Оренда «з'їдає» до 92% зарплати: де в Україні найдорожче жити під час війни
Нове спільне дослідження платформ DIM.RIA та robota.ua виявило критичний розрив між рівнем доходів українців та вартістю житла. Аналітики проаналізували зарплати за топ-10 найпопулярнішими вакансіями та зіставили їх із вартістю оренди однокімнатних квартир у різних регіонах країни.
Результати демонструють аномальну ситуацію: у деяких містах оренда стала практично недоступною для пересічного працівника.
Топ міст за вартістю оренди
Столиця залишається лідером за абсолютними цифрами, проте західні регіони не відстають, а подекуди випереджають Київ за фінансовим тиском на гаманець.
- Київ: 23 000 грн
- Ужгород: 20 500 грн
- Львів: 16 500 грн
- Івано-Франківськ: 16 400 грн
- Черкаси: 16 000 грн
Підписуйтеся на наші соцмережі
З іншої сторони, найдоступніше житло можна знайти в обласних центрах прифронтових регіонів: Харків — 4 900 грн, Чернігів — 5 000 грн, Запоріжжя — 6 000 грн.
Скільки забирає оренда квартири
Найважча ситуація зафіксована в Ужгороді, де середньостатистичний працівник змушений віддавати рекордні 92% свого доходу за дах над головою. У Києві цей показник становить 72%, а у Львові — 64%.
Для порівняння, у прифронтових регіонах ситуація діаметрально протилежна через високі безпекові ризики. Оренда там залишається найдоступнішою:
- Харків: 4 900 грн (лише 19% від середньої зарплати)
- Чернігів: 5 000 грн (22%)
- Запоріжжя та Миколаїв: 6 000 грн (27%)
Професійний розріз
Дослідження показало цікаву статистику на прикладі популярних професій. Наприклад, водій у Києві, заробляючи 45 000 грн, витрачає на оренду трохи більше половини доходу (51%). Водночас його колега у Харкові, маючи дохід 37 500 грн, витрачає на житло лише 13%.
Менеджер із продажу у столиці віддає за квартиру вже 57% свого заробітку (при зарплаті 40 000 грн), тоді як в Одесі цей показник становить 31%, а у Дніпрі — 40%.
Експерти зазначають, що така невідповідність змушує людей або шукати спільну оренду, або переїжджати до більш доступних, хоча й менш безпечних регіонів, що створює нові виклики для ринку праці та внутрішньої міграції.