Чому українці не відпочивають в листопаді, і що з цим робити власникам відпочинкових бізнесів

5 хвилин читання

Кожен власник готелю, будиночку на природі чи глемпінгу знає — восени попит на відпочинок падає навіть за хорошої погоди. У цьому матеріалі спробую пояснити, чому так відбувається та що з цим робити.

Сезонність — чи не основний виклик підприємців, які керують бізнесами в галузі відпочинку на природі. Я знаю це не з чуток, оскільки працюю в галузі понад 8 років (спершу як керівник виробничого підприємства, що постачає конструкції для проживання на природі, а згодом — і як співвласник трьох глемпінг-містечок). Тож  маю особистий досвід управління локаціями в різних регіонах України і постійно спілкуюся з власниками глемпінгів та заміських комплексів. Восени, коли попит падає, у багатьох інвесторів з’являється спокуса: «Поставлю теплі будинки — і буду заробляти цілий рік». Аргумент здається логічним: якщо є утеплення, опалення, тепла підлога — значить, можна приймати гостей і восени, і взимку. Але практика, на жаль, часто показує протилежне.

Що ж в реальності?

Часто саме в листопаді багато наших партнерів розуміють, що технічна всесезонність не дорівнює економічній прибутковості. На прикладі своїх локацій та понад 30 партнерів, для яких ми будували глемпінги, бачимо закономірність, що повторюється щороку — восени попит падає незалежно від формату розміщення. 

Читайте також: В Україні готують цифрову платформу для внутрішнього туризму зі штучним інтелектом, яка допомагатиме людям підбирати маршрути для відновлення залежно від їхніх потреб, настрою та бюджету. Сервіс стане частиною нової ініціативи Державного агентства розвитку туризму «Подорож до себе. Шляхи відновлення».

За результатами нашого опитування (листопад, 2025) серед власників відпочинкових комплексів на природі, 32% локацій мали завантаженість менше ніж 30% у жовтні, ще 36% взагалі не працювали, фактично закривши сезон. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Це реальна картина «несезону» в Україні. Ми, до речі, цього року спробували перевірити гіпотезу про продовження сезону на власній практиці. На одній з локацій під Києвом додали утеплені будиночки, сподіваючись утримати завантаженість восени. Але й у цьому випадку вона знизилася майже в такій самій пропорції — різниця між сафарі-тентами й будинками не перевищувала 10%

Арифметика осені: менше гостей, більше витрат

Осінь — це не просто низький сезон для відпочинку на природі. Це тест на зрілість бізнес-моделі. Навіть за наявності теплих будинків у жовтні та листопаді підприємці стикаються з проблемою: дохід падає, а витрати залишаються сталими або навіть зростають. Об’єкти потрібно обігрівати, охороняти, прибирати, утримувати персонал, а комунальні витрати зростають зокрема через опалення. Якщо середня вартість ночівлі восени зазвичай нижче літньої на 20-30%, то прибутковість падає подекуди навіть у 2–3 рази. «Теплий» фонд стає не інвестицією, а витратним активом. То чому ж люди не їдуть?

Зміна поведінки: чому люди обирають дім, а не поїздку

Чому потенційній гості інстинктивно обирають домашній диван, а не поїздку? Відповіді можна знайти в результатах опитування Державного агентства розвитку туризму України щодо подорожей під час війни:

  • За даними дослідження внутрішнього туристичного ринку, лише 2,8% українців активніше подорожують восени, тоді як 47,6% віддають перевагу літньому сезону. Ймовірно, повернення в робочий ритм і навчальний процес зменшує готовність планувати додаткові поїздки.
  • 51,5% українців назвали природу головним мотиватором подорожей. Листопад — це мало світла, мало кольору і значно менше візуальної «винагороди», яка спрацьовує як тригер до спонтанного рішення поїхати на вихідні. Змінюються навіть повідомлення від гостей: якщо влітку люди питають «чи є вільні дати», то восени — «а що взагалі у вас можна робити в цей період?». 
  • Осінь асоціюється з домом та простішими активностями. 54% українців восени обирають прогулянки або короткі міські маршрути, а не поїздки на природу. Серед бар’єрів 21,8% людей називають саме погодні умови.

Зважаючи на ці усталені звички українців, сезонний продукт часто виявляється економічно здоровішим. Він дозволяє зробити те, чого не дає будинок — «вийти з гри», коли її немає. До того ж інвестиції у такий продукт зазвичай у 2–3 рази нижчі, а маржинальність в сезон максимальна, оскільки витрати на утримання нижчі, а ціна ночівлі залишається високою.

Стратегія виживання: продавати привід

Що ж робити тим, хто вже вклався у всесезонні конструкції? На мою думку, працювати в листопаді можна, але лише якщо є економічний сенс. Люди не їдуть у будинок, вони їдуть на подію, атмосферу, активність. За моїм досвідом та досвідом партнерів з галузі, працює три моделі:

  • Тематичні вихідні: фото-, гастро-, wellness-фести.
  • Якірні активності: чани, сауни, вечори біля вогнища.
  • Камерні події: корпоративи, святкування, виїзні ретрити.

Ці активності є вашою доданою вартістю, яка змушує гостя покинути теплий дім. У несезон це навіть більш цінно, ніж і комфортне проживання. Справжня всесезонність — це вміння дихати в ритмі природи, підлаштовувати бізнес під її цикл. Як на мене, то це і є розумна стратегія інвестування.