Місяць міг народитися за 5 годин: як це можливо
Комп'ютерні розрахунки вперше показали сценарій, за якого Місяць міг сформуватися не за мільйони років, а приблизно за п'ять годин після зіткнення Землі з протопланетою Теєю. Нова модель кидає виклик теорії поступового злипання уламків, яка панувала в науці про планети понад п'ять десятиліть, пише Live Science.
Як комп'ютерна модель змінила гіпотезу про формування Місяця
Базовий сценарій походження Місяця науковці прийняли ще у 1970-х роках: Тея, тіло розміром приблизно з Марс, врізалася в молоду Землю, викинула в орбіту хмару уламків і газу, а ті поступово злипалися в супутник протягом десятків мільйонів років. Нові розрахунки, виконані методом моделювання руху частинок речовини, пропонують інший результат:
Підписуйтеся на наші соцмережі
- Вибух від удару Теї миттєво викинув на орбіту велику хмару розплавленої породи і пари.
- Щільна зовнішня оболонка цієї космічної хмари охолола і ущільнилась значно швидше, ніж передбачали попередні моделі.
- Вже за приблизно п'ять годин після зіткнення розрахунки фіксують утворення зародка Місяця.
- Результат залежить від умов удару: кут і швидкість зіткнення суттєво впливають на те, скільки матеріалу лишається на орбіті.
Чому стара теорія формування Місяця більше не тримається
Головна проблема 50-річної моделі полягала в хімічному складі Місяця. За даними зразків, доставлених місіями Apollo, співвідношення ізотопів у місячних породах практично таке саме, як і в земних, набагато схожіше, ніж очікувала б класична теорія, яка передбачала б переважання матеріалу Теї.
Нова «швидка» модель пояснює цей парадокс: за п'ять годин матеріал Землі і Теї просто не встигав розшаруватися, тому супутник отримав той самий хімічний відбиток, що й планета-хазяїн.
Науковці водночас застерігають: розрахунки допускають такий сценарій, а не стверджують його як єдино можливий. Кілька незалежних груп мають перевірити параметри моделі, перш ніж вона замінить панівну теорію в підручниках.
Якщо «п'ятигодинна» модель витримає перевірку, вона змінить уявлення про те, як взагалі утворюються супутники великих планет. Швидке гравітаційне захоплення матеріалу замість тривалого повільного злипання відкриває новий клас сценаріїв для планетних систем за межами нашої, зокрема для планет із незвично масивними супутниками.