Історія перших електромобілів: чому інновація зникла на 100 років
Сучасні електрокари видаються символом технологічного прориву XXI століття, проте понад сто років тому тихі машини без вихлопу вже впевнено їздили дорогами США й конкурували з бензиновими авто.
Чому технологія з очевидними перевагами зникла з масового ринку майже на століття, розповів Віктор Галасюк на своєму YouTube-каналі, спираючись на дослідження історикині технологій і професорки Університету Південної Кароліни Елісон Марш для журналу IEEE Spectrum — видання найбільшої у світі професійної асоціації інженерів-електриків.
Конкуренція перших електромобілів із бензином і парою в США
На зламі XIX і XX століть американський автопром розвивався без єдиного технічного стандарту, тож за покупця одночасно змагалися парові, бензинові та електричні машини. Ринок ріс вибуховими темпами: якщо у 1898 році в США працювало близько 50 автовиробників, то за десять років їхня кількість зросла вп’ятеро, а річний випуск машин підскочив із 7 000 одиниць у 1901 році до 181 000 у 1910-му.
Кожна з трьох технологій мала критичні переваги та вразливості:
- Парові двигуни спиралися на досвід залізниці, але надмірно нагрівалися й створювали постійний ризик пожежі.
- Бензинові автомобілі до винайдення електростартера у 1911 році доводилося заводити важкою ручною корбою, вони сильно гуркотіли й диміли, проте каністра пального в багажнику вирішувала проблему далеких поїздок.
- Електромобілі запускалися простим поворотом ключа або перемикача без диму та шуму, але потребували ретельного планування маршруту через відсутність мережі зарядних станцій.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Щоб виділитися серед конкурентів, виробники електрокарів сфокусувалися на двох нішах — жінках і лікарях, яким безшумний транспорт дозволяв виїжджати на нічні виклики, не будячи сусідів. Компанія General Electric, що випускала зарядне обладнання, навіть запустила серію рекламних плакатів, на яких елегантно вбрані жінки самостійно підключають авто до зарядних станцій.
Заряджання за 12 годин і ціна перших електромобілів Bailey
Попри простоту керування, володіння раннім електромобілем залишалося дорогим і технічно складним побутовим викликом. Показовою стала історія Фанні Гудноу з околиць Бостона, яка у 1908 році придбала двомісний відкритий електрокар Victoria Phaeton компанії S.R. Bailey & Co., що зовні нагадував класичну карету без коней.
Заряджати машину вдома доводилося за допомогою ртутного випрямлювача General Electric. Усередині скляної трубки випаровувалася невелика кількість ртуті, пропускаючи струм лише в одному напрямку та перетворюючи змінний струм із мережі на постійний. Повний цикл заряджання тривав 12 годин.
Базова модель зі свинцево-кислотною батареєю на 30 елементів у дерев’яному ящику під шасі забезпечувала запас ходу від 64 до 80 км, а за доплату можна було встановити акумулятор на 50% більшої місткості. Коштував автомобіль зі стандартною батареєю 2 000 доларів — щонайменше 73 000 доларів у сучасних грошах, що відповідає ціні преміальних моделей Audi чи BMW.
Ситуацію ускладнювала несумісність зарядних штекерів. Створена у 1910 році Асоціація електромобілів Америки намагалася запровадити єдиний стандарт роз’ємів, однак досвідчені власники все одно возили із собою запасні перехідники та кабелі.
Електромобіль Томаса Едісона та поразка проти Ford Model T
Вирішальним ударом для піонерів електротранспорту стала ставка на незрілу батарею Томаса Едісона, через яку виробники втратили час і поступилися масовим ринком бензиновому Ford Model T. Засновник компанії Bailey Семюл Бейлі з підліткового віку будував карети й сани, а у 1893 році здобув золоту медаль на Всесвітній виставці в Чикаго. Коли каретний бізнес почав занепадати під тиском автомобілів, у грудні 1906 року підприємець оголосив про перехід на випуск електрокарів.
Бейлі поклався на лужну батарею Томаса Едісона, над якою винахідник працював із 1890-х років. У 1903 році Едісон гучно оголосив про створення легшого та потужнішого акумулятора, проте на практиці елементи протікали й не тримали заряд. Поки Едісон повертався до креслень, Bailey довелося терміново переходити на важчі свинцево-кислотні батареї іншого постачальника.
Коли ж Едісон довів свій акумулятор до ладу, у вересні 1910 року Bailey влаштувала гучний рекламний пробіг маршрутом Нью-Йорк — Бостон і назад із заїздом на гору Вашингтон у Нью-Гемпширі загальною довжиною близько 1 600 км. Винахідник навіть сфотографувався біля цього авто, хоча для власних поїздок обрав електромобіль конкурента — Detroit Electric.
Проте ринкове вікно вже зачинилося: до 1910 року друг Едісона Генрі Форд випустив дешевий і масовий Ford Model T, а винайдення електростартера у 1911 році позбавило електромобілі їхньої головної переваги — легкого запуску. У 1915 році Bailey продала завод, випустивши за всю історію лише 500–600 машин. Доля автомобіля Фанні Гудноу невідома, а її зарядна станція простояла в сараї біля літнього будинку батьків до 2022 року, поки її не передали до музею в штаті Массачусетс.
Зарядна інфраструктура електромобілів і уроки для бізнесу
Столітній досвід автомобільної індустрії доводить: інколи мало мати кращий продукт і бути піонером. Навіть технологічно досконаліший товар програє конкуренцію, якщо екосистема навколо нього не готова до масштабування:
- Ціна та логістика перемагають комфорт. Тихі й чисті електрокари поступилися дешевому конвеєрному Ford Model T та бензину, який легко було доставити в каністрі в будь-яку точку країни.
- Ставка на незрілу технологію спалює час. Очікування доопрацьованої батареї Едісона коштувало компанії Bailey років, за які конкуренти встигли сформувати масовий попит.
- Стандарти та інфраструктура визначають масштаб. Без єдиних роз’ємів і мережі зарядних станцій продукт залишається нішевою іграшкою. На цю саму закономірність вказував засновник Amazon Джефф Безос: «Я би не зробив цю мультимільярдну, трильйонну компанію Amazon, якби не було інфраструктури у вигляді інтернету. Я би цю інфраструктуру сам не міг створити. Її створила держава. Я нею скористався». Сьогодні за тим самим принципом Безос будує космічну інфраструктуру для майбутніх компаній.
- Надто вузьке позиціонування обмежує ринок. Акцент на жінках і лікарях допоміг першим електромобілям знайти ранніх покупців, але відрізав їх від масової аудиторії, яку забрав Генрі Форд.
Сучасна електромобільна індустрія проходить той самий шлях стандартизації роз’ємів і розбудови зарядних мереж, який розпочався понад століття тому. Історія перших електрокарів нагадує, що гучні технологічні інновації часто є новим циклом ідей минулого, а перемога на масовому ринку дістається тим, хто поєднує зрілий продукт, доступну ціну та готову інфраструктуру.