Як змінюється роль банків у світі фінтеху
Артем Ляшанов, фінтех-підприємець, інвестор, експерт у сфері транзакційного бізнесу
Останні десять років нам періодично і наполегливо обіцяють “загибель” банків. Фінтех мав зробити з ними те саме, що стримінг зробив із прокатом касет – витіснити повністю. Я працюю в платіжній індустрії досить довго, щоб бачити, як цей прогноз раз за разом не справджувався. Банки нікуди не зникли, але вони перестали бути єдиними, хто продає фінансові послуги.
Сьогодні фінтех росте не замість банків, а поверх них. І чим швидше він росте, тим ціннішою стає та частина банківської справи, яку фінтех принципово не може забрати собі.
Ринок, який росте на банківському фундаменті
Цифри embedded finance – фінансових сервісів, вбудованих у нефінансові застосунки, – справді виглядають як історія про витіснення банків. За оцінками аналітиків, цей ринок у 2025 році вже перевищів 100 млрд доларів і зростатиме на понад 20% на рік. Окремий сегмент banking-as-a-service, тобто банківської інфраструктури, що надається через API, оцінюють у десятки мільярдів із подвоєнням протягом наступних років.
Але якщо подивитися, з чого ці сервіси зроблені, картина дещо змінюється. Коли застосунок таксі дає вам картку, маркетплейс пропонує розстрочку чи SaaS-платформа відкриває рахунки для підприємців – за кожним із цих сценаріїв стоїть банк із ліцензією. Платформа володіє клієнтом та інтерфейсом. Банк володіє правом взагалі надавати фінансову послугу. Ринок embedded finance не зменшує банківський фундамент, а фактично стоїть на ньому.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Поділ ролей, який уже відбувся
Цей поділ добре видно й на українських прикладах. Так, monobank із 2017 року будувався як технологічна компанія, що розробляє продукт, інтерфейс і клієнтський досвід. А банківську ліцензію, зберігання коштів, фінансову відповідальність, процедури KYC і протидії відмиванню коштів забезпечує Universal Bank. Користувач бачить зручний застосунок і часто не замислюється, що регуляторно за всім цим стоїть класичний банк.
Це доводить ефективність моделі, де фінтех найкраще робить те, що вимагає швидкості: продукт, дизайн, гіпотези, ітерації. А банк своєю чергою найкраще робить те, що вимагає стабільності: ліцензію, комплаєнс, відповідальність перед регулятором і клієнтом за збереження грошей. Спроби однієї сторони повноцінно замінити іншу зазвичай закінчуються або регуляторними проблемами, або провальним продуктом.
Чому ліцензія й довіра дорожчають
Що більше фінтех-сервісів будується поверх банків, то ціннішою стає сама банківська ліцензія, бо на ній тримається весь стек.
Регуляторика це лише підтверджує. У США за останні роки банки, що надавали інфраструктуру фінтех-партнерам, отримали непропорційно велику частку серйозних наглядових дій. І це попри те, що таких банків відносно небагато. Гучні історії на кшталт проблем навколо Synapse показали: коли поділ відповідальності між фінтехом і банком розмитий, страждають кінцеві клієнти. Європа рухається в той самий бік: нова платіжна директива PSD3 і регламент PSR, щодо яких політична згода досягнута наприкінці 2025 року, посилюють вимоги до небанківських гравців і відповідальність за шахрайство.
Україна тут рухається в загальному напрямку. З минулого року в нас запрацював відкритий банкінг. Банки зобов'язані відкрити свої API, щоб ліцензовані фінтех-компанії могли з дозволу клієнта отримувати доступ до рахунків та ініціювати платежі. Це робить банки обов'язковим вузлом інфраструктури, через який проходить уся нова хвиля сервісів, але вже за єдиними прозорими правилами.
У підсумку банківська ліцензія перетворюється з формальності на дефіцитний актив, а довіра на головну валюту. Її, на відміну від капіталу, не можна швидко наростити, а тільки формувати роками.
Куди насправді зміщується роль банку
Якщо звести все докупи, роль банку не зникає, а радше зміщується на три опори.
Перша – інфраструктура. Банк дедалі частіше є не вітриною, а фундаментом, на якому інші будують свої продукти. Це менш помітна роль, але не менш прибуткова й значно стабільніша.
Друга – партнерство замість конкуренції. За дослідженням KPMG 2025 року, переважна більшість банків або вже працюють зі стартапами, або планують такі партнерства, а дві третини розглядають придбання фінтех-компаній. Водночас головними пріоритетами банки називають впровадження штучного інтелекту, кібербезпеку й роботу з даними, тобто саме ту інфраструктурну, “невидиму” частину.
Третя – регуляторна стабільність і довіра. Фінансову послугу зараз можна вбудувати куди завгодно, тому цінність зміщується до того, хто гарантує, що за цією послугою стоїть надійність. Це робота, яку технологічний стартап не виконає за визначенням, адже для неї потрібні ліцензія, історія і відповідальність.
Тому коли мене запитують, чи переможе фінтех банки, я відповідаю, що питання поставлене неправильно. Фінтех і банки – це не дві команди на полі, а різні рівні однієї системи. Фінтех зробив фінанси швидкими й зручними, а банки лишилися тим, що робить їх надійними. І чим стабільніше перше, тим дорожче коштує друге.