“Уроки” десяти років GovTech

Сьогодні Україна — одна з небагатьох країн світу, яку ставлять у приклад, коли говорять про цифрову державу. І це не комплімент “для галочки”: у 2025 році Світовий банк включив Україну до Групи A GovTech Maturity Index — групи країн-лідерів, які не просто мають цифрові сервіси, а вибудували сталі процеси, управління даними та масштабовану цифрову інфраструктуру.

На початку року в соцмережах завірусився тренд “2016 vs 2026” — фото тоді й фото зараз. Я вирішив застосувати цю логіку до GovTech і пригадати, яким він був “тоді”, коли все тільки набирало обертів. 

І для мене це не абстрактне порівняння з категорії “було — стало”. У ці роки я разом із командою працював із державними сервісами безпосередньо — на рівні архітектури, розробки та впровадження. Частина рішень проходила через нас у форматі інтеграцій, тестування та підготовки до масштабування. Тому далі — не огляд збоку і не романтизована ретроспектива. 

У 2016 році ще не існувало окремого глобального рейтингу GovTech у сучасному розумінні — методологія GovTech Maturity Index від Світового банку з’явилась пізніше. Але вже тоді було видно загальний тренд: Україна поступово нарощувала цифрову зрілість і піднімалась у міжнародних оцінках електронного урядування. За індексом E-Government Development Index від Організації Об’єднаних Націй Україна у 2016 році зайняла 62-ге місце серед 193 країн, піднявшись на 25 пунктів у порівнянні з 2014-м, що стало сильним сигналом цифрової трансформації.

Одним із символів українського GovTech, завдяки якому Україна опинилася в міжнародному фокусі, стала поява електронної системи публічних закупівель — ProZorro. Це не був класичний урядовий ІТ-проєкт «зверху вниз». Ідея народилася у громадському секторі за участі бізнесу та міжнародних партнерів — як відповідь на просте запитання: як зробити державні закупівлі прозорішими. У 2016 році рішення закріпили законодавчо й передали державі для масштабування. Держава фактично сказала: якщо це працює — давайте робити це інституційним стандартом.

Принцип «всі бачать все» стає архітектурним рішенням: дані доступні, рішення відстежувані, конкуренція вимірювана. Закупівля перетворилася на цифровий процес, який генерує інформацію для управління, а не тільки документи для архіву.

Підписуйтеся на наші соцмережі

2026 рік показує результат еволюції: ProZorro — зріла екосистема з відкритими даними, аналітикою та електронними аукціонами. Система масштабується, обслуговуючи десятки тисяч замовників і сотні тисяч постачальників у цифровій моделі, де рішення та результати публічні й вимірювані.

ProZorro показало, що закупівлі можуть бути прозорими, а дані структурованими, аналізованими, підзвітними. Це створює іншу управлінську реальність, де рішення базуються на фактах, а не тільки на процедурі. 

Якщо у 2016 році ProZorro трансформувало процес прийняття рішень, то запуск E-Data та Spending.gov.ua показав, що відбувається після них: казначейські транзакції, договори й бюджетні зобов’язання стали видимими. Державні гроші перестали бути абстракцією зі звітів — вони перетворилися на цифрові дані для аналізу.

2026 рік демонструє результат: фінансові записи доступні у кілька кліків і придатні для аналітики. Структуру витрат можна порівнювати, виявляти аномалії, оцінювати ефективність програм. Це вже не просто прозорість — це управління на основі даних, де рішення приймаються з урахуванням вимірюваних результатів.

Прозорість фінансів не гарантувала тоді в 2016 році автоматичної ефективності, але створила умови для її досягнення. Можливість бачити й аналізувати рух бюджетних коштів змінює логіку підзвітності: держава працює в середовищі, де результати можна перевіряти, а управлінські рішення — оцінювати. 

Наступним кроком стала персональна підзвітність посадовців. У серпні 2016 року запрацював електронний реєстр декларацій НАЗК — платформа, що дозволила подавати декларації онлайн і відкрила публічний доступ до них. Це був переломний момент: декларації перестали бути «архівом на папері» й перетворилися на цифрові дані, які можна шукати, порівнювати та аналізувати.

2026 рік показує еволюцію: е-декларування — вже не просто реєстр, а елемент антикорупційної інфраструктури держави. Дані використовуються для журналістських розслідувань, громадського контролю та державних перевірок. Підзвітність перестала бути формальністю — вона стала вимірюваною.

2016 рік змінив модель надання цифрових послуг. Поява BankID Національного банку України дозволила підтверджувати особу через банк-учасник, використовуючи банківську верифікацію як довірене джерело даних. Отримання послуг стало можливим без фізичної присутності: ідентифікація стала цифровою, а взаємодія з державою — віддаленою.

2026 рік демонструє масштаб цієї трансформації. BankID НБУ — це вже не окремий сервіс, а стандарт дистанційної ідентифікації, інтегрований у державні та бізнес-платформи. Система забезпечує швидкий доступ до послуг, спрощує онбординг користувачів і дозволяє масштабувати цифрові сервіси без ручної перевірки даних.

BankID НБУ — технологія, яка надала цифрову свободу до даних і сервісів без фізичних бар’єрів. 

Цифрова держава — це не лише прозорість витрат і підзвітність посадовців. Це ще й можливість людини бачити свою історію взаємодії з державою та керувати нею онлайн.

Таким прикладом взаємодії є Вебпортал Пенсійного фонду. Ще з 2012 року Вебпортал надавав громадянам базову інформацію про послуги Фонду та доступ до персональних даних, проте це вимагало фізичного візиту — заява, підтвердження особи, отримання коду для входу. У 2016 році ситуацію змінює електронно цифровий підпис (ЕЦП). Портал переходить у повноцінний онлайн-режим без фізичних бар’єрів. А згодом на порталі з'являється і BankID. 

У 2026 році масштаби вебпорталу вражають: кількість користувачів перевищує 24 млн — фактично це майже все доросле населення країни. Портал перетворився на цифрову екосистему соціальних послуг із понад 40 електронними сервісами — від подання заяв на пенсію, субсидії чи страхові виплати до перевірки трудового стажу, контролю внесків, отримання електронних документів, користування пенсійним калькулятором і доступу до е-лікарняних.

Попри те, що сьогодні користувачі очікують більшого рівня UX і швидкості, саме цей сервіс заклав базову логіку цифрової держави: власні дані мають бути доступними людині, а послуга — на відстані одного кліку. 

Можливо, в цих прикладах ви побачили те саме, що й я: у 2016-му український GovTech лише починав виходити за межі логіки «оцифрувати процес» і робив перші кроки до значно складнішого завдання — перебудувати саму систему. У 2026-му ми бачимо результат.