Сонячна буря у 2024 році зменшила захисний плазмовий щит Землі найбільше за останні 20 років

2 хвилин читання

Минулорічний сонячний шторм Ганнон не лише створив неймовірні полярні сяйва, а й зменшив плазмовий щит Землі до рекордно низького рівня — лише до однієї п’ятої його звичайного розміру. Це підтверджують супутникові дані японського агентства JAXA, пише Space.

Сонячна буря у 2024 році зменшила захисний плазмовий щит Землі найбільше за останні 20 років. Фото: JAXA

Дані супутника показали найсерйозніший колапс плазмасфери — захисного шару заряджених частинок, що оточує Землю.

Як виникають геомагнітні супершторми?

Підписуйтеся на наші соцмережі

Читайте також: NASA зробила візуалізацію одного з найпотужніших сонячних штормів, що стався 23 липня 2012 року. Це був корональний викид маси (CME), який рухався зі швидкістю близько 2 тис. км/с і супроводжувався сонячним спалахом класу X2.5, пише IFL Science. 

Геомагнітні супершторми виникають, коли Сонце викидає надпотужні сплески енергі, викиди корональної маси, у бік Землі. Вони заповнюють магнітосферу планети величезними потоками енергії, створюючи електричні струми в атмосфері, нагрівання та глобальні магнітні збурення. Такі явища трапляються рідко, приблизно раз на 20–25 років.

Які наслідки шторму Ганнон на плазмосферу?

Плазмасфера Землі, яка зазвичай розташована на відстані близько 44 тисяч кілометрів над поверхнею, під час шторму Ганнон звузилася до приблизно 9600 км лише за дев’ять годин — це рекордно швидке скорочення для структури, що зазвичай змінюється повільно.

Під час шторму магнітне поле Землі стискалося, дозволяючи зарядженим частинкам проникати ближче до екватора та створюючи рідкісні полярні сяйва навіть у середніх широтах Японії, Мексики та Південної Європи.

Відновлення плазмової оболонки тривало понад чотири дні — найдовше, зафіксоване місією Arase з моменту її запуску у 2017 році. Вчені пояснюють це «негативним штормом», який тимчасово перекрив постачання свіжих заряджених частинок у плазмасферу.

Як зазначив один з авторів дослідження, тривалий колапс міг вплинути на точність GPS, роботу супутників та ускладнити прогнозування космічної погоди.

Дослідники підкреслюють, що з наростанням сонячної активності знання про динаміку плазмосфери стає критично важливим для захисту комунікаційних та навігаційних систем на Землі.