Як відсутність сну впливає на здоровʼя мозку: дослідження
Робота в нічну зміну давно асоціюється з порушенням сну, підвищеним рівнем стресу та ризиками для здоров'я. Тепер науковці отримали нові докази того, що регулярна відсутність сну та напруження мозку вночі може впливати навіть на його структуру, пише Science Alert.
Дослідники з Сінгапуру проаналізували дані понад 14 тис. учасників британського біобанку UK Biobank і виявили, що люди, які працюють позмінно, мають помітні зміни в окремих ділянках мозку.
Що відбувається з мозком під час відсутності сну вночі
Аналіз МРТ показав, що у працівників нічних змін спостерігається зменшення об'єму двох важливих структур мозку:
Підписуйтеся на наші соцмережі
- таламуса, який бере участь у роботі пам'яті та передачі інформації між різними зонами мозку;
- мигдалеподібного тіла (амигдали), що відповідає за емоції, тривожність і реакцію на стрес.
Також науковці зафіксували погіршення стану білої речовини мозку, яка забезпечує зв'язок між нейронами.
Саме таламус та амигдала тісно пов'язані з регуляцією циклів сну та неспання. Ці ділянки також відповідають за функції, які часто страждають у людей із порушеним режимом сну:
- концентрацію уваги;
- пам'ять;
- емоційну стабільність;
- швидкість реакції.
Дослідники зазначають, що хронічне порушення циркадних ритмів може поступово впливати на роботу цих центрів мозку.
Чи впливає це на розумові здібності
Додатковий аналіз показав певний зв'язок між втратою об'єму мозку та результатами когнітивних тестів.
Люди з більшими структурними змінами дещо гірше справлялися із завданнями на пам'ять та мислення. Водночас вчені наголошують, що цей ефект був невеликим і потребує додаткового вивчення.
Тому поки що не можна стверджувати, що нічна робота безпосередньо призводить до суттєвого погіршення інтелектуальних здібностей.
Одним із найцікавіших висновків дослідження стало те, що негативні зміни можуть бути частково зворотними.
У людей, які припинили працювати в нічні зміни, об'єм мозку поступово відновлювався. У середньому цей процес займав близько двох з половиною років.
На думку авторів роботи, це може свідчити про існування своєрідного «вікна відновлення», коли мозок здатний компенсувати наслідки тривалого порушення режиму сну.