Час, партнерство та марафон: 5 уроків, які я винесла після запуску подкасту

Памʼятаєте ті меми, де друзі на зустрічах завжди запускають бізнеси і планують наступну подорож? Тепер до цього списку має додатись ще один пункт — «Давай запустимо подкаст». Після однієї такої зустрічі ми з подругою запустили свій — про життя і стосунки на відстані.

За плечима вже 10 епізодів, і вирішила підсумувати, що ж вийшло. Не шкодую ні про що — лише уроки.

Якщо ви теж думаєте про свій подкаст — можливо, ці інсайти зекономлять вам час, нерви та сили.

1) Час — головна інвестиція

Подкаст займає значно більше часу, ніж здається на початку. Це як із ремонтом — будь-який дедлайн або бюджет варто одразу множити на два. Тим більше, якщо ви удвох і це ваше «спільне вперше». Спойлер: це нормально. Просто закладайте запас часу й не картайте себе, якщо все не ідеально.

Монтаж

Ми спробували двох підрядників.

З першим один випуск затримався на 1 місяць. Монтажер зник, вихідні відеофайли залишилися з ним, і ми збирали все до купи з уламків — із втратою якості звуку й картинки.

З другим, який просто вау, ми зрозуміли, що є ненормальним і як треба правильно:

Підготовка

Ми обирали теми, які нам справді цікаві. Як справжній задрот, я доходила навіть до платних досліджень з HBR. Та потім зрозуміла, що більшість зібраного матеріалу навіть не згадую в ефірі. А найкраще (за результатами рілзів, тіктоків та ютубу) заходять історії ББС — «баба бабі сказала». Про військового ірландця, якого зустріли на вокзалі чи історія з курячою лапкою.

Час на підготовку у мене вимірюється не годинами, а днями. На 40–50 хвилин фінального продукту витрачаю в середньому 8–30 годин підготовки. І це, наприклад, без урахування перегляду тематичного серіалу, який зайняв у мене 7 годин.

І це лише дослідження. А ще ж треба:

Підписуйтеся на наші соцмережі

Якщо у вас є ідеальна картинка, що подкаст – це прийти на студію і за 1 годину все записати, то будете розчаровані, адже воно так не спрацює.

Фіналізація

Файли можуть вантажитись на ютуб, спотіфай та інші платформи кілька годин. І це, якщо вони раптом не вирішать вас надіслати на додаткову перевірку. Памʼятаємо, що якщо ви говорите про війну чи країну агресора, то для вас це додатковий ризик потрапити в чергу на перевірку, чи ви не бот, терорист та користувач “ворожої мови”.

Потрібно зробити візуали, написати описи (бажано з ключовими словами, усіма посиланнями й так, щоб було цікаво), скласти й реалізувати контент-план, якщо робите просування в соцмережах. І, звісно, розіслати все друзям і знайомим — адже саме з них формується перша група підтримки.

Якщо ви робите все самі, це швидко перетворюється на повноцінну part-time job. Аби не вигоріти — плануйте ресурси на «довгу дистанцію» або делегуйте частину процесів. З класним підрядником ми скоротили час на монтаж та соцмережі. Рекомендую!

2) Партнерство

Подкаст з другом чи подругою здається ідеєю мрії, але навіть якщо ви чудово ладнаєте в житті – це ще не гарантія успішної роботи в проєкті.

Тому домовитися «на березі» – це маст-хев. Як вже казала, я задрот, тому взяла 2 менторські сесії по темі і відвідала ще зустріч з Гаріком Корогодським, у якого всі бізнеси понад 30 років в партнерстві. Ділюсь з вами ключовими питаннями, які треба проговорити до початку роботи:

І памʼятайте, що навіть волонтерські чи дружні проєкти – це теж партнерство і потребують такі відповіді. Ще краще, зафіксуйте десь письмово. Бо ми часто чуємо не те, що кажуть, а те, що хочемо почути.

Маючи досвід різних партнерств, і в бізнесі, і у волонтерських проєктах, я прихильниця письмових домовленостей — хоча б якогось файлу на гугл диску, а ще краще юридичного договору. Нехай не знадобиться, але існує.

3) Ідеї потребують тестування

Перші епізоди можуть бути далекими від ваших очікувань: картинка не дотягує, звук просідає, динаміка розмови не та. Як тоді діяти? Робити висновки і пробувати нове. 

По життю користуюсь правилом, що навчили в ІТ – створити спочатку MVP і перевірити чи є traction. Простими словами – зробити мінімально життєздатну версію і подивитись, чи взагалі це комусь потрібно. Не витрачати ресурси на ідеальний продукт, поки не зрозумієш, що ідея «чіпляє» — і тільки тоді масштабувати.

Так ми і стартували «ДалекоБлизько»: не з повною концепцією, сайтом і десятками епізодів наперед, а з кількома неідеальними записами, різними форматами та темами. 

Не варто зациклюватися виключно на початковому плані – інколи кращі рішення приходять під час експериментів. Гнучкість та відкритість до змін – одна з найважливіших навичок у подкастингу, а зворотний зв’язок слухачів – найнадійніший орієнтир.

4) Готовність до важких рішень та емпатія

Кризи трапляються — особливо в наш час. Ми, наприклад, скасували просування одного з епізодів після того, як дізналися, що чоловік героїні загинув на фронті. 

У такі моменти не до KPI – важливіше проявити емпатію, підтримку й людяність.

Ми не публікуємо випуски у дні жалоби або після масштабних обстрілів. Комунікація в кризових умовах вимагає відчуття моменту.

Так, YouTube і соцмережі люблять сталість і графік, тому кожен такий крок означає просідання охоплень і нелюбов мереж. Це про прийняття відповідальності і ризиків.

Натомість є приклади, коли «кризу» використовують для хайпу. Пригадуєте вірусний кейс із СЕО та HR Astronomer на концерті Coldplay? Скандал перетворили на PR-можливість для просування послуг та продуктів компанії. Не засуджую і навіть радію за їхню маркетинг (не комунікаційну) команду.

Але у них не питання війни та миру, життя і смерті. А у нас це завжди так. Не панікуйте – адаптуйтесь і дійте усвідомлено.

5) Гра в довгу і промо

Подкастинг – це марафон. Це я бачу і за нашими результатами, і загальною реакцією.

Як комунікаційниця, я рідко вірю у випадковості. В інфопросторі стільки шуму, що щоб «зайти в тренди», треба старатись.

Цікаві гості, актуальні теми, якісний звук – те, що приваблює найбільше. До речі, 60-80% нашої аудиторії нас слухають, а не дивляться. Тому якщо ви не плануєте активні соцмережі, то відео вам і не потрібні.

Ми вирішили ще з початку, що підключаємо і соцмережі до промо, тому інвестуємо ще й у відео. І воно працює. Друге джерело трафіку на наш ютуб – інстаграм.

Але все ж завжди наголошуватиму на власному правилі “3Ц” – ціль, цільова аудиторія та цінності. Кожен крок, тема, публікація — з думкою: навіщо це? для кого? чи відповідає це моїм цінностям?

Звісно, це стає перепоною для хайпу та взльоту з першого епізоду, але високе залучення аудиторії є доказом того, що ми на правильному шляху.

Для мене «ДалекоБлизько» став не просто медіапроєктом, а інструментом росту. Деякі курси по подкастингу коштують 30 000 — 60 000 гривень. За цю суму можна випустити кілька епізодів, мати вже готовий контент і навчитись не менше, ніж на курсі. Ми брали кілька приватних консультацій саме по технічних моментах, по загальному досвіду тих, хто це вже робив і з чіткими питаннями та запитами. Мене здається, що це було правильним рішенням.

Готова підтримати тих, хто на старті – пишіть, обміняймося досвідом. А якщо у вас уже є власні подкаст-уроки – поділіться ними в коментарях.