Війна на виснаження, удари вглиб росії та український мілтек: Кіт Келлог про сценарій завершення війни
Україна має поєднувати оборону на фронті з далекобійними ударами по росії, не розраховувати винятково на західних партнерів і перетворити досвід цієї війни на довгострокову військову та економічну перевагу. Так бачить стратегічні пріоритети Києва Кіт Келлог — колишній спеціальний представник президента США з питань України та росії. Про це він розповів під час онлайн зустрічі в Києві на конференції TECHNOVATION.
Переносити війну на територію рф
Келлог переконаний: Україні необхідно зберігати баланс між обороною на передовій і далекобійними ударами по російській території. Зосереджувати всі ресурси лише на одному напрямі, на його думку, було б неправильно. Донецька та Луганська області залишаються важливими ділянками фронту, де потрібно стримувати російський наступ. Водночас війна не повинна бути для росії конфліктом, наслідки якого відчувають виключно українці.
Серед пріоритетних цілей він назвав російські нафтопереробні заводи, інфраструктуру транспортування нафти й пального, а також тіньовий флот, який росія використовує для експорту нафти в обхід санкцій.
Логіка Келлога полягає в тому, щоб позбавляти росію ресурсів для продовження війни й змушувати її відчувати наслідки власної агресії. Він не пропонує відмовлятися від оборони фронту заради ударів углиб рф. Ідеться про інше: українська стратегія має одночасно стримувати російську армію та послаблювати військові й економічні можливості противника. Фактично Келлог виступає за війну, у якій росія не матиме гарантовано безпечного тилу.
Чи зможе Путін виснажити Україну
Російська стратегія значною мірою розрахована на затяжну війну: виснаження українських військових, економіки та суспільства, а також поступове зменшення підтримки з боку партнерів. Проте Келлог сумнівається, що Москва досягне цієї мети.
На думку Келлога, російський наступ на сході України сповільнився, а здатність Москви досягати нових територіальних здобутків залишається обмеженою. Серед операцій, що справили на нього враження, він згадав наступ українських сил у Курській області. Він мав не лише військове, а й психологічне значення для Росії. Окремо Келлог відзначив оборону укріплених міст Донеччини та загалом спроможність українських Сил оборони діяти на суші, у повітрі й на морі.
Водночас його оцінка не означає, що росія втратила можливість продовжувати війну. Келлог не прогнозує швидкого військового краху рф. Радше він вказує на те, що Москва не змогла зламати український опір, а затяжний характер бойових дій сам собою не гарантує їй перемоги. Для України це означає, що стійкість оборони, здатність завдавати противнику втрат і збереження власних ресурсів залишатимуться визначальними чинниками.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Завершення війни — не означає визнання окупації
Коли саме закінчиться війна і якими будуть умови її завершення, Келлог не уточнив. Він висловив сподівання, що після американських проміжних виборів політична ситуація у США дещо стабілізується, а увага Вашингтона знову зосередиться на міжнародних конфліктах.
Однак у його баченні є принциповий нюанс: припинення бойових дій і юридичне визнання територіальних змін — різні речі. Келлог нагадав про доктрину Веллеса, відповідно до якої Сполучені Штати не визнали радянську окупацію країн Балтії під час Другої світової війни. Попри фактичний контроль СРСР, Вашингтон не визнав Латвію, Литву та Естонію радянськими територіями. За схожою логікою він пропонує розглядати й окуповані росією українські землі.
Це важливе розмежування для розуміння можливого післявоєнного періоду. Навіть якщо фактична лінія контролю не збігатиметься з міжнародно визнаними кордонами України, це не означатиме автоматичного визнання російського суверенітету над окупованими територіями. Водночас історична аналогія не є готовим планом мирного врегулювання. Келлог не уточнив, за яких умов можуть припинитися бойові дії та як саме має відбуватися подальше дипломатичне врегулювання.
"Це політика, а не зрада": чого чекати від Вашингтона
Недовіра до американської політики стала ще однією темою розмови. На тлі суперечливих сигналів із Вашингтона частина українського суспільства сприймає окремі заяви американських політиків як свідчення того, що Україну можуть схиляти до капітуляції. Келлог не погодився з характеристикою таких процесів як зради.
За його словами, позиція США залежить не лише від зовнішньополітичних пріоритетів, а й від внутрішньої політичної боротьби. Виборчі цикли впливають на риторику, рішення та розподіл уваги американської влади. Келлог також наголосив, що у США залишається значна підтримка України. Проте його головний меседж Києву стосується не рейтингів підтримки, а необхідності самостійно визначати власні інтереси.
Ця позиція перегукується з його поглядом на майбутнє європейської безпеки. На думку Келлога, Україна та її партнери мають бути готовими захищатися самостійно, навіть якщо зовнішня допомога виявиться недостатньою. Для Києва це означає не відмову від співпраці із союзниками, а необхідність будувати власну військову спроможність так, щоб вона не залежала винятково від політичних рішень за кордоном.
Українські дрони змінюють правила війни
Якщо далекобійні удари — це один зі способів послабити росію, то безпілотні технології, на думку Келлога, є одним із головних чинників, що визначатимуть характер воєн майбутнього. Україна вже продемонструвала, як відносно дешеві технологічні рішення можуть змінювати баланс сил і створювати серйозні проблеми для противника, який має значно дорожче озброєння. Як приклад Келлог навів ситуацію в Чорному морі, де українські сили завдали значних втрат російському флоту завдяки використанню безпілотних систем. На його думку, цей досвід може бути корисним і Тайваню в разі потенційного конфлікту з Китаєм.
Келлог звернув увагу й на економіку сучасної війни. Дешевий безпілотник здатний поставити під загрозу значно дорожчу військову систему, а отже, перевага більше не визначається лише вартістю озброєння чи масштабом армії. Це змушує країни вкладати кошти не тільки в наступальні системи, а й у засоби протидії дронам. Технологічне суперництво стає безперервним процесом: щойно з’являється нова зброя, противник починає шукати спосіб її нейтралізувати. Для України це не лише питання виживання на полі бою. Практичний досвід використання безпілотників дає змогу розвивати оборонні технології, які матимуть попит і за межами нинішньої війни.
Виходити на міжнародні ринки потрібно вже зараз
Українська оборонна промисловість отримала унікальний досвід, але після завершення бойових дій зіткнеться з новим викликом: потреба у військових закупівлях і структура державного фінансування можуть змінитися. Келлог вважає, що конкурентні переваги українських виробників — це технологічна експертиза, швидкість розроблення та здатність оперативно адаптувати продукцію до потреб фронту. Він протиставляє українську гнучкість бюрократичним процедурам, які часто сповільнюють роботу великих оборонних компаній у США.
На його думку, українським виробникам варто вже зараз шукати міжнародних партнерів, створювати спільні підприємства та виходити на зовнішні ринки. При цьому він радить звертати увагу не лише на найбільші оборонні корпорації, а й на менших виробників технологій та безпілотних систем. Серед прикладів Келлог згадав компанію Fire Point і її розробки, зокрема ракету «Фламінго».
Ця порада стосується не лише іноземного бізнесу. Для українських виробників вихід на міжнародний ринок може стати способом зберегти виробничі спроможності, масштабувати розробки й не залежати винятково від внутрішнього попиту. Водночас міжнародна кооперація не повинна позбавити українські компанії їхньої головної переваги — здатності швидко створювати й удосконалювати технології на основі реального бойового досвіду. Келлог також прогнозує, що після війни Україна матиме одну з найбільш досвідчених армій Європи. Цей досвід, на його думку, буде важливим для інших держав, які прагнуть посилити власну оборону.
На що Україні розраховувати далі
Зі слів Келлога не випливає, що завершення війни близьке або що Вашингтон має готовий план її припинення. Він не називає термінів, не окреслює конкретних умов переговорів і не прогнозує, коли росія буде змушена відмовитися від агресії. Проте його позиція окреслює три орієнтири для України.
Перший — військовий. Зберігати оборону на фронті, водночас посилюючи спроможність завдавати ударів по стратегічних цілях на території росії.
Другий — політичний. Не плутати фактичну окупацію з юридичним визнанням територіальних змін і не будувати стратегію виключно на очікуванні рішень західних партнерів.
Третій — технологічний та економічний. Перетворити досвід війни на довгострокову перевагу, розвивати оборонні розробки й виходити на міжнародні ринки до того, як зміниться структура попиту після завершення бойових дій.
У баченні Келлога Україна вже не просто отримує допомогу й адаптується до умов війни. Вона сама формує технологічні рішення, які вивчають інші армії, і здатна впливати на те, якою буде безпека Європи в майбутньому.