Мурчання кота унікальне, як відбиток пальця: вчені з'ясували, чим воно відрізняється від нявкання

3 хвилин читання

Мурчання котів допомагає розпізнати конкретну тварину краще, ніж нявкання. Нявкання сильно змінюється залежно від ситуації, а мурчання в кожного кота залишається стабільним — як вокальний «відбиток пальця».

До такого висновку дійшли дослідники з Музею природи Берліна та Неаполітанського університету імені Федеріко II, пише Scientific Reports.

Мурчання кота унікальне, як відбиток пальця: вчені з'ясували, чим воно відрізняється від нявкання. Фото: Deposit Photos

Науковці проаналізували записи з Архіву звуків тварин Берлінського музею природознавства. Для цього вони застосували інструменти автоматичного аналізу звуку, які спершу створили для розпізнавання людського мовлення. Головне питання полягало в тому, чи зможе комп'ютер лише за звуком визначити, який саме кіт його видав.

Читайте також: Японські дослідники виявили, що деякі коти можуть одночасно боятися незнайомців і прагнути до них наблизитися. Таку поведінку науковці назвали сором’язливістю. Результати дослідження опублікували в журналі PLOS One.

Окрім домашніх котів, дослідники проаналізували голоси п'яти диких видів:

Підписуйтеся на наші соцмережі

  • африканського дикого кота;
  • європейського дикого кота;
  • очеретяного кота;
  • гепарда;
  • пуми.

Чи справді мурчання є індивідуальним

Індивідуальні ознаки є і в нявканні, і в мурчанні, але саме мурчання виявилося значно надійнішим, щоб розрізнити котів. За словами першого автора дослідження Данила Руссо, рівне ритмічне мурчання стало кращою підказкою для впізнавання окремих тварин.

«Кожен кіт у нашому дослідженні мав власне характерне мурчання».
Додала співавторка Аня Шильд.

Нявкання коти використовують переважно для спілкування з людьми:

  • щоб попросити їжу, 
  • привернути увагу, 
  • поскаржитися.

Тому навіть в одного кота воно дуже відрізняється залежно від ситуації. Мурчати ж коти зазвичай починають у спокійних ситуаціях — коли їх гладять або коли поруч знайома людина. Також мурчанням обмінюються кішка й кошенята одразу після народження. Тож воно і є значно унікальнішим «відбитком».

У домашніх котів нявкання значно мінливіше, ніж у диких родичів. На думку авторів, це наслідок одомашнення.

«Наші результати підтримують ідею, що нявкання перетворилося на дуже гнучкий інструмент для життя у світі, де домінують люди».
Пояснила старша авторка дослідження, біоакустикиня Мір'ям Кнерншильд.

За її словами, люди мають різний розпорядок і по-різному реагують на тварин, тож перевагу отримали коти, які вміють гнучко змінювати нявкання.

Раніше ми писали, що люди можуть «говорити» з котами.