Датацентри опалюють міста. Чому ця ідея працює в ЄС, але поки не на часі для України

Всі звикли, що датацентри «зʼїдають» гігантські обсяги електроенергії. Але разом з тим вони генерують один цінний ресурс – тепло. Сервери працюють цілодобово і віддають тепло. Традиційно його просто виводять назовні через системи охолодження. Але що, якщо замість того, щоб позбуватися цього ресурсу, віддавати його туди, де він потрібен?  

Саме навколо цієї ідеї зараз формується окремий напрям у європейській енергетиці. У 2026 році міжгалузевий альянс запустив Heat Reuse Platform (HRP) – платформу, яка допомагає поєднувати датацентри із системами централізованого теплопостачання. Таким чином вона допомагає датацентрам відводити тепло, а містам і тепломережам – знаходити низьковуглецеві джерела теплової енергії. 

І тут виникає цікаве запитання: як світ взагалі прийшов до ідеї опалювати міста за допомогою датацентрів? І головне, чи реально таке реалізувати в Україні?  

Ідея використання тепла від датацентрів стала логічним продовженням одразу кількох процесів, які зараз відбуваються в енергетиці та ІТ. 

Першим фактором стало стрімке збільшення кількості датацентрів. Хмарні сервіси, стримінг, штучний інтелект, обробка великих масивів інформації – усе це потребує дедалі більше обчислювальних потужностей. А разом з ними зростає і кількість датацентрів та кількість електроенергії, яку вони споживають.  

При цьому електроенергія, яку використовують сервери, нікуди не зникає. Значна її частина перетворюється на тепло. Сервери потрібно охолоджувати, тому датацентр постійно відводить це тепло назовні. Довгий час це тепло вважали побічним продуктом, якого потрібно було позбутися.  

Але паралельно в ЄС почали шукати способи декарбонізувати опалення міст. Централізовані теплові мережі потребують стабільних джерел тепла, а перехід від викопного палива до низьковуглецевих джерел вимагає нової інфраструктури та технологій. І тут коло замкнулося: датацентри виробляють тепло, а містам постійно потрібна теплова енергія. Якщо ці об’єкти розташовані достатньо близько, виникає цілком логічна схема: забрати тепло з датацентру, підвищити його температуру за допомогою теплового насоса та передати в систему централізованого теплопостачання. 

До речі, ідея використовувати тепло великого енергетичного обʼєкта для опалення міст не нова ні для ЄС, ні для України.  

Підписуйтеся на наші соцмережі

Опалення від атомних електростанцій працює за принципом повторного використання теплової енергії, що утворюється в процесі генерації електроенергії. При цьому контури станції та міської тепломережі залишаються повністю розділеними: вода з реакторної системи не потрапляє в систему опалення будинків. Ключова вимога до такої схеми – надійна ізоляція контурів і дотримання всіх норм безпеки. 

Тобто технологічно ми вже давно знаємо, як перетворювати «зайве» тепло великого об’єкта на корисний ресурс. Тепер цей самий підхід активно переносять на датацентри. Так поступово сформувалася концепція heat reuse – повторного використання тепла від датацентрів. І з екологічної ініціативи вона почала перетворюватися на окремий інфраструктурний напрям, який застовують різні країни. 

І подібних проєктів багато, проте є одне важливе «але». Сам факт того, що датацентр виробляє тепло, ще не означає, що його економічно вигідно використовувати для опалення міста. 

Не можна просто взяти гаряче повітря або тепло від серверів і направити його в міську тепломережу. 

Тепло від датацентру часто має недостатньо високу температуру для безпосереднього використання в системі централізованого теплопостачання. Тому потрібні теплообмінники, теплові насоси, трубопроводи, точки підключення та інша інфраструктура. Саме тепловий насос дозволяє підвищити температуру тепла до рівня, який потрібен тепловій мережі. І тут ми отримуємо першу важливу умову: проєкт має бути технічно сумісним. 

Друга умова – географія. Тепло, на відміну від електроенергії, складніше і дорожче транспортувати на великі відстані. Тому датацентр має бути достатньо близько до споживача або теплової мережі. 

Саме тому Heat Reuse Platform окремо акцентує увагу на відстані між датацентром та системою теплопостачання. Від неї залежать необхідна інфраструктура, ефективність і вартість проєкту. 

Третя умова – стабільний попит. Датацентр може виробляти тепло цілий рік. Але місту найбільше потрібне воно взимку. Отже, потрібно вирішувати питання сезонності, пікових навантажень і резервних джерел. Тобто це повноцінний енергетичний проєкт. 

І ось тут, на мою думку, важливо не захопитися самим трендом. 

Принцип повторного використання тепла є економічно вигідним лише для великих датацентрів-гіперскейдерів, які цілодобово виробляють величезну кількість тепла, яка буде достатньою для окремої теплової мережі.  

Для невеликих комерційних центрів обробки даних ситуація інша. Вони значно чутливіші до вартості електроенергії, ціни тепла та витрат на інфраструктуру. У деяких випадках їм вигідніше шукати локального споживача тепла, а не підключатися до міської тепломережі.  

Наприклад, недавно опублікований аналіз енергії та екзергії для мережі централізованого теплопостачання в Болгарії показав, що навіть 500-кВт датацентр технічно може бути джерелом тепла для міської мережі. Але при цьому він покриває лише до 3% річного попиту тепломережі із середнім навантаженням 9,3 МВт. Тобто маленький ЦОД може бути корисним, але його внесок у масштабі міста буде обмеженим. 

Тому я б не говорив про heat reuse як про майбутнє всіх датацентрів. Це дуже цікавий сценарій для великих об’єктів, які правильно розташовані та мають поруч відповідного споживача. 

Моя думка щодо нашої ситуації менш надихаюча: для України heat reuse від датацентрів зараз не є першочерговим завданням.  

Не тому, що технологія погана. Навпаки, вона цікава, логічна і в перспективі цілком може знайти застосування і в Україні. Просто сьогодні у нас інші проблеми. І ми не маємо настільки великих ЦОДів, а гіперскейлери не горять бажанням виходити на ринок України. А я вже казав – масштаб має значення.  

Завданням номер один для українських датацентрів сьогодні є забезпечення їхньої роботи за відсутності електроенергії, під час аварій, атак або пошкодження інфраструктури. Тому, перш за все, треба подумати про BCP та DRP, резервування електроживлення, побудову резервних каналів звʼязку, резервних майданчиків тощо.  

Є ще один нюанс – міська інфраструктура. Щоб використовувати тепло датацентру для опалення, потрібна теплова мережа, яка розташована достатньо близько, має відповідні параметри та готова приймати це тепло. Потрібно створити економічну модель взаємодії між датацентром і теплопостачальною компанією. Потрібні інвестиції в теплові насоси та іншу інфраструктуру. І все це має окупатися. 

Поки що ми можемо лише спостерігати за тим, як такі проєкти розвиваються в інших країнах, і поступово формувати власну експертизу. І точно настане день, коли ми зможемо говорити про датацентр не як про місце з серверами, а як про частину енергетичної системи.