Вчені вперше знайшли ДНК давніх людей просто на стінах печер: як це вдалося
Вчені вперше знайшли ДНК давніх людей просто на стінах печер, там, де тисячі років тому хтось торкався каменю рукою. Це вдалося науковцям з Інституту еволюційної антропології Макса Планка і археологам проєкту First Art, пише Science Alert.
Як вчені знайшли ДНК давніх людей у печерах Іспанії й Португалії
Підписуйтеся на наші соцмережі
- Міжнародна група вчених обстежила 24 наскельних малюнки у 11 печерах Іспанії й Португалії: від простих ліній до зображень тварин і відбитків долонь.
- Зі стін узяли 120 зразків. Людську ДНК знайшли у п'яти з них. У двох випадках вона була «чиста», без домішок від тварин.
- Скоріше за все, генетичний слід залишили пітні долоні людей, слина під час малювання пігментом через пташину кістку або інші рідини організму.
- Найцікавіша знахідка — фрагмент ДНК зі стіни печери Коварон. Він належав людині з групи давніх людей, які були мисливцями-збирачами і колись жили на території сучасної Іспанії.
- Тобто вчені вперше отримали генетичний портрет когось, хто торкався цієї стіни багато тисяч років тому.
- Цікаво, що чотири зразки з п'яти взяли з місць, де малюнків немає. Їх спочатку відібрали для контролю, щоб порівняти з «розмальованими» ділянками.
- Виявилося, що ДНК зберігається і на голому камені. Головне, щоб зверху був шар кальциту. Це поширений мінерал, з якого складаються вапняк і мармур. Він працює як природний консервант.
Раніше ми писали, як ДНК з гробниці під Парижем показала повну заміну одного населення іншим, тоді генетики зʼясували, що близько 3000 року до нашої ери одна група людей просто зникла, а її місце зайняла інша.
Подібним методом вчені раніше розгадали шлях одомашнення котів і навіть відтворили зовнішність єгипетської цариці Тії. Але робота зі стінами печер — інший рівень складності: тут немає ні кісток, ні зубів, тільки камінь.
Навіщо вчені шукають ДНК давніх людей
Наскельні малюнки досі лишалися загадкою у сенсі авторства. Прив'язати конкретне зображення до конкретної людини було неможливо. Тепер стіна сама розповідає про того, хто її торкався.
Маттіас Мейер, палеогенетик з Інституту Макса Планка і старший автор роботи, каже, що метод дає змогу поставити зовсім нові запитання. Хто саме залишив слід: чоловік чи жінка, з якого племені, як далеко люди заходили у глибокі печерні системи.
Стіна перетворюється на архів, навіть якщо на ній нічого не намальовано. Поки що метод працює нестабільно. Спрацювали лише 4% зразків. Наступний крок для вчених — не збільшувати обсяги, а зрозуміти, за яких умов зразки ДНК зберігаються найкраще.