Чому програмісти підтримують ідеологію відкритого коду?
Ще наприкінці 2021 року британський тижневик The Economist передбачав, що майбутнє технологічної індустрії неодмінно включатиме в себе поширення ідеології відкритого коду. Що ж це таке?
Поясню. Скажімо, українська компанія сервісу таксі Uklon замовила в умовного технологічного стартапу «Степан Бандера та Компанія» розробку нового мобільного додатку. Стартап береться за цю розробку, але за умови: він залишає за собою право на програмний код цього додатку. Тоді ж Uklon погоджується: «Окей, право на програмний код залиште собі, нам головне, щоб у нас був новий мобільний додаток, котрий добре працюватиме».
Після цього стартап «Степан Бандера та Компанія» публікує код додатку у відкритому доступі. Це і є, власне кажучи, відкритий код. Розумію ваше запитання: навіщо?
Підписуйтеся на наші соцмережі
Припустимо, сервіс таксі Uklon починає погано працювати. На виклики клієнтів та клієнток приїжджають неголені водії із запахом алкоголю з рота, розмовляють російською мовою всупереч законодавству про сферу послуг, погано орієнтуються в місті. Тоді стартап «Степан Бандера та Компанія» звертається до технологічної спільноти: «Друзі, оскільки компанія Uklon працює погано, ось вам код мобільного додатку — беріть його, використовуйте, знайдіть водіїв та створіть свій власний сервіс таксі».
Поясню, що я в даному разі пишу це не заради критики сервісу Uklon — на його місці може бути, наприклад, компанія Bolt, котра теж займається перевезеннями громадян. До речі, коли нещодавно Bolt в Україні запустив акцію: плати готівкою — отримуй знижку, я дещо засмутився, адже Bolt задумувався саме як цифрова компанія з акцентом на безготівкову економіку. Про це мені в особистій розмові пояснював Маркус Вілліг, очільник цієї компанії.
Таким чином, завдяки відкритому коду сервіс таксі можна, в принципі, створити за два дні. Мобільний застосунок — це перше, залучення водіїв до сервісу — це друге. Ось чому деякі технологічні стартапи та компанії підтримують ідеологію відкритого коду. Вони хочуть залишити собі інтелектуальні права на програмний продукт, щоб, за потреби, скористатися ним у майбутньому.
Аналогічна ситуація може виникнути на ринку банківських додатків. Ви думаєте, програмний код застосунку Монобанк дуже відрізняється від мобільного коду російського банку «Тінькофф»? Навряд. Всі аналогічні банківські додатки приблизно виглядають однаково з точки зору програмування. Тому хто має цей код — може створити власний електронний банк. В Україні ж у 2020-2021 роках саме й відбувався злет так званих необанків та платіжних систем, оскільки приблизно один і той самий програмний код переходив з рук у руки. Потрібно лише було зробити собі індивідуальний фронтенд під власним брендом. Ізібанк, Спортбанк та інші платіжні системи.
Думаю, українська технологічна спільнота теж потроху приходить до етапу, де вона починає визнавати важливість ідеології відкритого коду. Це ж і є та сама sharing economy — економіка співвласності — на базі якої виникли такі потужні компанії, як Airbnb, Uber, Blablacar. Відкритий код — це гарантія того, що ваш технологічний продукт послужить суспільству, економіці не один раз, а стільки разів, скільки це буде потрібно.
Давайте не соромитися визнавати те, що ми підтримуємо ідеологію відкритого коду. Мені здається, час для цього прийшов. У нас надто багато роботи і надто мало причин ховати свій інтелектуальний продукт туди, де його практично ніхто не бачить. Українській технологічній економіці ідеологія відкритого коду точно допомогла б.