Українським виробникам FPV-дронів бракує оптоволокна через попит з боку дата-центрів

Українські виробники FPV-дронів на оптоволокні зіткнулися з дефіцитом і різким подорожчанням матеріалу. За словами представника BlueBird Tech, у 2025–2026 роках ціна оптоволокна зросла приблизно у 6–10 разів. Серед чинників тиску на ринок — розвиток дата-центрів для штучного інтелекту, які потребують великих обсягів оптичного кабелю.

Про це розповів представник R&D BlueBird Tech Олексій в інтерв’ю Ars Technica. Він пояснив, як українські виробники пристосовуються до проблем із постачанням, чому переносять намотування котушок в Україну та які труднощі виникають із контролем якості.

росія закуповує значно більше оптоволокна, ніж Україна

FPV-дрони на оптоволокні використовують фізичний кабель для зв’язку з оператором. На відміну від звичайних радіокерованих безпілотників, вони не передають команди через радіоканал, тому засоби радіоелектронної боротьби не можуть заглушити цей канал керування звичним способом.

російські військові першими почали застосовувати такі дрони під час боїв у Курській області у 2024 році. Україна невдовзі розробила власні рішення. Нині обидві сторони використовують оптоволоконні безпілотники, хоча радіокеровані FPV усе ще становлять більшу частину таких апаратів.

За оцінками, Україна та росія разом виробляють близько 50 тисяч оптоволоконних дронів на місяць. Кабель після використання фактично стає одноразовим витратним матеріалом.

Водночас можливості сторін закуповувати його в Китаї суттєво відрізняються. За даними китайської митниці, які наводить The Washington Post, у серпні 2025 року росія імпортувала з Китаю близько 328 тисяч миль оптоволокна, тоді як на Україну припало лише 72 милі.

За даними російського видання The Insider та ділового медіа Ведомости, упродовж 2025 року росія закупила понад 60 млн км оптоволокна. Це більш як 10% від усього обсягу матеріалу, виробленого у світі за рік. Раніше частка росії у глобальному попиті не перевищувала 1%.

Підписуйтеся на наші соцмережі

ШІ та дата-центри посилюють дефіцит

Попит на оптоволокно зростає не лише через війну. Його активно використовують для будівництва дата-центрів, які забезпечують роботу сервісів штучного інтелекту. Розширення цієї інфраструктури створює додаткову конкуренцію за матеріал, потрібний і для військових технологій.

За прогнозом дослідницької компанії TrendForce, у 2026 році глобальний дефіцит оптоволокна може сягнути 180 млн км. На цьому тлі дорожчає, зокрема, спеціальне волокно, стійке до вигинів, яке використовують у FPV-дронах.

Представник BlueBird Tech зазначив, що ціни на оптоволокно для українських виробників у 2025–2026 роках зросли приблизно у шість-десять разів. Найскладнішою ситуація була близько березня, після чого ринок частково стабілізувався. Однак залежність від китайських постачальників нікуди не зникла.

Українські виробники самостійно намотують котушки

Один зі способів адаптації — переносити процес намотування оптоволокна на котушки для FPV-дронів безпосередньо до України.

Замість закупівлі готових котушок виробники купують великі бобіни оптоволокна, а потім самостійно перемотують матеріал у формати, придатні для встановлення на безпілотники. Це дає змогу контролювати виробництво, перевіряти якість і потенційно зменшувати собівартість готової котушки.

За словами Олексія, у готових котушках, які постачали з Китаю, траплялися дефекти. Для виробника це критично: пошкоджене волокно може обірвати зв’язок під час польоту, через що втрачається не лише безпілотник, а й виконання бойового завдання.

Водночас такий підхід доступний не всім. Для самостійного намотування потрібні спеціальне обладнання, підготовлені працівники, тестування та система контролю якості. Тому великі компанії можуть виконувати цей процес самостійно, а менші — купувати готові котушки в українських виробників або за кордоном.

Дефіцит ускладнюють логістика та нестача фахівців

Китай залишається основним джерелом оптоволокна для цього ринку. Українські компанії можуть купувати його через посередників в інших країнах, однак це не усуває залежності від китайських виробників. За словами представника BlueBird Tech, траплялися випадки, коли китайські постачальники відмовляли українським покупцям, пояснюючи це тим, що ті представляють Україну.

Додаткові труднощі створює доставка. Маршрут із Китаю до України довгий, а після прибуття матеріал має пройти митницю та потрапити до виробника. Повітряні тривоги можуть зупиняти роботу окремих ланок логістики й затримувати постачання.

Окремий виклик — підготовка працівників. Спеціалізованої університетської освіти для виробництва котушок оптоволокна для FPV-дронів немає, тому фахівців навчають безпосередньо на виробництві. Практика потребує матеріалу: під час навчання працівники можуть пошкоджувати волокно або допускати дефекти намотування.

Навіть автоматизоване обладнання не усуває потреби в досвідчених операторах. Вони мають правильно налаштовувати систему й контролювати процес, адже від цього залежить якість готової котушки.

Як перевіряють оптоволокно для дронів

За словами представника BlueBird Tech, кожну готову котушку потрібно перевіряти на працездатність оптичного з’єднання. Але цього недостатньо для стабільної якості серійного виробництва.

Частину котушок із кожної партії встановлюють на реальні FPV-дрони та перевіряють у польотах. Так можна оцінити не лише роботу оптичного каналу, а й те, як волокно розмотується під час руху безпілотника.

Саме поєднання перевірки кожної котушки та практичних випробувань частини партії дає змогу виявляти дефекти до використання дронів на фронті.

Для українських виробників проблема полягає не лише у вартості оптоволокна. Вони залежать від китайських постачальників, міжнародної логістики, доступності компонентів і наявності підготовлених фахівців. Перенесення частини виробництва в Україну допомагає контролювати якість і витрати, але поки не розв’язує головного питання — доступу до самого матеріалу.