Чому Київ дедалі частіше атакують ракетами С-400 і чи справді закінчилися «Іскандери»

У ніч на 16 липня Київ знову опинився під атакою балістики ворога. Повітряні сили ЗСУ підтвердили застосування ракет типу 48Н6ДМ із зенітних ракетних комплексів С-400, які дедалі частіше доповнюють або заміщують класичні оперативно-тактичні ракети.

Запуск таких засобів по наземних цілях здається технічним безглуздям. Проте у діях агресора криється холодна математика та чітка стратегія виснаження українського ППО.

Чому ворог б’є по містах зброєю, яка створювалася для захисту його власного неба?

Куди зникли «Іскандери»: чому ворог перейшов на дефіцитний план «Б»

Запаси класичних балістичних ракет 9М723 для комплексів «Іскандер-М» не безмежні. Ще на початку повномасштабного вторгнення ворог безжально витрачав свій найцінніший арсенал. Коли склади спорожніли, виник дефіцит, який змусив російських генералів шукати альтернативу.

Виробництво нових «Іскандерів» триває, але його темпи обмежені. Навіть попри те, що росіянам вдається отримувати західну мікроелектроніку через сірі схеми, заводи просто фізично не встигають задовольнити апетити армії.

Військовий історик, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук у коментарі «Еспресо» пояснив логіку ворога наступним чином:

На складах ворога досі зберігаються тисячі старих ракет для систем С-300, а новіші для С-400 активно виготовляються. Використання оборонного арсеналу для терору дозволяє окупантам підтримувати високу інтенсивність обстрілів без зупинки виробничих ліній.

Як оборонна ракета перетворюється на некеровану загрозу

Ракета комплексу С-400, зокрема її модифікація 48Н6ДМ, створювалася для перехоплення літаків та крилатих ракет на великих висотах. Щоб змусити її летіти по наземній цілі, ворог задіює радіокомандну систему наведення. Радар супроводжує ракету та коригує її траєкторію майже до самого моменту падіння.

Авіаційний експерт Богдан Долінце в етері телеканалу «Київ 24» детально розповів про технічні особливості та обмеження такого польоту:

Підписуйтеся на наші соцмережі

Чим саме небезпечна С-400

Головна безпека криється в некерованості такої ракети. Фізична перешкода — радіогоризонт. Коли ракета опускається низько до землі, кривизна планети заважає радару бачити її та передавати команди керування. У цей момент контроль повністю втрачається, і ракета падає неконтрольовано.

Військовий аналітик Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив», наголошує, що без додаткового супутникового модуля точність такого удару є вкрай низькою.

Саме через це подібна зброя стає засобом невибіркового терору проти цивільних. Бойова частина ракети 48Н6ДМ важить близько 180 кілограмів і містить десятки тисяч дрібних осколкових елементів — шрапнелі.

При вибуху вона утворює величезну хмару уламків у повітрі. Для міцної будівлі це менш критично, але на відкритій місцевості чи в автівці шанси постраждати суттєво зростають.

Чому саме столиця стала головною мішенню для російських С-400

Причина, чому саме столиця стала головною мішенню для російських С-400, криється у суворій географії та граничній дальності польоту цих ракет. 

Модифікація 48Н6ДМ здатна летіти на відстань до 380 км при стрільбі по наземних цілях, але оптимальний і найбільш руйнівний радіус її дії становить близько 200–250 км. Російська армія розгортає пускові установки у прикордонних районах Брянської області РФ. 

Відстань від пускових рубежів до околиць Києва по прямій складає якраз близько 200 кілометрів. Це дозволяє ворогу «діставати» до української столиці, тримаючи самі комплекси на відносно безпечній для них відстані у глибокому тилу під прикриттям власних систем ППО.

Технічне порівняння С-400 та «Іскандер-М» 

Щоб наочно зрозуміти, чим відрізняється пристосована зенітна зброя від повноцінного оперативно-тактичного комплексу, погляньмо на їхні базові характеристики:

Загадка однієї хвилини: чому ППО не встигає увімкнути тривогу

Найбільший виклик для цивільного населення — це час реакції. Ракета С-400 летить із шаленою швидкістю та долітає до Києва вона трохи більше ніж за одну хвилину.

Системам виявлення просто бракує часу, щоб обробити інформацію, передати сигнал і запустити сирени на вулицях міста. Часто офіційні повідомлення на смартфонах з’являються одночасно з першими вибухами. 

Оскільки ракета 48Н6ДМ є зенітною, вона не пробиває бетон, а детонує в повітрі, випускаючи хмару дрібної шрапнелі. Ці уламки на шаленій швидкості легко прошивають легкі конструкції, автівки та вибивають скло.

Саме тому правило двох стін тут є життєво важливим: перша стіна приймає на себе первинний удар і хвилю скла, а друга — остаточно зупиняє шрапнель.

Як та що може збити С-400?

Президент Української авіаційної асоціації пілотів і власників літаків Геннадій Хазан у коментарі для телеканалу «Київ 24» розповів про можливості нашої протиповітряної оборони проти цих ракет:

Траєкторія польоту є балістичною, а це означає, що перехопити її здатні лише системи з функцією кінетичного перехоплення, як-от американський Patriot або європейський SAMP/T. 

Чому саме американський Patriot став головною стіною проти цих ракет?

Більшість стандартних комплексів ППО, які захищають українські міста, використовують осколково-фугасні бойові частини. Вони вибухають поруч із ціллю, решетуючи її уламками, що чудово працює проти крилатих ракет чи дронів.

З балістикою С-400 такий фокус не проходить через її колосальну швидкість і міцний корпус. Навіть пошкоджена уламками важка ракета за інерцією все одно долетить до землі та вибухне. Тут і вступає в гру Patriot із його протиракетами PAC-3.

Ці перехоплювачі використовують технологію прямого кінетичного удару Hit-to-Kill. Ракета-перехоплювач буквально врізається в носову частину ворожої ракети на шаленій зустрічній швидкості. Фізичне зіткнення повністю знищує бойову частину С-400 прямо в небі, перетворюючи смертоносний заряд на безпечний пил та дрібні уламки ще до падіння.

Холодний фінансовий розрахунок: навіщо ворогу змушувати нас витрачати дорогі Patriot

У війні на виснаження економіка грає не меншу роль, ніж технологічні характеристики зброї. Росіяни чудово розуміють, що запаси ракет-перехоплювачів для Patriot в України є обмеженими і вкрай дорогими. Випускаючи дешеві зенітні ракети С-400, ворог змушує нас витрачати на їхнє збиття дефіцитні протиракети, які коштують мільйони доларів за одиницю.

Якщо порівняти фінансову сторону цієї дуелі, стає зрозумілою вся цинічність російської математики:

Проте для їхнього перехоплення українська ППО змушена застосовувати протиракету Patriot PAC-3, вартість якої становить від 3 до 4 мільйонів доларів. Саме цей колосальний фінансовий дисбаланс — коли засіб збиття у десять разів дорожчий за саму ціль — і є ядром стратегії виснаження з боку РФ.

Для наших радарів С-400 та Іскандер виглядають майже ідентично. Сили ППО змушені реагувати на кожну балістичну загрозу з максимальною серйозністю. Ця тактика дозволяє окупантам заощаджувати свої дорогі й точніші Іскандери для ударів по пріоритетних цілях у глибині країни.

Чи є з цього глухого кута вихід? Військовий експерт Геннадій Хазан переконаний, що збивати самі ракети в повітрі — це боротьба з наслідками, а не з першопричиною. Нам життєво необхідно полювати на самі пускові установки до моменту пуску. Знищення комплексів у Брянській чи Бєлгородській областях за допомогою далекобійних дронів та високоточних систем є єдиним надійним способом убезпечити столицю від щоденного терору.