Квоти ЄС на сталь: що змінюється з 1 липня

Сухі слова на кшталт «квоти», «мита» і «регламенти» можуть означати дуже конкретні втрати: менше валютної виручки, слабший експорт, тиск на гривню і бюджет. Саме таку загрозу для України створює нова система захисту ринку сталі ЄС, про яку розповів Віктор Галасюк на своєму YouTube-каналі.

З 1 липня Європейський Союз запускає нові правила для імпорту сталі. Попередня система захисних заходів спливає 30 червня — разом із пільгами, якими користувалася Україна.

Новий регламент, схвалений Європарламентом 19 травня 606 голосами проти 16, скорочує загальну безмитну квоту на імпорт сталі до ЄС майже навпіл — до 18,3 млн тонн на рік. Це мінус 47%. За постачання понад квоту доведеться платити 50% мита замість попередніх 25%.

Українська металургія: чому Україна не отримала повного винятку

Квота — це штучна межа для постачання товару на ринок. Для України головна проблема в тому, що її не вивели з-під дії нового регламенту.

Естонія, Латвія та Литва наполягали, що країна, яка воює, має отримати виняток, як це вже було у 2022 році. Але у підсумку ЄС лише обережно зазначив: Єврокомісія має врахувати інтереси країни-кандидатки у винятковій безпековій ситуації, не послаблюючи ефективність самого регламенту.

Фактично це залишило простір для переговорів, але не дало Україні автоматичного захисту. Тому ключове питання — не лише сам регламент, а конкретний розмір української квоти.

Експорт сталі України: що змінюють 713 тис. тонн і 1,05 млн тонн

За даними Financial Times і Forbes, початкова пропозиція Єврокомісії для України становила лише 713 тис. тонн безмитної квоти на рік. Для порівняння: торік українські металурги поставили до ЄС близько 2,65 млн тонн сталі — на чверть більше, ніж роком раніше.

Пізніше у відкритих повідомленнях фігурував вищий рівень країнової квоти — близько 1,05 млн тонн на рік. Але навіть він суттєво нижчий за фактичні обсяги українського експорту до Євросоюзу.

Це означає, що Україна все одно ризикує втратити значну частину постачань. У сценарії, близькому до початкової пропозиції, йшлося б майже про 2 млн тонн експорту і скорочення доступу до ринку приблизно вчетверо.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Економіка України: скільки можуть коштувати нові квоти ЄС

Для української економіки квоти ЄС на сталь — це не лише проблема металургів. За оцінками галузі, обмеження такого масштабу здатне зупинити до половини відповідних сталеплавильних потужностей.

Інститут економічних досліджень оцінює можливі втрати експортної виручки у $0,5–1,2 млрд на рік залежно від сценарію. Це падіння металургійного експорту України до ЄС на 26–63%.

Очільник «Укрметалургпрому» Олександр Каленков попереджає, що сукупний удар може коштувати Україні до 3% ВВП до 2030 року.

Ці цифри важливі для кожного, бо металургія формує близько 7% ВВП України, дає понад $6 млрд валютної виручки експорту і близько $1 млрд податків. Це гроші для бюджету, оборони, імпорту критичних товарів і стабільності гривні.

Менше експорту означає менше валюти в країні. Менше валюти — більший тиск на курс. А слабша гривня поступово відбивається на цінах, імпорті та інфляції.

CBAM для України: чому вуглецевий збір посилює удар

Квоти — лише перша частина проблеми. Друга — CBAM, європейський вуглецевий збір, який повноцінно запрацював із січня.

За логікою ЄС, CBAM має вирівнювати умови для виробників із різним вуглецевим слідом. Але для України під час війни він створює додатковий бар’єр.

Через проблеми з верифікацією вуглецевий збір для тонни української сталі може сягати 98 євро. Для американської сталі він становить близько 15 євро. Це робить українську продукцію менш конкурентною ще до порівняння базової ціни.

ArcelorMittal Кривий Ріг уже втратив близько 300 тис. тонн європейських замовлень за перший квартал. Покупці почали відмовлятися від контрактів, не бажаючи переплачувати через CBAM.

Наслідок — зупинка виробництва, яке працювало десятиліттями: один із цехів діяв із 1958 року. Разом квоти ЄС на сталь і CBAM створюють для української металургії подвійний бар’єр у момент, коли країна воює з економікою, що перевищує її у 10–12 разів.

російський метал у ЄС: парадокс квот для України

У Брюсселя є власна логіка. Світовий ринок сталі потерпає від надлишку, насамперед через дешеву китайську продукцію. ЄС захищає своїх виробників так, як це робила б будь-яка велика економіка.

Представниця Єврокомісії Паула Піньо заявляла, що Україна зможе постачати сталь і надалі, хоча на нижчому рівні, ніж у попередні роки. Для ЄС важливі інтереси французьких, іспанських і бельгійських заводів, які разом дають близько трьох чвертей ринку.

Але український аргумент інший: обсяги України замалі, щоб загрожувати Європі, проте критично важливі для країни, яка фінансує оборону. Гендиректор «Метінвесту» Юрій Риженков наголошує, що руйнувати одну з небагатьох індустрій, яка працює під час війни, — недалекоглядно.

Є і безпековий парадокс. Кожна тонна української сталі на ринку ЄС може заміщувати тонну російської. Торік росія продала Євросоюзу понад 5 млн тонн металургійної продукції на суму понад €2 млрд. Якщо українську квоту знизять надто сильно, Європа ризикує залишити більше простору для російського металу.

Як Україні захистити експорт сталі і валютну виручку

Україні потрібна не розрізнена реакція компаній, а єдина державна позиція у Брюсселі. Аргументи мають спиратися на цифри: втрати від війни, ризики для експорту, податків, промисловості, валютної виручки та зайнятості.

Окремий напрям — двосторонній діалог із Францією, Іспанією та Бельгією. Саме цим країнам Україна має доводити, що її сталь не загрожує ринку ЄС, а підтримує економічну стійкість союзника, який воює.

Двері для переговорів ще не зачинені, але вони швидко звужуються. Розмір квоти визначить не лише майбутнє української металургії. Він вплине на експорт, бюджет, курс гривні та здатність економіки витримувати довгу війну.

Для ЄС це тест на баланс між промисловим прагматизмом і солідарністю з країною-кандидаткою. Для України — боротьба за одну з небагатьох великих індустрій, яка досі працює, платить податки й приносить валюту в умовах повномасштабної війни.