Джеймс Вебб показав неймовірне «обличчя лева», яке створила вмираюча зірка

Космос знову показав, наскільки незвичайними можуть бути наслідки смерті зірок. Космічний телескоп Джеймса Вебба отримав нове інфрачервоне зображення туманності NGC 2392, яка завдяки своїй формі отримала назву «Туманність Лева».

На знімку можна розгледіти структуру, що нагадує обличчя лева з носом у центрі та величезною гривою навколо.

Але за цією вражаючою формою ховається значно драматичніша історія: туманність сформувалася з матеріалу, який викинула в космос зірка, що завершила своє життя.

У її центрі сьогодні залишився надзвичайно гарячий білий карлик, який продовжує буквально змінювати навколишню хмару газу та пилу.

Що побачив Джеймс Вебб

Туманність NGC 2392 уже була відома астрономам. У 2000 році її фотографував космічний телескоп Hubble, який показав характерну форму об'єкта у видимому світлі.

Нові спостереження Джеймса Вебба дозволили поглянути на туманність в інфрачервоному діапазоні.

Для цього використали одразу два інструменти телескопа — NIRCam та MIRI.

Інфрачервоні спостереження допомогли побачити деталі, які складніше розрізнити у звичайному видимому світлі: щільні скупчення космічного пилу, іонізований газ та складні структури навколо центральної зорі.

У результаті «лев» отримав ще більш деталізований вигляд.

Звідки взявся космічний «лев»

NGC 2392 — це так звана планетарна туманність.

Попри назву, планети тут ні до чого.

Такі туманності виникають на фінальному етапі життя зірок, подібних за масою до Сонця.

Коли у зорі закінчується паливо для ядерних реакцій у її ядрі, вона стає нестабільною. Її зовнішні шари починають розширюватися та поступово викидаються у космічний простір.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Газ і пил утворюють величезну оболонку навколо зоряного залишку.

Саме ця оболонка і стала «гривою» космічного лева.

У центрі «морди» — мертва зірка

У самому центрі туманності розташований білий карлик — надзвичайно гарячий залишок зорі.

На зображенні він виглядає майже як маленький ніс посеред «обличчя» лева.

Його розміри можуть здаватися незначними порівняно з усією туманністю, однак саме цей залишок є головною рушійною силою процесів навколо нього.

Білий карлик випромінює величезну кількість енергії. Його радіація іонізує навколишній газ та формує характерну бульбашку, яка створює основну частину «обличчя» туманності.

Фактично астрономи спостерігають наслідки смерті зорі, яка продовжує впливати на навколишній простір навіть після завершення свого активного життя.

Що ховається у «гриві»

Одна з найефектніших деталей зображення — величезна структура навколо центральної області, яка нагадує левову гриву.

Це не просто хмара газу.

У ній містяться щільні грудки пилу, які змогли пережити потужне випромінювання центрального білого карлика.

Деякі з них нагадують маленькі хвости комет або пасма волосся.

Щільні пилові структури частково блокують випромінювання, створюючи своєрідну тінь для матеріалу, який знаходиться за ними.

Саме взаємодія випромінювання, газу та пилу створює складну картину, яку сьогодні бачить телескоп Вебба.

Туманність продовжує змінюватися

Знімок Джеймса Вебба фактично фіксує один момент у довгій історії NGC 2392.

Газ і пил продовжують рухатися від центрального зоряного залишку.

Потужне випромінювання білого карлика поступово змінює структуру туманності, руйнуючи частину пилу та розширюючи іонізовану область.

Астрономи поки не мають повної відповіді на питання, чому в планетарних туманностях виникають настільки складні системи кілець, оболонок та інших структур.

NGC 2392 дає дослідникам можливість вивчати цей процес безпосередньо.

«Лев» зникне приблизно через 10 тисяч років

Навіть космічні структури, які здаються вічними, мають свій термін існування.

За оцінками астрономів, приблизно через 10 тисяч років туманність NGC 2392 поступово розсіється у космічному просторі.

На масштабах людського життя це здається неймовірно довгим періодом.

Але для Всесвіту 10 тисяч років — відносно короткий проміжок.

Після того як газ і пил розійдуться, від колишньої «гриви» залишиться значно менш помітний зоряний залишок.

Чому це відкриття важливе

Спостереження NGC 2392 допомагають ученим краще зрозуміти, що відбувається із зорями після завершення їхнього активного життя.

Такі об'єкти також мають значення для вивчення космічного пилу — матеріалу, який згодом може стати частиною нових зірок, планет та інших космічних об'єктів.

Тому «космічний лев» — це не просто красива фотографія.

Це своєрідний знімок останніх етапів життя зорі та процесів, які відбуваються після її смерті.

І завдяки інфрачервоним можливостям James Webb астрономи тепер можуть розглядати цю космічну «гриву» з деталізацією, недоступною попереднім спостереженням.