Перший у світі телефонний дзвінок: SPEKотна дата
Цього дня 148 років тому Александер Белл промовив у свій нещодавно винайдений пристрій фразу «Містер Ватсон, прийдіть сюди, я хочу вас побачити», назавжди змінивши людство та додавши ще один спосіб спілкування між людьми. У рубриці SPEKотна дата розповідаємо про перший в історії успішний телефонний дзвінок та як розпочалась ера нового виду зв’язку.
Особистий інтерес Александера Белла
Народжений у 1847 році в сім'ї вчителя логопедії, Белл з ранніх років цікавився механізмами передавання звуку, оскільки його мати поступово втрачала слух і, за деякими джерелами, зрештою повністю оглухла. Його батько Александр Мелвілл Белл був відомим учителем логопедії та винахідником системи візуального представлення звуків, що стало одним із чинників, який спонукав його досліджувати цю тему.
Переїзд до Канади, а потім до Сполучених Штатів дав Беллу можливість працювати над своїми ідеями у більш сприятливому середовищі. Белл почав ставити досліди з апаратом, в якому мембрана передавала коливання звуків на голку. Працюючи над вдосконаленням телеграфу, Белл усвідомив потенціал передавання не просто морзянки, але й людського голосу на відстань. Ця ідея була революційною, адже на той час існувала можливість передавати лише текстові повідомлення.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Випадковий дзвінок
Александер Белл працював із помічником Томасом Ватсоном. У 1875 році під час дослідів з телеграфом вони замкнули контакти і Александер почув зі свого приймача дивний звук. Подібні події траплялися й раніше і спершу ніхто не надавав їм значення, але згодом Александер Белл побачив у цьому підтвердження своїм здогадам, що звук можна передавати дротом.
У 1876 році спостережливість під час роботи над телеграфом допомогла відкрити явище, яке дало змогу винайти телефон: коли помічник Белла витягав пластинку з передавача, у приймачі Белл почув деренчання. З'ясувалося, що пластинка замикала і розмикала електричне коло.
Телефон Белла був дуже простим пристроєм. Він складався з двох частин: передавача і приймача. Передавач був оснащений мембраною, яка вібрувала під впливом звукових хвиль. Вібрація мембрани змінювала опір електричного ланцюга, що призводило до зміни сили струму. Приймач також був оснащений мембраною, яка вібрувала під впливом електричного струму. Вібрація мембрани створювала звукові хвилі, які можна було чути.
Перший телефон Белла мав обмежену дальність дії. Він міг працювати лише на відстані до 500 метрів. З часом телефон був удосконалений, і його дальність дії значно збільшилася.
Перший дзвінок не був зумисною дією. Белл пролив кислоту на свій одяг і викрикнув, щоб покликати Ватсона на допомогу. Натомість Ватсон, який перебував у іншій кімнаті, чітко почув його слова не з-за стіни, а через прототип телефону.
Патентування та комерціалізація телефону
Александр Грем Белл патентував свій винахід під номером 174465, встановивши основу для майбутнього розвитку телекомунікацій. Однак Белл не був єдиним, хто працював над ідеєю передавання голосу на відстань. Інший винахідник, Еліша Грей, незалежно працював над схожим пристроєм за подібною технологією. Обидва подали заявки на патент фактично одного дня у 1876 році, до того ж в основі їхньої технології була рідина для передавання звуку. А у Європі було ще кілька винахідників, які незалежно винайшли телефон.
Одразу потому була створена Bell Telephone Company майбутнім тестем Белла Ґардінером Габбардом, який фінансува винаходи зятя та володів 1387 з 5000 випущених акцій і мав титул «довіреної особи». Сам Александер Белл володів 1497 акціями та передав усі свої акції, окрім 10, як весільний подарунок своїй нареченій. Трохи пізніше, перед від’їздом у весільну подорож Європою, Габбард підписала довіреність, якою передала контроль над її акціями батькові. Це зробило Ґардінера Габбарда де-факто президентом і головою Bell Telephone Company, яка згодом перетворилася на American Telephone & Telegraph (відому також як AT&T), тривалий час найбільшу телефонну компанію у світі.
Що ж стосується Томаса Вотсона, то він звільнився з телефонної компанії Bell у 1881 році у віці 27 років. Однак у 1915 році приймав перший трансконтинентальний телефонний дзвінок. Цього разу Белл телефонував із Нью-Йорка у Сан-Франциско. Президент Вудро Вільсон і мери обох міст також брали участь у розмові.
Сам же Белл, попри те що започаткував телефонне спілкування, не тримав телефон у своєму кабінеті. Він вважав, що телефон — це інструмент для спілкування, а не для приватних розмов. А також що він може бути використаний для шпигунства. Замість цього Белл мав секретаря, який відповідав на телефонні дзвінки. Секретар записував повідомлення і передавав їх Беллу, коли той був вільний.