Архітектура доданої вартості: Віталій Кіндратів про нову промислову стратегію України
Україна перебуває на порозі наймасштабнішої у своїй історії економічної трансформації: переходу від інерційної сировинної моделі до агресивної промислової політики. У межах фахової дискусії на YouTube-каналі Viktor Halasiuk заступник міністра економіки Віталій Кіндратів розкрив фундаментальні зміни у підходах держави до реального сектору. За його словами, саме зараз критично важливо закласти фундамент економіки переробки, яка здатна забезпечити країні довгострокову стійкість.
Уроки історії: як стимули змінюють ринковий ландшафт
Для розуміння ефективності поточної стратегії Віталій Кіндратів апелює до історичних прикладів. Обмеження експорту насіння соняшнику та впровадження мита на ліс-кругляк свого часу стали потужними імпульсами для внутрішнього виробництва. Замість того, щоб залишатися постачальником дешевої сировини, Україна перетворилася на світового лідера з експорту соняшникової олії, сформувавши потужні виробничі кластери та залучивши мільярдні інвестиції.
Сьогодні цей досвід масштабується на всі галузі. Сировинна модель не просто консервує технологічне відставання — вона робить державу вразливою до волатильності світових цін. Розвиток переробки, навпаки, створює внутрішній попит на обладнання, інновації та, що найважливіше, кваліфіковані робочі місця з високим рівнем оплати.
Індустріальні парки: від «формальних» реєстрів до реальних заводів
Підписуйтеся на наші соцмережі
Одним із центральних інструментів нової політики є мережа індустріальних парків (ІП). Наразі в реєстрі перебуває понад 80 об’єктів, проте Міністерство економіки проводить жорстку «чистку», залишаючи лише ті майданчики, які дійсно працюють або мають чіткий план освоєння. Держава більше не готова підтримувати «паперові» проєкти, фокусуючись на реальних виробничих потужностях.
Для діючих парків передбачена безпрецедентна підтримка: програма співфінансування будівництва інженерної інфраструктури та підключення до мереж обсягом до 150 млн грн на один об'єкт. Це усуває головний бар’єр для інвестора — тривале та дороге приєднання до електро- та газопостачання. Окремий пріоритет надається прифронтовим та деокупованим громадам, де планується запровадження спеціальних умов для відновлення економічної активності та розширення податкової бази.
Екосистема підтримки: гранти, кешбек та локалізація
Державна стратегія охоплює всі рівні виробництва. Для малого та середнього бізнесу активно діють грантові програми на розвиток переробки за моделлю «підтримка в обмін на робочі місця». Отримуючи державне фінансування, підприємець зобов'язується сплачувати податки та розширювати штат, що робить цю модель вигідною для обох сторін.
Паралельно впроваджується механізм локалізації у публічних закупівлях через ProZorro. На товари з критичних категорій, таких як громадський транспорт чи спецтехніка, встановлено вимогу української складової (наразі не менше 20%). Це створює гарантований попит для внутрішнього виробника, який підкріплюється програмами компенсації вартості вітчизняної сільгосптехніки, комунальних та енергетичних машин. Так формується повноцінна промислова екосистема в межах ініціативи «Зроблено в Україні».
Масштабний капітал та стратегія «інвестнянь»
Для великих інвесторів, готових вкладати від 12 млн євро, діє оновлений механізм спеціальних інвестиційних договорів, відомий як «інвестняні». Віталій Кіндратів підтвердив наявність реальних проєктів, що вже проходять процедуру схвалення. Держава пропонує компенсацію до 30% капітальних інвестицій через податкові пільги, звільнення від мита на обладнання та пряму допомогу в розбудові інфраструктури.
Такі масштабні об'єкти стають «якірними» для малого бізнесу, що інтегрується в їхні ланцюги постачання. Крім того, особлива увага приділяється енергонезалежності підприємств: будівництво власної когенерації та впровадження автономних енергорішень є критичним чинником виживання промисловості у воєнний час.
Узагальнення: перехід до суб’єктної економіки
Нова промислова політика України — це перехід від ролі пасивного спостерігача до активного партнерства держави та бізнесу. Кожен індустріальний парк, грант на переробку чи умова локалізації — це пряма інвестиція у створення готового продукту замість експорту майбутнього у вигляді сировини.
Як зазначив заступник міністра, мета команди — дійти до «кожних дверей» потенційного виробника. Це єдиний шлях до формування суб’єктної економіки, де додана вартість, таланти та капітал залишаються всередині країни, стаючи фундаментом її відновлення та майбутнього процвітання.