Податки на посилки: як зміняться покупки з-за кордону

Українці звикли замовляти дрібні товари з AliExpress, Temu, Amazon чи eBay майже без участі держави. Але ця модель наближається до кінця. У випуску на youtube-каналі Strimco Роман Ланський, співзасновник і СЕО компанії Strimco, та Максим Нефьодов, співзасновник ГО «Технології Прогресу» й інвест-банкір, пояснили, чому податки на посилки з-за кордону можуть стати однією з найскладніших митних реформ для України.

Йдеться не лише про ПДВ на чохол для телефона чи шкарпетки з Китаю. Головне питання — чи зможе Україна перейти від митниці, яка мислить коробками й паперами, до цифрової системи, що працює з десятками мільйонів дрібних транзакцій.

Посилки з AliExpress, Temu, Amazon і eBay: що зміниться

Покупки з-за кордону не мають зникнути. Змінитися має логіка оподаткування: податок планують переносити ближче до моменту купівлі, а не до ручного оформлення після прибуття товару.

Для покупця це означає кілька речей:

У законопроєктах передбачений перехідний період. Мінімальна точка запуску — 2027 рік, але фактичний старт залежатиме від IT-систем, підзаконних актів та інтеграцій із маркетплейсами, митницею, податковою, перевізниками й посередниками.

Податки на посилки з-за кордону: чому держава змінює правила

Інтернет-торгівля зробила транскордонні покупки масовими. Те, що кілька десятиліть тому було винятком, тепер стало буденністю: товар можна напряму замовити з Китаю, Польщі, США, Великої Британії чи іншої країни.

У 2025 році в Україну в’їхало 75 млн товарних посилок на заявлену суму 167 млрд грн. Із них 100 млрд грн припали на громадян, а близько 67 млрд грн — на бізнес. Бізнесових відправлень було приблизно 130 тис., і близько 99% з них проходили через митницю зі сплатою ПДВ, мита та інших платежів.

Інакше працює сегмент фізичних осіб. Із приблизно 75 млн посилок лише близько 500 тис. перевищували чинний ліміт і оподатковувалися. Їхня загальна вартість становила близько 7 млрд грн. Решта — майже 74,5 млн посилок на близько 93 млрд грн — заходили без податків.

За оцінкою, приблизно дві третини цих неоподаткованих відправлень митниця вважає електронною комерцією. Ще третина формально не є онлайн-торгівлею, але саме на неї припадає понад половина суми. Це окремий ризик для контролю.

Безмитні покупки з Китаю: чому бізнес незадоволений

Для українського бізнесу нинішня модель виглядає нерівною. Локальні компанії відкривають магазини, наймають людей, ставлять РРО або програмні РРО, платять зарплати й податки. Водночас умовні AliExpress чи Temu продають товари українцям напряму, не маючи тут персоналу і не працюючи в такому самому податковому режимі.

Для держави це великий товарний потік, який частково проходить повз бюджет. Для міжнародних партнерів — питання до фіскальної дисципліни країни, яка витрачає мільярди гривень на імпортні онлайн-покупки.

Але просте рішення — оподатковувати кожне замовлення вручну — може паралізувати систему. Якщо покупець чашки за $2 має надсилати паспорт брокеру, доводити митниці реальну ціну й чекати оформлення, це стане проблемою і для людей, і для митниці. Електронні сервіси для самостійного оформлення вже існують, але за півтора року ними скористалися трохи більше ніж 3 тис. разів.

Розмитнення посилок через Укрпошту, Нову пошту, Meest і DHL

Сьогодні доставку часто визначає не покупець, а контракт між інтернет-магазином і перевізником. Тому одна посилка їде через Укрпошту, інша — через Нову пошту, Meest, DHL чи міжнародного оператора.

Якщо відправлення потребує оформлення, поштовий або експресоператор може взяти частину функцій на себе. Він передає митниці реєстр від магазину, інвойси й дані про вартість товару. Митниця нараховує суму до сплати, а покупець платить її під час отримання.

Умовно людині можуть сказати: посилка приїхала, але потрібно доплатити 223 грн. Покупець може погодитися, відмовитися або оскаржити оцінку. Такий механізм працює, і оператори оцінюють його як відносно ефективний, але для десятків мільйонів відправлень цього недостатньо.

Підписуйтеся на наші соцмережі

IOSS в Україні: як працюватимуть європейські правила

Європейська логіка полягає в тому, що оподатковуватися має все — фактично від нуля. Але покупець не повинен ходити на митницю через кожну дрібну покупку. Податок має нараховуватися непомітно в момент оплати.

Так працює система IOSS — Import One-Stop Shop. Інтернет-магазин або маркетплейс визначає країну доставки, нараховує відповідний податок, бере його з покупця й через уповноваженого представника перераховує державі.

Ідеальна модель для покупця проста:

Україні доведеться рухатися до цієї моделі через євроінтеграцію. Середньострокова мета — єдиний митний простір з ЄС, де замовлення з Європи для українця працюватиме так само непомітно, як для німця купівля товару у Франції.

Митна реформа і топ-20 маркетплейсів: де швидке рішення

Попри масштаб у 75 млн посилок, не потрібно інтегруватися з усіма продавцями світу. За оцінкою, топ-20 закордонних інтернет-магазинів і маркетплейсів забезпечують до 95% потоку електронної комерції.

Інтеграція з найбільшими платформами — Amazon, eBay, AliExpress, Temu та іншими — може закрити більшу частину проблеми. Решта відправлень можуть оформлюватися через операторів за чинною або адаптованою процедурою.

Але технічно це складно. Одне замовлення може їхати кількома коробками, кілька товарів — в одній посилці, частина — через склад маркетплейсу, частина — через посередників. Посилки губляться, перепаковуються, пошкоджуються або повертаються.

Саме тому митниця має працювати не з “папером на коробку”, а з даними: покупець, продавець, платіж, інвойс, логістика, код товару й перевізник мають складатися в один цифровий ланцюг.

Проблеми IOSS у ЄС: чому Україні потрібні унікальні коди

Європейська система вже показала слабкі місця. Один із ризиків — шахрайство з кодами. Недобросовісний продавець може скопіювати ідентифікаційний номер добросовісного магазину й ввозити під ним власні товари. У підсумку податки можуть донарахувати не тому бізнесу.

Ще один сигнал — падіння податкових зборів із посилки: з приблизно 70–80 євроцентів на старті системи до менш ніж 30 євроцентів. На тлі інфляції це виглядає нелогічно, тому ЄС готує зміни в межах VAT in the Digital Age — ПДВ у цифрову епоху.

Україна може стартувати з урахуванням цих помилок. Для цього потрібні унікальні номери для кожної операції або товару — такі, які неможливо просто скопіювати чи вгадати. Вони мають допомогти ідентифікувати посилки, ловити шахрайство й коректно застосовувати пільги.

ПДВ на посилки і пільги для військових, дронів та батарей

Один із найчутливіших аспектів — пільгові товари. В Україні є пільги для окремих категорій, зокрема військових запчастин, батарей для дронів та енергетичного обладнання.

У цифровій моделі військовий або інший пільговий отримувач міг би ввести номер посилки через “Дію”, систему Мінветеранів, “Армію+” або інший інструмент. Митниця автоматично бачила б, що конкретне відправлення не треба оподатковувати, або що податок потрібно повернути під час отримання.

Без такої цифрової логіки пільги ризикують перетворитися на ще одну ручну процедуру.

Бюджет і податки на посилки: скільки грошей на кону

Очікуваний фіскальний ефект не є фантастичним. За моделюванням, максимальний потенційний приріст доходів бюджету — близько 12 млрд грн на рік. Із них щонайменше 1 млрд грн може припасти не на фізичних осіб, а на бізнес-замовлення.

Нижня межа оцінки — приблизно 6–7 млрд грн. Тобто реалістична сума, ймовірно, десь посередині.

За даними митниці, топ-20 закордонних інтернет-магазинів і маркетплейсів торік продали в Україну товарів без мит на 37 млрд грн — менше ніж на $1 млрд. Навіть якщо ця цифра занижена, головна цінність реформи не лише в додаткових податках, а в здатності митниці працювати з цифровою торгівлею.

Євроінтеграція і митниця: чому реформу треба готувати зараз

Євроінтеграція — це не лише доступ до ринку й приємні правила. Частина європейських норм означає податки, контроль і складну інфраструктуру.

На певному етапі частина митних платежів має рухатися не в український бюджет, а в бюджет ЄС. Оцінка вартості посилок, контроль ризиків і частина повноважень поступово переходитимуть до наднаціональних європейських структур. Саме тому митну реформу потрібно готувати заздалегідь, часто за два-три роки до повноцінного запуску.

Потрібно підготувати одразу кілька рівнів:

Це важливо і для експорту. Українці вже продають товари за кордон через eBay, Etsy, Amazon та інші платформи — на сотні мільйонів і мільярди гривень. Якщо митниця не навчиться працювати з такими потоками на вході, вона так само гальмуватиме український малий бізнес на виході.

ШІ на митниці: як автоматизація може шукати контрабанду

Перевірити вручну 75 млн посилок неможливо. Але головний ризик не в тому, що хтось не доплатив 50 грн за шкарпетки чи чохол. Значно більша загроза — бізнес-партії товарів, замасковані під поштові відправлення.

Це можуть бути організовані партії на фейкові імена або вкрадені паспортні дані. На папері вони виглядають як пошта, а фактично є комерційним імпортом.

Саме тут ШІ й ризик-менеджмент можуть бути корисними. Автоматизована система здатна шукати не одну підозрілу коробку, а патерни:

Так цифра може зменшити частину організованої контрабанди, шкода від якої може бути більшою за очікувані 10–12 млрд грн додаткових податків.

Висновок: податки на посилки — це тест на зрілість митниці

Нові податки на посилки з-за кордону навряд чи будуть популярними. Для покупців це означатиме часткове здорожчання товарів через ПДВ. Для локального бізнесу — більш рівні умови конкуренції з іноземними маркетплейсами. Для держави — додаткові, але не вирішальні доходи.

Головне питання — чи зможе Україна використати реформу не як черговий спосіб зібрати гроші, а як перехід до цифрової митниці. Система має автоматично нараховувати податки, застосовувати пільги, бачити ризики й не змушувати покупця спілкуватися з митницею через кожну дрібну покупку.

Якщо зміни зведуться лише до ПДВ, вони створять більше роздратування, ніж користі. Якщо ж Україна побудує інтеграцію з маркетплейсами, ризик-менеджмент, унікальні коди й нормальний обмін даними, покупець зрештою отримає ширший ринок і менше бюрократії.

Посилка з Китаю чи Європи — лише видимий символ більшого процесу. Україна має навчитися керувати не коробками, а даними. Без цього повноцінна євроінтеграція в митній сфері залишиться не правилом, а обіцянкою.