QR-код: історія винаходу за кухлем пива

QR-код можна зустріти всюди: у магазинах, ресторанах, на вулиці, проте поштовхом до розробки стала автомобільна промисловість. 1992 рік, економічна бульбашка лопнула, а майбутнє оповила невизначеність. 

У компанії NIPPON DENSO, де на той час працював Масахіро Хара, виникла необхідність інновацій. У той же час автомобільна промисловість переходила від масового до низькосерійного виробництва а сайт доставки запчастин почав обробляти багато інформації.

На той час вже існували штрих-коди — стандартизовані зображення у вигляді чергування чорних і білих смуг, яке містить закодовану інформацію про об'єкт. Однак вони могли включати лише близько 20 символів, тож співробітникам доводилися сканувати до 10 штрих-кодів поспіль для кожного продукту.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Часу витрачалось багато. До того ж, штрих-коди неможливо було зчитати, якщо вони бруднились маслом. Компанію NIPPON DENSO попросили щось вигадати. 

Фокус уваги Масахіро Хара та його команди

Головне, на чому сфокусувались Масахіро Хара та команда — коректність зчитування. У той час подібні дослідження проводилися в США, проте вони зосередилися на здатності включати більше інформації, а точність зчитувань була лише 10%. Це дало надію на конкуренцію.

Однією з проблем була низька швидкість зчитування. QR-код є 2D-зображенням з більшою кількістю інформації, що важче обробити. Вирішити складнощі допомогло пиво, чи скоріше — вміння відпочивати.

У свій вихідний Масахіро Хара випив пива та сів на потяг. Дивлячись у вікно, він побачив будівлю, чиї верхні поверхи мали інше розташування вікон, ніж нижні поверхи. Тоді йому спало на думку, що якби була унікальна позначка «Це QR-код» — його можна було б швидко прочитати. Ця позначка — усім знайомі квадрати у трьох кутках QR-коду. Проте навіть тут чекала складна робота.

Основний виклик команди

QR-код мав бути читабельним з усіх сторін, тож потрібно було визначити ідеальне співвідношення. Хара його знайшов через 7 місяців невпинної роботи. При цьому, одного дня, його комп'ютер так перевантажився обчисленнями, що Масахіро Хара втратив всі напрацювання.

Далі було вирішено випустити патент і заохотити інші компанії розвивати власні інфраструктури для швидкої популяризації QR-коду.