, керівники, експерти мають до себе надвисокі вимоги. Це коли ти очікуєш від себе та від оточуючих 100% внеску, віддачі, результату. Бо 99% недостатньо. І правила життя у таких людей відповідні: помилка неприпустима, помилка означатиме провал в їх сприйнятті. Хоча насправді, помилка за визначенням  — це дія,зроблена неправильно… вдруге! ВДРУГЕ, Карл!  Бо дія, зроблена неправильно вперше — це дослідження і досвід. А вимагати від себе заздалегідь знати, де будуть очікувати граблі, це вимагати від себе яснобачення та іншої екстрасенсорики. Помилка підсвічує слабкі місця, які потребують уваги, вивчення, а іноді навіть призводять до неочікуваних але гарних результатів. Насправді, половина проривів сталась через те,  що «ой, щось пішло не так». Наприклад, винахід пеніциліну. Або мікрохвильовка. Або Віагра. 

Перфекціонізм — це коли планка надвисока і дотягтися неможливо. Перфекціоністи  зазвичай дуже успішні люди але, водночас, і дуже нещасні. Бо заздалегідь ставлять перед собою неможливі очікування, не досягають їх і не можуть бути задоволені результатом своєї роботи. І так, в перфекціонізмі багато чудового але й школи немало.  Бо все на світі отрута і все лікі — залежить від дози.

Чи може хронічний стрес «з’їдати» відчуття компетентності? Коли перфекціонізм стає ворогом кар’єри? 

Хронічний стрес — це, на мій (а на справді і не тільки мій) погляд, найбільш недооцінений і непомітний ворог людства. Дію його в моменті не видно але негативний вплив на життя і здоровʼя людини і наслідки дуже помітний. Багато соматичних хворіб мають коріння в хронічному стресі. Взагалі відкриття впливу стресу на здоровʼя сталось випадково: дослідження на щурах мали несподівані результати.

Дослідник помітив, що після стресових навантажень щурі мали спільну ознаку — виразку шлунку. Так відкрили вплив хронічного стресу і гормонів кортизолу і пролактину на соматичне здоровʼя людини. Коли працює кортизол, все інше майже не працює: знижується імунітет, знижуються вироблення інших гормонів, і як наслідок  — в иразка, серцево-судинні захворювання, шкірні захворювання, захворювання шлунково-кишкового тракту, хронічні болі та інше. Все це знижує якість життя. Окрім цього існує вплив на ментальне здоровʼя — підвищена тривожність, депресивні стани, порушення когнітивних функцій, порушення сну, а як наслідок сумніви, зниження активності, хронічна втома, небажання ризикувати, втрата впевненності, вигоряння. Виснажена людина погано мислить, неактивна, негативно  інтерпретує навіть позитивні події. 

Періекціонізм — це віслючок і морквинка: моркву вішають так щоб вона була привабливою для віслючка, що тягне возика,  але щоб дотягтися до неї і зʼїсти її,  він не міг. Але щоб тягнув возика. Так само це діє і для людини: возика тягнеш а насолодитися результатом праці не можеш. І так щодня. Сам по собі стрес не ворог: ми розраховані на високі рівні стресу але не на довготривалі. Хронічність виснажує в не дає завершення циклу і задоволення результатом. Коли людина живе в режимі «ще трохи потерпіти» то питання рано чи пізно буде стояти навіть не в карʼєрному зрості, а в виживанні. 

Які прості інструменти допомагають повернути впевненість?

Впевненність зʼявляється і підкріплюється від досвіду, що ти впорався. А це можливо коли ставимо перед собою досяжні цілі і маємо прозорі критерії успіху. Друге місце це теж успіх. І це профілактика перфекціонізму. 

Прості інструменти: 

Платформа Betobee постійно працює в публічному просторі та створює матеріали, які можуть бути цікавими, як керівникам підприємств так і широкому колу читачів.