Данило Гетманцев: як ювелірні мережі ховають мільярди обороту від податків

Ювелірні магазини займають одні з найкращих локацій у торговельних центрах і центральних вулицях українських міст. Їхня реклама — одна з найдорожчих у роздрібній торгівлі, а самі мережі створюють образ великих і фінансово потужних брендів. Вітрини демонструють масштаб і успіх, однак юридична конструкція цього бізнесу часто виглядає значно скромніше, ніж його фактичний обсяг.

Про масштаби цієї різниці розповів голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев на своєму YouTube‑каналі. За його оцінками, значна частина ювелірного сектору працює через схеми дроблення бізнесу на фізичних осіб‑підприємців, що дозволяє мінімізувати податкові платежі або взагалі уникати їх сплати.

Білий сегмент ринку: поодинокі приклади

Як і в багатьох галузях торгівлі, ювелірний ринок фактично поділений на дві частини — офіційний бізнес і тіньовий сектор.

До прикладів компаній, які працюють у легальному полі, відносять міжнародний бренд Pandora та український бренд Guzema Fine Jewelry. Ці компанії офіційно імпортують або виробляють ювелірні вироби, використовують реєстратори розрахункових операцій та декларують реальні заробітні плати.

За наявними даними, офіційна зарплата в таких компаніях становить приблизно від 18 тис. до 37 тис. грн залежно від посади. Вони також сплачують податки з операцій та з фонду оплати праці.

Реальна структура ринку: домінування тіньових схем

Набагато більшу частину ринку, за оцінками, формує тіньовий сегмент. Його характерна ознака — різка різниця між офіційними даними і реальними показниками бізнесу.

Середня офіційна зарплата в галузі становить близько 8,8 тис. грн. Водночас у вакансіях на ринку праці ювелірам пропонують щонайменше 30 тис. грн, а продавцям у ювелірних магазинах — приблизно 22,3 тис. грн без урахування бонусів.

Таке розходження свідчить про поширену практику виплат «у конвертах». Ще одна ознака тінізації — структура бізнесу: кількість фізичних осіб‑підприємців у галузі приблизно у дев’ять разів більша, ніж кількість юридичних осіб.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Це пояснюється тим, що великі бренди дроблять свою діяльність на численні ФОПи. Формально вони працюють на третій групі єдиного податку — режимі, який створювався для малого бізнесу. У результаті компанії уникають сплати ПДВ і податку на прибуток.

Додатково використовується ще одна схема — продаж без фіскальних чеків. У такому випадку частина виторгу взагалі не потрапляє в облік, що дозволяє уникати податкового контролю.

Скасування пробірного збору не вивело галузь із тіні

Кілька років тому ювелірна галузь активно лобіювала скасування пробірного збору. Бізнес аргументував, що цей платіж є корупційним і надмірно обтяжливим, а його ліквідація допоможе вивести ринок з тіні.

Держава пішла назустріч — Верховна Рада підтримала відповідні зміни. Проте очікуваного ефекту це не дало. За оцінками, після скасування збору структура ринку фактично не змінилася.

За оцінками, озвученими Данилом Гетманцевим у відео, втрати державного бюджету від ухилення від оподаткування у ювелірній галузі можуть становити приблизно 5,9 млрд грн на рік.

Найбільші мережі та схема дроблення бізнесу

Найбільш показові приклади — великі ювелірні мережі, які мають сотні магазинів по всій країні.

Бренд «Золотий Вік» має близько 350 магазинів. У відкритих джерелах компанія повідомляє приблизно про 2000 працівників. Водночас мережа структурована через численні ФОПи та юридичні особи на спрощеній системі оподаткування.

Середня офіційна зарплата у цих підприємців становить близько 4 тис. грн. При цьому вакансії компанії на ринку пропонують від 14 тис. до 45 тис. грн залежно від посади.

За оцінками, озвученими у відео, річний оборот цієї мережі, розподілений між ФОПами, може становити близько 10 млрд грн. За оцінками, наведеними у відео, потенційні втрати державного бюджету можуть становити щонайменше 3 млрд грн на рік.

Інший бренд цієї ж бізнес‑групи — «Укрзолото». Мережа має приблизно 230 магазинів і близько 700 працівників. Середня офіційна зарплата, задекларована через підприємців, становить близько 5300 грн у грудні, тоді як вакансії на ринку передбачають близько 29 тис. грн.

За оцінками, наведеними у відео, недоплачені податки у цьому випадку можуть становити приблизно 1 млрд грн на рік.

За аналогічною схемою працює і «Столична ювелірна фабрика». Мережа має 187 магазинів і активно розвиває інтернет‑торгівлю. Середня офіційна зарплата через ФОПів становить приблизно 7600 грн у грудні.

При цьому продавці‑консультанти на ринку отримують від 35 тис. до 45 тис. грн, а менеджери контакт‑центру — близько 30 тис. грн. За оцінками, бюджет може недоотримувати від діяльності цієї мережі приблизно 1 млрд грн щороку.

Відкрита тінь

Парадокс ювелірного ринку полягає в тому, що його тіньова частина фактично не приховується. Великі мережі активно рекламуються, відкривають магазини у престижних локаціях і демонструють масштаб бізнесу.

Водночас формальна структура цих компаній дозволяє їм працювати як мережам малих підприємців. У результаті великі обороти проходять через десятки або сотні ФОПів, що значно знижує податкове навантаження.

Що означає ця модель для економіки

Ювелірний ринок показує характерну проблему української економіки — розрив між масштабом бізнесу і його податковою моделлю.

Коли великі роздрібні мережі оформлюються як десятки малих підприємців, вони фактично використовують інструменти підтримки малого бізнесу для оптимізації податків. У короткостроковій перспективі це створює конкурентну перевагу для таких компаній, але водночас зменшує податкові надходження держави.

За оцінками, лише ювелірний сектор може недоплачувати бюджету мільярди гривень щороку. І поки ця модель залишається поширеною, тінь у галузі не ховається — вона працює просто на виду.