Чому українці не відпочивають в листопаді, і що з цим робити власникам відпочинкових бізнесів

Кожен власник готелю, будиночку на природі чи глемпінгу знає — восени попит на відпочинок падає навіть за хорошої погоди. У цьому матеріалі спробую пояснити, чому так відбувається та що з цим робити.

Сезонність — чи не основний виклик підприємців, які керують бізнесами в галузі відпочинку на природі. Я знаю це не з чуток, оскільки працюю в галузі понад 8 років (спершу як керівник виробничого підприємства, що постачає конструкції для проживання на природі, а згодом — і як співвласник трьох глемпінг-містечок). Тож  маю особистий досвід управління локаціями в різних регіонах України і постійно спілкуюся з власниками глемпінгів та заміських комплексів. Восени, коли попит падає, у багатьох інвесторів з’являється спокуса: «Поставлю теплі будинки — і буду заробляти цілий рік». Аргумент здається логічним: якщо є утеплення, опалення, тепла підлога — значить, можна приймати гостей і восени, і взимку. Але практика, на жаль, часто показує протилежне.

Що ж в реальності?

Часто саме в листопаді багато наших партнерів розуміють, що технічна всесезонність не дорівнює економічній прибутковості. На прикладі своїх локацій та понад 30 партнерів, для яких ми будували глемпінги, бачимо закономірність, що повторюється щороку — восени попит падає незалежно від формату розміщення. 

За результатами нашого опитування (листопад, 2025) серед власників відпочинкових комплексів на природі, 32% локацій мали завантаженість менше ніж 30% у жовтні, ще 36% взагалі не працювали, фактично закривши сезон. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Це реальна картина «несезону» в Україні. Ми, до речі, цього року спробували перевірити гіпотезу про продовження сезону на власній практиці. На одній з локацій під Києвом додали утеплені будиночки, сподіваючись утримати завантаженість восени. Але й у цьому випадку вона знизилася майже в такій самій пропорції — різниця між сафарі-тентами й будинками не перевищувала 10%. 

Арифметика осені: менше гостей, більше витрат

Осінь — це не просто низький сезон для відпочинку на природі. Це тест на зрілість бізнес-моделі. Навіть за наявності теплих будинків у жовтні та листопаді підприємці стикаються з проблемою: дохід падає, а витрати залишаються сталими або навіть зростають. Об’єкти потрібно обігрівати, охороняти, прибирати, утримувати персонал, а комунальні витрати зростають зокрема через опалення. Якщо середня вартість ночівлі восени зазвичай нижче літньої на 20-30%, то прибутковість падає подекуди навіть у 2–3 рази. «Теплий» фонд стає не інвестицією, а витратним активом. То чому ж люди не їдуть?

Зміна поведінки: чому люди обирають дім, а не поїздку

Чому потенційній гості інстинктивно обирають домашній диван, а не поїздку? Відповіді можна знайти в результатах опитування Державного агентства розвитку туризму України щодо подорожей під час війни:

Зважаючи на ці усталені звички українців, сезонний продукт часто виявляється економічно здоровішим. Він дозволяє зробити те, чого не дає будинок — «вийти з гри», коли її немає. До того ж інвестиції у такий продукт зазвичай у 2–3 рази нижчі, а маржинальність в сезон максимальна, оскільки витрати на утримання нижчі, а ціна ночівлі залишається високою.

Стратегія виживання: продавати привід

Що ж робити тим, хто вже вклався у всесезонні конструкції? На мою думку, працювати в листопаді можна, але лише якщо є економічний сенс. Люди не їдуть у будинок, вони їдуть на подію, атмосферу, активність. За моїм досвідом та досвідом партнерів з галузі, працює три моделі:

Ці активності є вашою доданою вартістю, яка змушує гостя покинути теплий дім. У несезон це навіть більш цінно, ніж і комфортне проживання. Справжня всесезонність — це вміння дихати в ритмі природи, підлаштовувати бізнес під її цикл. Як на мене, то це і є розумна стратегія інвестування.