Мурчання кота унікальне, як відбиток пальця: вчені з'ясували, чим воно відрізняється від нявкання
Мурчання котів допомагає розпізнати конкретну тварину краще, ніж нявкання. Нявкання сильно змінюється залежно від ситуації, а мурчання в кожного кота залишається стабільним — як вокальний «відбиток пальця».
До такого висновку дійшли дослідники з Музею природи Берліна та Неаполітанського університету імені Федеріко II, пише Scientific Reports.
Науковці проаналізували записи з Архіву звуків тварин Берлінського музею природознавства. Для цього вони застосували інструменти автоматичного аналізу звуку, які спершу створили для розпізнавання людського мовлення. Головне питання полягало в тому, чи зможе комп'ютер лише за звуком визначити, який саме кіт його видав.
Окрім домашніх котів, дослідники проаналізували голоси п'яти диких видів:
Підписуйтеся на наші соцмережі
- африканського дикого кота;
- європейського дикого кота;
- очеретяного кота;
- гепарда;
- пуми.
Чи справді мурчання є індивідуальним
Індивідуальні ознаки є і в нявканні, і в мурчанні, але саме мурчання виявилося значно надійнішим, щоб розрізнити котів. За словами першого автора дослідження Данила Руссо, рівне ритмічне мурчання стало кращою підказкою для впізнавання окремих тварин.
Нявкання коти використовують переважно для спілкування з людьми:
- щоб попросити їжу,
- привернути увагу,
- поскаржитися.
Тому навіть в одного кота воно дуже відрізняється залежно від ситуації. Мурчати ж коти зазвичай починають у спокійних ситуаціях — коли їх гладять або коли поруч знайома людина. Також мурчанням обмінюються кішка й кошенята одразу після народження. Тож воно і є значно унікальнішим «відбитком».
У домашніх котів нявкання значно мінливіше, ніж у диких родичів. На думку авторів, це наслідок одомашнення.
За її словами, люди мають різний розпорядок і по-різному реагують на тварин, тож перевагу отримали коти, які вміють гнучко змінювати нявкання.
Раніше ми писали, що люди можуть «говорити» з котами.