Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Приватна ППО в Україні: скільки коштує захист неба для бізнесу

Світлана Овсієнко
Світлана Овсієнко Копірайтер SPEKA
Підписатися на нас
0
10 хвилин читання
Приватна ППО в Україні: скільки коштує захист неба для бізнесу зображення 1 Приватна ППО в Україні: скільки коштує захист неба для бізнесу. Фото: radiosvoboda.org

Коли співвласник групи компаній NOVA повідомив про створення власної системи протиповітряної оборони Нової пошти та перші збиті російські безпілотники, соцмережі вибухнули мемами про зенітні комплекси Patriot біля кожного відділення. За жартами стоїть жорстка бізнес-економіка: через щоденні масовані атаки дронів компанії ризикують втратити заводи, склади й логістичні хаби за одну ніч.

Як влаштований державний експеримент із залучення приватного капіталу до захисту неба, скільки він коштує та чому до реальних перехоплень дійшли одиниці, проаналізували журналісти проєкту BIHUS Info.

Що таке приватна ППО і чому бізнесу відкрили українське небо

Приватна ППО в Україні — це експериментальний проєкт Міністерства оборони, який дозволяє підприємствам власним коштом купувати засоби ураження та утримувати екіпажі для точкового прикриття своїх активів. Йдеться не про приватні армії чи продаж зенітних наборів у масмаркеті на кшталт Аврори, а про інтегрований захист заводів, енергетичної інфраструктури, портів, залізничних вузлів, агрохолдингів та нафтогазових об’єктів.

Держава відкрила цей напрям із двох практичних причин. По-перше, на фронті конкуренція між сотнями й тисячами екіпажів безпілотників швидко стимулює появу нових технологічних рішень, тоді як у Повітряних силах такої ринкової динаміки бракувало. По-друге, під час випробувань перших дронів-перехоплювачів з’ясувалося, що виробникам потрібні тести в реальних бойових умовах — для цього в кількох регіонах розгорнули спеціальні зони з радарами за участю військових.

Як пояснює один з авторів ідеї Юрій Мироненко, приватним у цьому проєкті є передусім ресурс — вкладені кошти, придбане обладнання та зарплати персоналу, тоді як бойове управління залишається за військовими, щоб уникнути самодіяльності, хаосу й трагедій. Раніше компанії допомагали армії пікапами чи купівлею дронів, але підрозділи постійно передислоковуються на гарячіші ділянки фронту. Нова модель прив’язує захист до конкретного підприємства, залишаючи кнопку пуску в єдиній вертикалі командування.

Як запустити приватну ППО: чотири етапи та критерії відбору

Щоб розгорнути повітряний щит над власним підприємством, компанія має пройти чотири послідовні процедури, визначені Міноборони:

  • 1
    Отримання статусу уповноваженого підприємства. Компанія подає заяву та підтверджує відсутність санкцій і будь-яких зв’язків чи активів у державі-агресорці. Обов’язкова умова — наявність ліцензій (на охоронну діяльність або роботу зі спецматеріалами) чи перебування в реєстрі виконавців державних контрактів. Нещодавно до переліку вимог додали ще два критерії: статус резидента Defence City або визнання підприємства критично важливим з боку Міноборони.
  • 2
    Узгодження параметрів із Повітряними силами. Військове командування визначає район роботи групи, порядок виконання завдань, склад екіпажу та перелік необхідних засобів. Бізнес отримує статус кінцевого споживача озброєння і право купувати погоджену техніку. За окремим рішенням Повітряні сили можуть передавати підприємствам у тимчасове користування зброю та боєприпаси, які наразі не задіяні бойовими підрозділами.
  • 3
    Формування та сертифікація групи. Компанія закуповує обладнання, набирає персонал і направляє людей на підготовку до приватних навчальних центрів для отримання сертифікатів та допусків.
  • 4
    Інтеграція в загальну систему оборони. Після перевірки готовності підрозділ включають у контур управління Повітряних сил, і лише тоді він заступає на бойове чергування.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Розгортання одного засобу триває лічені тижні, тоді як масштабування на сотні чи тисячі одиниць потребує більше часу, але не місяці й не роки. Швидкість запуску забезпечує кадровий склад: близько 90% бійців таких груп становлять списані зі служби ветерани, підготовка яких займає кілька днів. До участі також допускають цивільних громадян віком від 18 років (зокрема працівників воєнізованої охорони) — їхнє навчання з нуля триває кілька тижнів.

Навчання екіпажів приватної ППО: сервіс чи власна команда

Оскільки касир чи комірник не здатні перехоплювати повітряні цілі без фахової підготовки, ринок запропонував компаніям дві моделі роботи:

  • ППО як послуга. Підрядна організація надає замовнику готові навчені екіпажі, пілотів та власне обладнання для прикриття конкретного об’єкта під ключ.
  • Освітній формат. Профільні інструктори та фахівці з протидронної боротьби приїжджають на підприємство, допомагають розбудувати інфраструктуру та навчають штатних співробітників виявляти й збивати безпілотники.

За словами представника одного з операторів ринку, попит на обидва формати приблизно однаковий — найактивніше ними цікавляться логістичні, енергетичні, газові та аграрні компанії.

Водночас держава заклала жорсткий антикорупційний запобіжник: робота у групі приватної ППО не надає статусу військовослужбовця і не дає права на бронювання від мобілізації. Це повністю унеможливлює створення фіктивних структур для продажу відстрочок чи працевлаштування родичів.

Нова пошта збиває Шахеди? Як працює приватна ППО, хто її купує та скільки це коштує бізнесу 

Скільки коштує приватна ППО: інвестиції від 20 до 80 млн грн

Єдиної нормативної вартості створення приватної ППО не існує — бюджет напряму залежить від масштабу підприємства та обраних технологій. Бізнес власним коштом фінансує закупівлю техніки, навчання, технічне обслуговування та зарплатний фонд.

Мінімальний поріг входу стартує від 20 млн грн. За даними компаній, які поділилися розрахунками не під запис, повноцінне прикриття великого промислового об’єкта обходиться до 80 млн грн разових інвестицій плюс близько 3 млн грн щомісячних витрат на утримання та оплату праці екіпажів. Для середнього бізнесу такі суми непідйомні, але для системних корпорацій одне влучання дрона означає зупинку поставок, втрату робочих місць для тисяч людей і багатомільйонні збитки.

Понад 100 заявок і шість бойових груп: як оцінюють ефективність

Динаміка залучення бізнесу зростає: у квітні 2026 року до проєкту долучилися 24 підприємства, у червні — 30, а в середині жовтня кількість авторизованих компаній перевищила сотню. Однак офіційна статистика Міноборони станом на 29 жовтня 2026 року фіксує суттєвий розрив між кількістю дозволів і реальним чергуванням: із понад 100 уповноважених підприємств сформовано близько 50 груп ППО, а бойові завдання виконують підрозділи лише шести компаній.

Попри невелику кількість активних екіпажів, до кінця жовтня вони знищили близько 70 повітряних цілей. В одному з зафіксованих кейсів новостворена група вже на початку роботи збила 10 шахедів та від двох до чотирьох реактивних безпілотників.

Опитані не під запис експерти оцінюють середню ефективність приватних груп на рівні 15–25%. Скептики пояснюють це залежністю від погодних умов та обмеженістю засобів — компанії часто використовують турелі або купують радари й комплекси РЕБ для посилення військових у своєму районі. На їхню думку, ініціатива є вимушеною реакцією на дефіцит державних ресурсів і в нинішньому форматі не здатна захистити підприємства від крилатих ракет, балістики чи керованих авіабомб.

Реактивні шахеди та літаки бізнесу: що збиватиме приватна ППО

Комплекси Patriot чи NASAMS у приватні руки ніхто не передаватиме, тож боротьба з балістикою залишається виключно за державою. Проте практика вже спростувала твердження, що корпоративні групи здатні збивати лише повільні гвинтові дрони. На рахунку приватних екіпажів уже є знищені реактивні шахеди, розвідувальні БПЛА Zala та зафіксовані випадки перехоплення крилатих ракет.

Михайло Федоров зазначає, що швидкість реактивних безпілотників наближається до швидкості крилатих ракет, тому бізнесу й державі неминуче доведеться адаптувати приватну ППО до ракетних загроз. Додатковий поштовх дала постанова уряду, яка дозволила підприємствам використовувати пілотовану авіацію — найдешевший та найрезультативніший інструмент перехоплення швидкісних дронів. Як приклад учасники ринку наводять історію цивільного пілота, про якого писало видання The New York Times: удень він працює за основною професією, а вночі підіймає власний літак у межах системи ППО та збиває шахеди. Очікується, що невдовзі легкі літаки з’являться на балансі приватних груп ППО.

Хто відповідає за уламки в місті та чи виправдала себе ідея

Оскільки багато логістичних центрів і заводів розташовані в межах великих міст, критичним залишається питання безпеки цивільної забудови та падіння уламків. Для мінімізації ризиків держава встановлює високі кваліфікаційні вимоги до командирів приватних груп. Якщо командир діє суворо за бойовим наказом і не порушує встановлених правил, юридичну та операційну відповідальність за наслідки роботи несе командування Повітряних сил.

Приватна ППО не стане панацеєю і на нинішньому етапі не замінить державну систему захисту неба — шість активних груп еквівалентні приблизно додатковим п’ятьом операторам дронів-перехоплювачів. Головний виклик попереду — зберегти жорстку військову координацію, коли до чергування стануть усі сто заявлених груп. Проте як інструмент захисту критичних активів модель уже працює: бізнес конвертує власний капітал у збереження виробничих ланцюгів і податкових надходжень, а держава отримує додаткові засоби перехоплення без навантаження на бюджет.

0
Icon 0

Підписуйтеся на наші соцмережі