5 бухгалтерських помилок ФОП, через які підприємці втрачають гроші

8 хвилин читання

Коли людина відкриває власну справу, вона зазвичай думає про клієнтів, продажі, постачальників, рекламу та прибуток. І це зрозуміло. Адже бізнес створюють для того, щоб заробляти.

А от бухгалтерія нерідко залишається десь на другому плані. Мовляв, я ж ФОП, у мене спрощена система, що там складного? Отримав гроші, порахував податок, подав декларацію — і можна працювати далі.

На практиці все трохи інакше.

Я працюю у сфері бухгалтерського обліку з 2013 року. І за цей час переконався: проблеми часто виникають не там, де складне законодавство, а там, де підприємець упевнений, що все й так зрозуміло.

Читайте також: З 14 листопада банки знизили місячні ліміти на перекази без додаткового підтвердження походження коштів для новостворених і неактивних ФОП. Для підприємців третьої групи, на якій працює більшість айтівців, поріг скоротився втричі — з 3 млн до 1 млн грн на місяць. Про це пише DOU.

Пропоную розібрати п'ять ситуацій, на які варто звернути увагу кожному ФОП.

1. На рахунок надійшло 9 800 грн — значить, і дохід 9 800 грн?

Уявімо підприємця, який продає товари через інтернет-магазин.

Покупець оплатив карткою товар вартістю 10 000 грн. Банк утримав 200 грн комісії за еквайринг, а на підприємницький рахунок перерахував 9 800 грн.

ФОП відкриває банківську виписку, бачить 9 800 грн і записує саме цю суму в дохід.

Здавалося б, усе логічно. Скільки отримав — стільки й заробив.

Але тут є помилка.

Якщо йдеться про картковий еквайринг із видачею фіскального чека, доходом ФОП на спрощеній системі буде повна вартість продажу — 10 000 грн.

Комісія банку не зменшує суму доходу, з якої сплачується єдиний податок.

Для ФОП 3 групи без ПДВ у 2026 році розрахунок виглядатиме так:

  • Єдиний податок 5% — 500 грн.
  • Військовий збір 1% — 100 грн.
  • Разом — 600 грн.

Якщо помилково взяти за основу 9 800 грн, сума двох платежів становитиме 588 грн.

Різниця — лише 12 гривень.

А тепер уявімо, що таких операцій за місяць не одна, а двісті. Помилка, яка спочатку здавалася копійчаною, поступово перетворюється на відчутну суму.

Що варто робити?

Не обмежуватися банківською випискою. Потрібно звіряти її з фіскальними чеками та звітами еквайрингу.

І не забувати, що для звичайних банківських переказів і розрахунків через еквайринг правила визначення дати доходу можуть відрізнятися.

2. Друга група — можна працювати з будь-яким замовником?

Ще одна ситуація.

ФОП перебуває на другій групі єдиного податку й надає послуги. З'являється вигідне замовлення від великої компанії.

Підприємець погоджує вартість, підписує договір, виконує роботу й отримує оплату.

Начебто чудово: новий клієнт, хороше замовлення, додатковий заробіток.

Але є деталь, яку варто було перевірити ще до підписання договору.

Підписуйтеся на наші соцмережі

ФОП 2 групи має право надавати послуги населенню та платникам єдиного податку. Якщо замовником послуг виступає компанія на загальній системі оподаткування, виникає порушення умов перебування на другій групі.

І тут уже питання не лише в податку з конкретного доходу. Порушення може мати наслідки для подальшого перебування на спрощеній системі.

Водночас важливо відрізняти надання послуг від продажу товарів. Для цих видів діяльності правила другої групи не повністю однакові.

Що варто робити?

Перед початком співпраці перевіряти статус замовника, предмет договору та відповідність операції умовам своєї групи оподаткування.

Іноді п'ять хвилин такої перевірки допомагають уникнути значно дорожчих проблем.

3. Декларацію подав — можна забути про податки?

Звітність подана. Квитанція про прийняття є. Начебто все добре.

А потім підприємець заходить в електронний кабінет і бачить податковий борг.

Як так сталося?

Відповідь досить проста: подати декларацію та сплатити податок — це два окремі обов'язки.

Наприклад, ФОП 3 групи звітує щоквартально. Але факт прийняття декларації податковою не означає, що нарахована сума автоматично списалася з банківського рахунку.

Податок потрібно сплатити окремо, дотримавшись установленого строку.

Ще один нюанс — правильні бюджетні реквізити. Можна перерахувати кошти, але помилитися з рахунком або призначенням платежу. Тоді ситуацію доведеться додатково з'ясовувати.

Що варто робити?

Я рекомендую розділяти податковий календар на три етапи:

  • Підготувати й подати звітність.
  • Перевірити розраховані зобов'язання та сплатити їх.
  • Переконатися, що платежі правильно відображені в електронному кабінеті.

Звичайна перевірка стану розрахунків із бюджетом може вчасно показати проблему, про яку підприємець навіть не здогадувався.

4. Працівник коштує стільки, скільки отримує на картку?

Підприємець відкриває магазин і вирішує найняти продавця.

Домовляється про зарплату, враховує оренду, закупівлю товару, комунальні витрати та приблизно підраховує, скільки потрібно заробляти щомісяця.

Але часто забуває, що зарплата працівника — це не лише сума, яку той отримує на руки.

У 2026 році мінімальна місячна заробітна плата становить 8 647 грн.

Якщо працівнику нараховано саме таку зарплату, роботодавець за загальним правилом додатково нараховує ЄСВ за ставкою 22%.

Рахуємо:

8 647 × 22% = 1 902,34 грн.

Отже, загальні витрати роботодавця на нараховану зарплату та ЄСВ уже становлять 10 549,34 грн за місяць.

При цьому працівник отримує меншу суму, адже із зарплати утримуються ПДФО та військовий збір.

І це ще не всі можливі витрати.

Є оплачувані відпустки, лікарняні, кадрові документи, облік робочого часу та звітність.

Тобто під час планування витрат на персонал важливо рахувати не лише зарплату, а повну вартість працівника для бізнесу.

Що варто робити?

Ще до прийняття людини на роботу розрахувати витрати хоча б на кілька місяців уперед.

Це дозволяє оцінити, чи справді бізнес готовий до розширення штату.

5. Особиста картка та рахунок ФОП — яка різниця?

Уявімо ситуацію: підприємець продає товари, але покупцям час від часу дає номер своєї особистої банківської картки.

Йому так зручніше. Покупцеві теж.

Гроші надходять швидко, додаткових дій майже немає.

Але потім виникають питання.

Які з цих надходжень стосуються підприємницької діяльності? Де перекази від родичів? Де повернення боргу, а де оплата товарів?

І як усе це правильно підтвердити документами?

Не кожне надходження на особисту картку автоматично є підприємницьким доходом. Однак регулярне отримання оплати за товари чи послуги на особистий рахунок створює ризики для правильного обліку та дотримання банківських вимог.

Особливо коли підприємець не зберігає документи й не може пояснити походження окремих платежів.

Що варто робити?

Чітко відокремлювати підприємницькі розрахунки від особистих фінансів.

Для господарської діяльності використовувати належні рахунки та способи приймання платежів, а також зберігати документи, які підтверджують зміст операцій.

Порядок у фінансах починається не з декларації, а з правильно організованих розрахунків.

Замість висновку

Малий бізнес часто працює в умовах постійного браку часу.

Потрібно знайти клієнта, виконати замовлення, розрахуватися з постачальниками, заплатити за оренду, домовитися з працівниками. На бухгалтерію іноді просто не вистачає уваги.

Але саме через такі, на перший погляд, дрібниці й виникають проблеми.

З мого погляду, підприємцю не обов'язково знати напам'ять усі статті Податкового кодексу. Набагато важливіше розуміти основні правила своєї діяльності, знати, які операції потребують додаткової перевірки, та не залишати сумнівні питання без відповіді.

Іноді правильно поставлене запитання до проведення операції корисніше, ніж кілька днів виправлення помилок після неї.

Тому моя основна порада проста: не відкладайте порядок у бухгалтерії на кінець кварталу чи року.

Звіряйте доходи, перевіряйте документи, контролюйте податкові строки й оцінюйте фінансові наслідки рішень ще до того, як їх ухвалити.

Адже гроші бізнес втрачає не лише тоді, коли погано продає. Іноді причина — в речах, на які спочатку просто не звернули уваги.