Цифрова медицина: як електронна система охорони здоров’я змінила Україну

На YouTube-каналі AIN UA відбулася розмова, присвячена оцифруванню української медицини, де спікери поділилися думками та оцінками однієї з найбільших інфраструктурних реформ у країні. Ми підготували виклад розмови, який розкриває не лише формальні досягнення, а й прикладні аспекти та практичні виклики. Цей матеріал допоможе зрозуміти, як працює система eHealth, чому вона була створена саме такою, та які проблеми досі стоять на шляху до ідеальної цифрової медицини.

З чого все починалося: від мрії до реальності

Ідея цифрової трансформації української медицини зародилася у 2017 році. На той момент успішних державних цифрових проєктів було обмаль, а Prozorro був чи не єдиним яскравим прикладом. Саме тоді виникла концепція «здоров'я на долоні» — амбітна ідея створити пацієнтоорієнтовану систему, яка зробить медичні послуги доступними та зручними для кожного українця.

Ключовим принципом, що ліг в основу реформи, стала концепція «гроші йдуть за пацієнтом». Замість того щоб фінансувати лікарні за кількість ліжок, держава почала платити за конкретні надані послуги. Електронна система охорони здоров’я (ЕСОЗ) була створена як інструмент для реалізації цього принципу, що дозволило обліковувати надані послуги та забезпечити прозорість у фінансових потоках.

Держава свідомо відмовилася від створення власної, монопольної медичної інформаційної системи (МІС). Замість цього обрали модель державно-приватного партнерства. ЕСОЗ є централізованою базою даних, яка зберігає необхідну для обліку та фінансування інформацію. Приватні МІС, як, наприклад, Helsi, Doctor Eleks, Medstar та інші, надають користувацькі сервіси для лікарів і пацієнтів, забезпечуючи зручний доступ до системи. Цей підхід дозволив створити конкурентний ринок, де приватні компанії змагаються за якість і функціональність, тоді як держава зберігає контроль над центральним реєстром.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Цифрове ядро: технічна основа та її обмеження

ЕСОЗ — це масштабна та складна цифрова інфраструктура. За сім років роботи вона довела свою надійність, не маючи серйозних кіберінцидентів. Система має деталізовану систему управління доступом, що дозволяє регулювати, хто і до яких медичних даних може мати доступ.

Однак, згідно з експертною оцінкою, ця потужна система часто використовується неефективно. Один з експертів порівняв це з «прикрученим дерев'яним колесом до F-16», маючи на увазі, що потенціал системи значно вищий, ніж її поточне застосування. Системі бракує гнучкості. Наприклад, впровадження нових функцій може зайняти місяці, якщо не роки.

Наприклад, розробники проєктів, що потребували інтеграції з ЕСОЗ, постійно стикалися з її повільністю та негнучкістю. Одним із таких прикладів став проєкт, пов'язаний із посмертним донорством. Ідея полягала в тому, щоб дозволити громадянам централізовано давати згоду на пожертву органів після смерті, що є критично важливим для трансплантології. Однак ЕСОЗ потребує створення складного централізованого механізму згоди, що виявилося настільки бюрократично складним, що проєкт так і не був реалізований. Це ілюструє основну проблему в GovTech: коли системи, замість того, щоб впроваджувати корисні MVP (мінімально життєздатні продукти), прагнуть до ідеалу, який так ніколи і не настає. А в цей час, через затримки, «помирає величезна кількість проєктів».

Так само труднощі виникли і з іншими важливими ініціативами. Наприклад, сервіс єМалятко, що мав спростити реєстрацію народження дитини та дозволити отримати електронне свідоцтво про народження у «Дії», зіткнувся з тим, що необхідні для цього дані не були повністю реалізовані в ЕСОЗ. Це призвело до того, що багато ідей, які могли б спростити життя громадян і лікарів, так і залишилися лише на рівні планів.

Виклики на шляху до досконалості

Однією з головних проблем є втрата пацієнтоцентричності. Початкова мрія про «здоров'я на долоні» відійшла на другий план, поступившись місцем прагматичним фінансовим задачам. Система була оптимізована для обліку та платежів, а не для зручності пацієнтів. Це призвело до того, що багато корисних функцій, наприклад, електронні лікарняні або COVID-сертифікати, запроваджувалися зі значними труднощами.

Також існує проблема з міграцією даних. Хоча на ринку існує понад 40 приватних МІС, перехід з однієї на іншу залишається вкрай складним. Це пов'язано з тим, що кожен МІС зберігає частину даних у своїх внутрішніх системах, які не стандартизовані і не передаються до ЕСОЗ. Як результат, лікарні практично не міняють МІС-провайдерів, а ринок був розділений за географічним принципом.

Також, існували спроби створити державний МІС, які зустріли опір з боку приватних компаній. Це не дивно, адже поява державного гравця могла б знищити конкуренцію. Експерти впевнені, що державний МІС з часом став би неефективним та бюрократичним.

Майбутнє: розділення та розвиток

Попри всі недоліки, ЕСОЗ стала основою для багатьох важливих ініціатив, включаючи створення перших реєстрів, які згодом були використані для сервісів у застосунку «Дія». Однак для подальшого розвитку система потребує суттєвих змін. Експерти пропонують розділити її на дві частини: ту, що відповідає за фінансові розрахунки, залишити в НСЗУ, а ту, що займається медичними сервісами та взаємодією з пацієнтами, передати під управління МОЗ. Це дозволить прискорити впровадження нових функцій та зробити систему більш гнучкою і адаптивною.

Цифровізація української медицини — це довгостроковий процес. Попри наявні труднощі, він уже приніс значні результати, які стали фундаментом для подальшого розвитку. Головна мета — перетворити систему з інструменту обліку на зручний сервіс для пацієнтів і лікарів, що стане справжнім відображенням принципу «здоров'я на долоні».

Цей матеріал підготовлений на основі інформації з відкритих джерел. Редакція самостійно відбирає ключові факти, аналізує їх та структурує за допомогою AI-інструментів.